К.е.н., доцент Матусевич К.М.

Рівненський державний гуманітарний університет

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Перервність і безперервність – це череда філософських питань і проблем, які мають відношення до багатьох галузей знань. Застосування цих понять, як способу дослідження і аналізу, не оминають і економічні науки, особливо економічні думку, теорію та історію. Суперечливість наукових поглядів на одну й ту саму економічну проблему можна спостерігати на прикладі пояснення та опису начебто загальновідомого питання – промислової революції у Англії.

Є приклади щодо спроби визначення точної дати початку промислової революції. Серед них: рік виходу у світ «Дослідження про природу та причини багатства народів» А.Сміта (1776 р.), або 1769 р., коли Дж. Уатту був виданий патент на паровий двигун, а Айкрайту – патент на прядильну машину, або 1760 р., коли були пущені домни металургійного заводу у містечку Стірлінгшайр тощо. [1,179]. Звичайно, такі спроби встановити точну дату початку промислової революції виглядають несерйозно. Тут доречно послатися на Ніколаса Крафтса, який зауважив, що спроба встановити точну дату, коли розпочалася промислова революція, є марною. Також Джоель Мокір звертав увагу на неможливість виокремити серед багатьох відкриттів та винаходів саме ті, з яких зростає дерево промислової революції [2,p.44].

Отже, у кожної людини є власне уявлення щодо чинників та явищ, які змінюють життя. Кожен фахівець має власні погляди на терміни розвитку сполучення перервності і безперервності промислової революції. Карус Уілсон вважала, що обличчя середньовічної Англії змінила сукновальна машина, яка з’явилася завдяки науковим відкриттям та технологічному прогресу [3,p.41].

Найскладніша парадигмальна позиція виявилася у марксистів. Вони розглядають промислову революцію як складову частину первісного нагромадження та становлення капіталу у контексті розвитку потужного капіталістичного укладу найманої праці, коли він набуває всезагального економічного значення. Отже, вони вважають, що стрибок відбувся у XVI ст., так як саме тоді капіталізм набув розповсюдження у цивілізованому світі. Джон У. Неф також вважав, що початок промислової революції відбувся у XVI ст., що він пов’язував із розвитком вугільної промисловості [4].

На відміну від цього, Коулмен, Харлей, Крафтс та ін. віддають перевагу множині вражаючих науково-технічних досягнень XVIII ст., які на їхню думку визначали саме сутність та пік промислової революції. Всесвітньо відомий У. Ростоу також вважає, що піднесення відбулося в останні два десятиліття XVIII ст. [5]. У противагу згаданим авторам Р.М. Хартвелл захищає ідею про безперервність промислової революції, яка на його думку є сукупністю важливих подій, які визначили тривалий період економічного зростання промисловості [6,p.78].

Питання про перервність та безперервність економічного розвитку досить часто виникає у економістів. Економічна наука – це, головним чином, наука про сучасність, про те, що відбувається зараз, і тому саме зараз доводиться вирішувати у кожному конкретному випадку, чи має місце історична безперервність, чи ні. А взагалі, безперервність можна розуміти, як досить довгий причинно-наслідковий ланцюг. Розробка шотландських родовищ залізної руди у XVIII ст. відбулася завдяки сміливим капіталовкладенням. Ці капіталовкладення здійснилися завдяки наявності відповідних законів, які надійно захищали права власності і торгівлі. Це, у свою чергу, було результатом низки попередніх важливих подій у житті Англії.

Отже, основні практичні проблеми про безперервність або її відсутність не важливо вирішувати виключно абстрактно філософськими методами. У реальному житті є суто практичні проблеми, які пов’язані із певними змінами у економці та суспільстві. Вирішувати їх повинні економісти та інші компетентні фахівці.

Отже, повертаємося до питання: коли саме відбулася промислова революція? Гершенкрон відповідає на це питання виключно з огляду розвитку промисловості, бо він вважав, як і більшість інших економістів, що сільське господарство і сфера послуг розвивалися повільно і з певним затриманням. Щодо особливостей темпів економічного розвитку європейських країн він відзначав, що період великого стрибка цих країн певною мірою визначався мірою відносної економічної відсталості тої чи іншої країни на момент початку прискорення [7, p.33-34].

Герштенкрон вважав, що чинники, від яких залежать розриви та стрибки у безперервності розвитку об’єкту дослідження залежать від суб’єктивного вибору. Він пише, що, якщо осередком великого стрибка була обробна промисловість, то було б марно шукати розрив безперервності по даних таких великих макроекономічних агрегатів, як національний дохід. До того часу, коли обсяг промислового виробництва збільшиться на стільки, що це відіб’ється на великому макроекономічному агрегаті, період великого стрибка, скоріше за все, залишився вже десь позаду [7, p.34-35].

Сформульована Гершенкроном думка дуже цікава, оскільки вона може бути застосована до будь-яких питань щодо наявності безперервності у агрегованій економіці. Маленькі економічні рухи є прихованими за багатьма іншими економічними процесами. З цього приводу, Джоел Мокір наводить такий приклад: якщо традиційний сектор економіки зростає усього на 1% за рік і дає 90% усієї продукції, а новий сектор зростає на 4% за рік і дає 10% усієї продукції, то знадобиться 3/4 століття, щоб новий сектор почав давати половину усієї продукції [2, p.5]. Д.Н. Макклоскі вважав, що цю теорему доречно назвати «Теоремою про очікування», оскільки, коли початкова економічна вага невелика, очікувати доводиться довго [1, с.183].

Подібні приклади можна навести стосовно інших питань економічної теорії. Якщо говорити у більш загальному сенсі, економісти давно помітили, що завжди існує певна напруженість поміж мікроекономічними поясненнями і макроекономічними явищами. Інакше кажучи, пошук резервів безперервності економічного розвитку ставить питання про рівень, на якому проводиться економічний аналіз, тобто про рівень агрегування об’єктів дослідження. Суть у тому, що економічна наука – це повість, про яку розповідають фахівці-економісти. Неочікувані повороти найчастіше можна пояснити способом викладення матеріалу для набуття інтересу до нього з боку читача. Якщо перефразувати відомий вислів Нільса Бора про фізику та її мету, можна сказати, що помилково вважати, що мета економічної теорії полягає у тому, щоб з’ясувати, що таке економіка. Економічна теорія – це наука про те, що ми можемо сказати про економіку. Різні вчені дотримуються різних поглядів, з якими можна погоджуватися або не погоджуватися, але сперечатися усім доводиться на загальних підставах та за рівних умов.

Література

1. Д.Н. Макклоски. Непрерывность в экономической истории // Экономическая теория – М.: Инфра – М., 2004. – XII, 931 с.

2. Mokyr, J. (ed.) (1985). The Economics of the Industrial Revolution. Totowa, NJ: Rowman and Allanheld.

3. Carus-Wilson, E.M. 1941. An industrial revolution of the thirteenth century. Economic History Review 11 (1), 39-60. Reprinted in Essays in Economic History. Vol. I, ed. E.M. Carus-Wilson, London: Edward Arnold, 1954.

4. Nef. J. U. 1932. The Rise of the British Coal Industry. 2 vols, London: Routledge.

5. Rostow, W.W. 1960. The Stages of Economic Growth. Cambridge: Cambridge University Press.

6. Hartwell, R.M. 1965. The causes of the industrial revolution: an essay in methodology. Economic History Review, 2nd series 18, August, 164-82. Reprinted in the Causes of the Industrial Revolution in England, ed. R.M. Hartwell, London: Methuen, 1967.

7. Gerschenkron, A. 1962. On the concept of continuity in history. Proceedings of the American Philosophical Society, June. Reprinted in A. Gerschenkron, Continuity in History and Other Essays, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1968.