Криворізький коледж
економіки та управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет
ім. В. Гетьмана», Україна
Банківська система України: сьогодення
та перспектива розвитку
Сьогодні банківська система України - це один із найрозвинутіших елементів
господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за
інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні
завдань переходу до ринку.[3]
За минулий рік з ринку банківських послуг пішли три десятка банків. Майже
всі іноземні банки, досі працюють в Україні, виставлені на продаж. Тому перед
клієнтами всіх масштабів виникає питання про стійкість і надійність фінансових установ.
Станом на 01.03.2015 року кількість банків по системі складає 151, на початок
року їх кількість становила 163.[6]
Рейтинг банків від Forbes, розрахований на основі даних фінансової
звітності банків станом на 1 січня 2015 року визначив, які з них демонструють
кращі показники життєздатності. Так провідні позиції зайняли іноземні
Кредобанк, «Креді Агріколь» і Сітібанк, які очолили групу A (високий рівень
життєздатності). При розрахунку рейтингу використовувалися кількісні фінансові
показники, серед яких - індикатори ліквідності, рентабельності, капіталізації,
з урахуванням якісних факторів безперебійності платежів, підтримки акціонерів і
ризиків країн їхнього походження. Мета рейтингу - знайти банки з високою
внутрішньою здатністю вистояти в період системної нестабільності.[4]
Жодна країна, що прагне стабільного економічного розвитку не досягла цього
інакше ніж шляхом реформ. Інколи вони носять поступальний характер, а часом
потрібний радикальний підхід до змін. Українська економіка, в тому числі банківський
сектор є «територією», що потребує радикальних підходів. Поступові, поодинокі
заходи, намагання економістів, фінансистів змінити ситуацію в країні
натрапляють на складні чиновницькі схеми, що зводять спроби здійснення реформ,
які конче необхідні, нанівець.
Вихідним моментом у реформуванні залишається виконання вимоги до банків
щодо підвищення розміру регулятивного капіталу:
¾ з 120 млн. грн. до рівня 500 млн. грн. було підвищено внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 року;
¾ до 750 млн. грн. до кінця 2018 року.
Разом з цим планується проведення стрес-тестування банків кожні два роки.
Це неодмінно ж призведе до скорочення, злиття банків і матиме як позитивні так
і негативні наслідки. Серед позитивних - стабільність функціонування
банківської системи. Серед негативних - зменшення конкуренції і монополізація
ринку.
Важливим чинником дестабілізації банківської системи став стихійний відтік
залучених коштів від суб’єктів господарювання та фізичних осіб, який за 2014
рік, станом на 1 січня 2015 року, склав
близько 83 млрд. грн., або 7,68%.
Наявність функціонування довгострокової ресурсної бази для банків може
забезпечити заборона на законодавчому рівні дострокового розірвання депозитних
угод.
Невід’ємним в цьому питанні є досвід Західних країн. В Австрії, наприклад,
дострокове вилучення вкладу розглядається як кредит. За нього має бути сплачено
1% від достроково вилученої суми за кожний місяць, який залишився до строку
закриття депозиту. У Великобританії взагалі немає такого поняття, як терміновий
внесок, проте закони визначають можливість дострокового зняття депозитів,
включаючи штрафи за дострокове розірвання договору.
Наступним моментом у механізмі реформування є повернення довіри до
національної валюти і сприяння дедоларизації вкладів, що при аномальних
стрибках курсу долара неможливе. Очевидно, що на даний час вартість гривні щодо
долара і євро через ситуацію на Сході країни, політичну напругу, економічну
нестабільність суттєво занижена.
В той же час, НБУ планує збільшити суми і частки депозитів у гривні до 80%,
хоча механізм реалізації цих положень досі незрозумілий.
Важливим кроком у реформуванні банківської системи має стати зменшення
відсоткових ставок за депозитами і кредитами. НБУ в цьому напрямку планує
затвердження відсотків на такому рівні:
- депозити (на рівні 3-4%);
- кредити (на рівні 7-8%).
Україна є однією країною з небагатьох, де ставки за депозитами сягають 20%
- 25%. На основі ставок за депозитами можна простежити тенденцію відсоткових
ставок кредитних продуктів. Адже, зазвичай, при великих відсотках на депозит,
ставки за кредитами теж високі. Проте, високі ставки по депозитах – є лише
яскравим свідченням нестачі пасивів для здійснення своєї діяльності, низьку
платоспроможність і потребують негайного втручання основного регулятора
банківської системи. Для порівняння, у США, Німеччині, Франції ставки по
депозитах складають 0,5%, а по кредитах до 11-15% . Спостерігається значна
різниця між відсотками на депозит і під кредит.
Крім цього, необхідно посилення як зовнішнього так і внутрішнього контролю
над кредитними операціями. Необхідні вищі вимоги до позичальника, побудова
нових якісно інших підходів до формування взаємовідносин з клієнтами. Банкам
також доцільно відмовитися від стимулювання нераціональної економічної
поведінки. Адже, якщо банк видає кредити на речі, які клієнту не по кишені, то
в результаті постраждає і сам банк.
Щоб реалізувати реформи у кредитній і депозитній політиці банків необхідно
на глобальному рівні:
- знизити ризик країни;
- знаходження надійного і дешевого джерела формування пасивів;
- підвищення суверенного рейтингу.
Стабільність і розвиток банківської системи залежить від розвитку реального
сектору економіки.
Завершальною повинна стати реформа самої структури НБУ, а саме залучення
під контроль НБУ: до кінця 2015 - страхові компанії, до кінця 2016 - ринок
цінних паперів.
Без сумніву, зміни в банківській системі потрібні. Комплекс вищезазначених
реформ несе в собі як переваги, так і загрози. Завдання НБУ в даному випадку
зменшити загрози і провести роз’яснювальну політику щодо можливості отримання
потенційних переваг від здійснення запропонованих реформ для усіх суб’єктів
банківської діяльності на мікро - і макрорівнях.[1]
Головні проблеми банківської системи, на думку НБУ це:
¾ Значна девальвація гривні, спад в економіці, військові дії східному регіоні
та анексія АР Крим, недостатній рівень корпоративного управління зумовили
погіршення якості кредитного портфелю банків.
¾ Низький рівень капіталізації банківських установ.
¾ Високі збитки банківського сектору, що склали майже 53 млрд. грн.
¾ Невирішені питання, зокрема у податковій сфері, процесі реформування
судової системи України та боротьби з корупцією.
¾ Зростання валютних ризиків як потенційна загроза стійкості банківської
системи.
¾ Викривлення окремими банками статистичної звітності, що ускладнює
можливості оцінки реальних масштабів кредитування банками пов’язаних осіб.[2]
Для всіх учасників вітчизняного фінансового ринку стало несподіванкою
ознайомлення з розробленою фахівцями Національного банку України «Концепцією
реформи банківської системи України до 2020 року». Як звичайно, очікувані зміни
подаються під гаслом поліпшення, удосконалення, оптимізації. Уважне ж вивчення
пропонованих заходів свідчить, що в умовах відсутності стабільності, дуже
крихкої локальної рівноваги в окремих сегментах ринку (особливо валютному)
керівництвом НБУ фактично планується перетворення його на мегарегулятора й
попередня інституціональна зачистка всього фінансового ринку країни.
Розглянемо декларовані цілі створення зазначеної Концепції, безумовно
позитивні за їх реалізації в умовах відносно стійко розвитку економіки.
1. Персонал НБУ скорочується на 30%. Це досягається як шляхом прямого
зменшення штату, так і внаслідок зниження до 7 (8) кількості територіальних
підрозділів (з 25 на сьогодні).
2. Консолідація відносно невеликих банків з добрими показниками за
активами, прибутковістю, рентабельністю тощо.
3. Нарощування мінімального регулятивного капіталу банків.
4. Скорочення кредитних ризиків банків.
5. Створення системного банку «поганих активів».
6. Підтримка банків з іноземним капіталом.
7. Зміна політики ведення діяльності зі зберігання депозитів населення, а
саме, заборона на дострокове їх зняття.
8. Скорочення вартості кредитів.
9. Зниження темпів інфляції до 2% на рік.
Водночас сьогодні НБУ і не є таким мегарегулятором.
Згідно з викладеними у Концепції планами, ломбарди, а також кредитні спілки
(бюро, відділи) потраплять під нагляд центробанку вже наприкінці поточного
року. Ще за півроку ним будуть охоплені страхові компанії, а через рік, тобто
до другого півріччя 2016, під егіду НБУ перейде і ринок ЦП. Консолідація
наглядових функцій, як стверджується в Концепції, буде забезпечувати оперативну
діагностику ситуації у фінансовій сфері, сприяти виявленню й оцінці ступеня
ризиків, їх можливого впливу як на систему в цілому, так і на її компоненти.
Особливу увагу в Концепції приділено діяльності найбільших банків країни,
мінімальний статутний капітал яких вже сьогодні перевищує запланований до 2020
р. норматив. Для цієї групи банків будуть встановлені значно жорсткіші
нормативи (за капіталом і ліквідністю), їх виконання буде систематично
відстежуватися, однак за необхідності (у кризовий період) саме цим банкам буде
надана оперативна допомога з метою стабілізації.
За допомогою реалізації Концепції темпи зростання вітчизняної банківської
системи перевищать цей показник для ВВП, у країні покращиться інвестиційний
клімат, що сприятиме активізації припливу інвестицій, а також будуть активно
розвиватися такі напрями кредитування, як сегмент МСБ та іпотека. В свою чергу
уніфікація механізмів та інструментів нагляду на основі загальної інформаційної
бази забезпечить узгодженість регуляторних дій, однаковість підходів до
вирішення питань, які виникають, а також, що особливо підкреслюється
розробниками Концепції, скорочення витрат держави на цей вид управлінської
діяльності.[7]
Отже, можна констатувати, що реформування банківської системи України є
необхідним і неминучим, але зараз нажаль у держави не має ні часу, ні коштів,
ні інших передумов для експерименту в сфері, що визначає національну безпеку,
саме тому, незважаючи на наявність вищезазначених позитивних моментів та змін,
прийняття та впровадження Концепції реформування доцільно відтермінувати до
стабілізації ситуації в Україні.
Література:
1. Н.Я. Бакаїм Основні вектори реформування Банківської системи [Електронний
ресурс] - Режим доступу: www.economy-confer.com.ua
2. Банківська система — 2015: погляд НБУ [Електронний ресурс] - Режим доступу:
www. bankografo.com/bankivska-sistema-2015-poglyad-nbu.html
3. Банківська система України [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.
uk.wikipedia.org/wiki
4. Життєздатність банків 2015 [Електронний ресурс] - Режим доступу: www. forbes.ua/business/1388299-rejting-zhiznesposobnosti-bankov2015
5. «Обозреватель. UA» [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.finance.obozrevatel.com
6. Основні показники діяльності банків [Електронний ресурс] - Режим доcтупу:
www.bank.gov.ua
7. Фінансовий ринок України: в очікуванні шторму [Електронний ресурс] - Режим
доступу: www.s.pro-capital.ua