Економічні науки/3.Фінансові відносини

Британська Н.Н. ст. викладач, Нечитайло О.В. студентка

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Вінниця, Україна

Децентралізація місцевих фінансів

Протягом останніх років в Україні спостерігалося розширення повноважень органів місцевого самоврядування без відповідного збільшення обсягів їхніх фінансових ресурсів. В таких умовах місцеві фінанси не здатні виконувати свої функції ефективно та у повному обсязі. Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Яка ж роль місцевих фінансів? Окрім того, що вони виконують контрольну та розподільчу функції, місцеві бюджети є:

ü по-перше, своєрідним індикатором фінансового стану та розвитку громади, оскільки порівняння доходів і видатків бюджету показує загальні тенденції та проблеми цієї територіальної громади;

ü по-друге, показником фінансового потенціалу місцевих підприємств, адже динаміка надходжень від податку на прибутки з підприємств, які зараховуються до місцевих бюджетів, вказуватиме, чи є діяльність підприємств цього регіону прибутковою.

Аналізуючи фінансову політику України за роки незалежності, не можна не помітити її спрямування до бюджетної децентралізації. На сьогоднішній день це законодавче закріплено у Конституції України та при підписанні Європейської Хартії про місцеве самоврядування. Останнім часом усі країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою втілюють власну політику у напрямку бюджетної децентралізації з метою зміни співвідношення ступеня впливу центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування на макроекономічну ситуацію [2].

Найбільшим за останні 10 років кроком у напрямку бюджетної децентралізації експерти називають прийняті зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України, на основі яких сформовано Державний бюджет на 2015 рік. Зокрема, таку думку висловив консультант у сфері управління державними фінансами Сергій Марченко під час організованої у Мінрегіоні експертної дискусії на тему: «Визначення викликів та стратегічних напрямів підтримки процесу фінансової децентралізації в Україні». Учасниками зустрічі стали також  експерти шведсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні», міжнародних програм у сфері державного та місцевого управління, асоціацій органів місцевого самоврядування та представники центральних органів виконавчої влади.

За його словами, нове бюджетне законодавство дає кожній громаді, яка здатна взяти на себе зобов’язання, можливість їх профінансувати й виконати, як і передбачено Європейською хартією місцевого самоврядування.

Так бюджети сіл, селищ, міст районного значення в результаті реформи отримують 100% акцизного податку, податку на майно, єдиного податку, збору за паркування, туристичного збору, плати за надання адміністративних послуг, податку на прибуток, рентної плати за користування надрами місцевого значення, плати за ліцензії та за державну реєстрацію, адміністративних штрафів та штрафних санкції, дивідендів, місцевих позичок та плати за видачу місцевих гарантій, власних доходів бюджетних установ. Також ці бюджети отримають 25% екологічного податку, 1,5% від обсягу продажів продукції, 90% коштів від продажу земель не сільськогосподарського призначення та інші доходи [1].

Значні переваги, за словами експерта, отримають об’єднані громади, бюджети яких прирівняються до бюджетів міст обласного значення і районів, і крім зазначених податків, одержуватимутьще й 60% ПДФО, а також інші доходи, у тому числі кошти державного фонду регіонального розвитку.

Бюджетна децентралізація передбачає перехід на нову модель використання бюджетних коштів – від утримання державних та комунальних закладів до оплати відповідних послуг. Але, запровадження нового механізму фінансового забезпечення – галузевих субвенцій «Освітня», «Медична», «На підготовку робітничих кадрів» та «Соціальна» – ще потребує розробки державних стандартів надання медичних, освітніх, соціальних та інших послуг, порядків персоніфікованого фінансування цих послуг з розрахунку на одного жителя, а також фінансових нормативів бюджетної забезпеченості витрат за відповідними стандартами надання послуг на одного жителя [3].

Проводячи політику фіскальної децентралізації, слід брати до уваги численні чинники економічного розвитку, серед яких не останню роль відіграють особливості державної політичної системи та історично сформованих взаємовідносин між її різними ланками. Зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування – актуальне завдання політики децентралізації державних фінансів України. Самоврядні ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими у ефективному використанні усіх видів ресурсів, а місцеві влади – у стабільному економічному зростанні. Місцеві ради в контексті нової політики деволюції мають самостійно визначати напрями використання коштів своїх бюджетів. Недоліком є те, що законодавство не встановлює конкретного переліку витрат, які повинні фінансуватися з місцевих бюджетів. У зв’язку з цим неможливо визначити, наскільки закріплені за місцевими бюджетами доходи забезпечують потреби і в яких розмірах.

Література:

1. Камінська Н. Значення децентралізації для регіонального розвитку в Україні / Н. Камінська // Вісн. Луг. Держ. ун-ту внутр. Справ ім. Е. О. Дідоренка. – 2010. –  №4. – С. 35-47.

2. Наджафов И. Финансовая независимость местных органов власти Украины / И. Наджафов // Зб. наук.пр.: Економ. простір. – 2012. –  №67. – С. 179-187.

3. http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247923326