Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Борисюк О.В.

к.е.н., доцент кафедри фінансів та оподаткування Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, Україна

Романюк І.О.

студентка V курсу Східноєвропейського національного університету

ім. Лесі Українки, Україна

Сутність та значення лізингу

Ринкові перетворення, що відбуваються в українській економіці, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. У разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг.

Дослідженню сутності лізингу присвячено праці багатьох вчених, серед яких Я. Онищук, В. Осецький, Н. Рязанова, Р. Саблук, М. Шпак, В. Чабан, Д. Блум, В. Вітрянський та ін. Проте, незважаючи на зроблений внесок в дослідження, дане питання ще й досі залишається актуальним.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі відсутні єдині підходи до визначення сутності та змісту лізингу. Лізинг, як економічна категорія, має безліч визначень. Насамперед, лізинг – слово англійського походження, що означає брати і здавати майно в тимчасове користування.

Визначення цього поняття наводиться в Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі «Про лізинг» та багатьох інших.

У Законі України «Про лізинг» зазначено, що «лізинг» – це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або купується ним у власність за дорученням й узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів [1].

Окремі автори визначають його як вид підприємницької діяльності, інші ототожнюють з інвестиційною діяльністю, треті розглядають як господарську операцію. Більшість економістів ідентифікують лізинг з орендою, деякі з особливою формою кредитування.

Наявність такої кількості підходів до визначення лізингу свідчить про складність цього виду діяльності і недостатнє його теоретичне вивчення.

Говорячи про лізинг, можна виділити його основні визначальні риси:

- лізингодавець виступає як організація, що фінансує, яка придбає у продавця лізингове майно на умовах, що воно буде обов’язково передано в лізинг лізингоодержувачу;

- право вибору продавця лізингового майна і об’єкта лізингу ще до укладання договору купівлі-продажу належить лізингоодержувачу, якщо інше не передбачено договором; сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати повну (або близьку до неї) вартість лізингового майна згідно з цінами на момент укладення договору;

- майно, передане в лізинг, протягом всього строку дії лізингового договору є власністю лізингодавця, за винятком майна, придбаного лізинговою компанією за рахунок державних коштів [2].

В Україні лізинг вважається новим видом фінансування, адже цьому сприяють: загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які дають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення в господарський оборот малих і середніх фірм, зменшення обсягу ліквідних засобів у зв'язку з труднощами, що виникають на грошовому ринку [3].

Привабливість лізингу полягає в наступному:

- по-перше, лізинг дає можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вигляді, що викликає певні ускладнення, а в машинах та устаткуванні, які потрібні для виробничої діяльності;

- по-друге, до лізингових операцій залучаються великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств, що знаходяться безпосередньо в Україні;

- по-третє, лізинг більш привабливий для українських споживачів і дає можливість підприємствам, господарським товариствам, що не мають достатнього капіталу для купівлі обладнання, отримати його шляхом оренди (на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу).

Підприємство, яке закуповує необхідне устаткування за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це із фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування у встановленому законодавством порядку. Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій вступає в дію при укладанні контракту про надання лізингових послуг. Орендні платежі, сплачувані орендарем, входять у собівартість продукції, яку він випускає, чи послуги, які він надає, а після повної сплати вартості орендованого устаткування підприємство, як правило, стає його власником. Лізинг вигідний і орендодавцю, бо передбачає стовідсоткове покриття всіх капітальних та інших витрат і отримання прибутку не меншого, ніж від інших операцій.

З точки зору орендаря, економічні переваги лізингових угод виявляються в 4-х групах факторів, а саме: поява зручного джерела фінансування, економія коштів, зменшення ризику і стимулювання оновлення виробництва.

Як бачимо, лізинг – це доволі складне і багатогранне економічне явище, яке поєднує в собі операції купівлі-продажу, оренди, кредитування та інвестування фінансової та підприємницької діяльності [4].

В США лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування, за допомогою якого придбаваються близько 50 % техніки. У країнах Естонії, Угорщині оновлення основних фондів підприємства на 30-40 % відбувається за рахунок лізингу [5].

В умовах економічної нестабільності в Україні, коли значно знизилося фінансування капітальних вкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств.

Отже, лізинг можна розглядати як одну з найцікавіших та найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення виробництва та входження економіки України в структуру світового ринку. При правильному і обґрунтованому підході до застосування даного методу фінансування підприємства матимуть змогу використовувати модернізовану техніку та обладнання, що сприятиме їх інноваційному розвитку в перспективі.

Література:

1. Про лізинг: Закон України від 11.12.2003 р. №723 / 97 – ВР. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

2. Вітлінський В. В. Моделі оцінки ризику неплатежу операцій фінансового лізингу / В. В. Вітлінський, Є. Б. Долинська // Фінанси України. - 2005. - № 6. - С. 62- 68.

3. Іванілов О. С. Економіка підприємства [Текст] : підручник / О. С. Іванілов. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

4. Франчук Н. М., Копняк Н. І. Переваги та недоліки лізингу [Електронний ресурс] / Н. М. Франчук, Н. І. Копняк – Режим доступу: http://www.rusnauka.com.

5. Гудима О. В. Лізинг сільськогосподарської техніки в країнах з ринковою економікою / О. В. Гудима // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №1. – С. 86–88.