Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Борисюк О.В.

к.е.н., доцент кафедри фінансів та оподаткування Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, Україна

Романюк І. О.

студентка V курсу Східноєвропейського національного університету

ім. Лесі Українки, Україна

ЛІЗИНГ ЯК ЗАСІБ ФІНАНСУВАННЯ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ: ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ

Складна політико-економічна ситуація в країні, посилення податкового тиску призвели до зниження економічної активності підприємницької сфери.

Вартість нової техніки неухильно зростає, що утруднює своєчасне оновлення технічної бази виробництва. В умовах дефіциту власних фінансових ресурсів і відсутності можливості отримання банківських кредитів через високу вартість найбільш доступним і ефективним способом фінансування оновлення основних засобів і технологій підприємств усіх напрямків економічно-господарської діяльності є лізинг.

Дослідженню проблем та недоліків розвитку ринку лізингових послуг в Україні та їх впливу на підприємницьку діяльність значну увагу приділяли як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, зокрема, В. Бесєдін, О. Білан, О. Гаденко, Г. Куналов, М. Гольцберг, О. Кухленко, Л. Міщенко та інші.

Згідно із статтею 292 Господарського кодексу України лізинг − це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [1].

У країнах Східної Європи, які демонструють високі темпи зростання (Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща), співвідношення річного обсягу лізингу і ВВП складає 2-5% , в Україні – усього 0,63%. [6].

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена насамперед несприятливим станом парку обладнання: значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами.

Лізинг виступає одним із факторів зростання конкурентоспроможності українських підприємств, підвищення ефективності виробництва та покращення якості послуг [6].

Станом на 01.10.2013 р. до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацфінпослуг, внесено інформацію про 256 юридичних осіб-лізингодавців, а до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 124 фінансові компанії, що надають послуги з фінансового лізингу. Незважаючи на це, активно працюють на ринку не більше 20-30 компаній [2].

До ТОП-3 лізингових компаній, що працювали на ринку лізингу України протягом 2013 року можна віднести ПП «ВТБ Лізинг Україна», з портфелем 2 342,69 млн. грн., ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» з портфелем 2 176,50 млн. грн., ТОВ «ОТП Лізинг» з портфелем 1 992,06 млн. грн. [4].

Іноземні експерти оцінюють щорічний обсяг лізингових послуг в Україні в 300 млн дол. США. Аналіз нинішнього стану лізингового ринку показує, що в більшості випадків предметом лізингу є: транспортні засоби; сільгосптехніка; офісне та банківське обладнання; обладнання для харчової промисловості, яке досить швидко окупається [3].

Лізинг як спосіб фінансування набув популярності завдяки ряду переваг порівняно з іншими формами кредитування.

Основними перевагами лізингу є:

− розширення виробництва без суттєвих одночасних витрат та можливість здійснення періодичного оновлення морально застарілого обладнання;

− вивільнення власного капіталу для фінансування виробничих потреб;

− пом'якшення проблеми обмеженості ліквідних коштів, оскільки витрати на придбання обладнання рівномірно розподіляються протягом всього строку дії договору лізингу;

− можливість випробування обладнання перед покупкою;

− лізингові платежі, як правило, починаються після доставки, налагодження та введення в експлуатацію обладнання, що дозволяє лізингоодержувачу здійснювати оплату за рахунок коштів, одержаних від реалізації продукції, виробленої на цьому обладнанні.

− лізингові платежі зараховуються до собівартості продукції в повному обсязі, цим самим зменшуючи податок на прибуток.

− виникає податковий кредит з ПДВ на всю суму вартості предмету лізингу [6].

Незважаючи на переваги, лізинг має і свої недоліки, наприклад:

− орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема через інфляцію);

− науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим під час фінансового лізингу орендні платежі не припиняють до завершення угоди;

− лізинг з коротким терміном користування може виявитися економічно невиправданим для лізингоотримувача.

− лізинг може виявитися дорожчим, ніж отримання позикових коштів на купівлю устаткування [3].

Для активного розвитку лізингу в Україні необхідно: удосконалити законодавчу базу, розробити програми заохочення іноземних інвестицій у формі лізингу, знизити вартість нотаріальних послуг з оформлення договору лізингу, забезпечити захист прав учасників ринку лізингу [2].

Отож, розвиток лізингового кредитування є вигідним для українських товаровиробників як зручне джерело фінансування, метод зменшення ступеня інвестиційного ризику й інструмент технічного оновлення виробництва. В умовах економічної нестабільності в Україні, коли значно знизилося фінансування капітальних вкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств. Активне застосування лізингу може стати потужним імпульсом технічного розвитку та сприяти структурній перебудові економіки

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/

2. Живиця О. Аналіз функціонування лізингових компаній в Україні / О. Живиця, К. Коршук // Міжнародна науково-практична конференція [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://sophus.at.ua/publ/2014_11_25_lviv/sekcija_3_2014_11_25

3. Куцель Н. В. Переваги та недоліки розвитку лізингу в Україні / Н. В. Куцель // Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації економіки: ─ Л. : РВВ ЛНТУ, 2010. − С. 73-75

4. Ринок лізингу. Статистика. Асоціація «Українське об’єднання лізингодавців» [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://www.leasing.org.ua/ ua/rating

5. Сукненко, О. К. Лізинг як спосіб фінансування сучасного бізнесу / О. К. Сукненко, М. І. Арич // Сучасні проблеми розвитку підприємств харчової промисловості: теорія та практика ─ К. : НУХТ, 2013. – С. 512 - 514

6. Шем’якіна Н. В. Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної бази виробництва / Н. В. Шем’якіна, А. А. Пономаренко // Економіка промисловості. − 2009. − № 4. ─ С. 101-108