Мехеда Н.Г., Попко Ю.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Джерела фінансування є складною економічною категорією, адже в процесі господарської діяльності вони трансформуються у матеріальні, інтелектуальні, технічні, інноваційні та інші види ресурсів. З точки зору їх залучення, вони поділяються на внутрішні і зовнішні. В умовах нестабільності економічної ситуації залучення зовнішніх джерел фінансування є проблематичним, тому суб’єкти господарювання орієнтуються в своїй фінансовій діяльності на залучення внутрішніх джерел фінансування.

До внутрішніх джерел фінансування суб’єктів господарювання відносять чистий прибуток; амортизаційні відрахування, забезпечення наступних витрат і платежів.[1, ст. 124]

Чистий прибуток є власністю засновників (учасників). Невикористана його частина відображається в І розділі пасиву балансу «Нерозподілений прибуток». В подальшому він спрямовується на поповнення власних оборотних активів, формування необоротних активів, а також на формування резервного капіталу, матеріальне стимулювання та соціальний розвиток.

Амортизаційні відрахування накопичуються в процесі експлуатації основних засобів. За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання та на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, технічного переоснащення, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Забезпечення наступних витрат і платежів створюються з власної ініціативи суб’єкта господарювання. Ефект фінансування за рахунок забезпечення наступних платежів проявляється завдяки існування часового розриву між моментом їх формування та використання.

Необхідно відмітити, що у відповідності з П(С)БО до складу забезпечень наступних витрат і платежів включаються кошти цільового фінансування і цільових надходжень. Такі цільові надходження проводяться  у вигляді дотацій, субсидій та субвенцій. Хоч таке фінансування надходить із зовні в економічній літературі вони розглядаються як власний капітал.[1, ст. 128]

При використанні методу формування фінансових ресурсів який базується визначені грошових потоків розраховується показник Cach-flow. Цей показник почав використовуватися в 50-х роках ХХ століття американськими аналітиками при аналізі цінних паперів та звітності підприємств. Необхідно відмітити, що у вітчизняній літературі часто замість терміну Cach-flow вживається  терміни «чистий потік» «чистий грошовий потік».

Одним з важливих напрямків фінансової діяльності суб’єктів господарювання є забезпечення господарської діяльності  внутрішніми джерелами фінансування (самофінансування). При цьому ефект самофінансування проявляється з моменту одержання внутрішніх фінансових ресурсів до моменту їх використання, оскільки вони вкладаються в операційну та інвестиційну діяльність.

Самофінансування спрямовується як на підтримку масштабів діяльності підприємства і виражається в самоокупності так і на розширення масштабів його діяльності (власне самофінансування) (рис. ).

Поняття «самоокупність» і «самофінансування» часто вживаються як одне ціле. Дійсно між ними існує тісний взаємозв’язок: самоокупність служить обов’язковою умовою самофінансування підприємств. Проте зміст цих понять різний, кожне з них має своє призначення і по різному характеризує процес відтворення.[2, ст. 87]

Самоокупність – основний принцип комерційної діяльності, який передбачає відшкодування витрат підприємства виручкою та іншими грошовими доходами.

При самоокупності за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт і послуг, а також інших видів грошових надходжень після завершення кожного циклу кругообігу засобів обов’язково повинні відшкодовуватися вартість спожитих матеріальних ресурсів і затрат праці, вартість основних засобів перенесених на новостворений продукт у вигляді амортизації та інші затрати, які пов’язані з процесом виробництва і реалізації продукції. Сказане дає лише загальну уяву про самоокупність виробництва. Якщо господарство на 1 грн. витрат одержить 1 грн. грошових надходжень, то воно не зможе сплачувати платежі в бюджет, розвивати соціальну інфраструктуру, утримувати житлово-комунальне господарство, проводити матеріальне стимулювання. Тому поняття «самоокупність» є ширшим, ніж просте відшкодування виручкою від реалізації затрат на її виробництво.[3, ст. 320]

В умовах самоокупності за рахунок перевищення грошових надходжень над витратами господарство повинно проводити у встановленому порядку платежі в бюджет, забезпечувати повернення позик банку і сплачувати відсотки за їх користування, проводити матеріальне стимулювання, утримувати соціальну інфраструктуру, підтримувати діяльність невиробничих галузей.

Список використаних джерел:

1. Колісник М. Фінансова санація і антикризове управління підприємством: Навчальний посібник/ Марія Колісник, Павло Ільчук, Петро Віблий,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - К.: Кондор, 2007. - 271 с.

2. Кондрашихін А. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб./ Андрій Кондрашихін, Тарас Пепа, Валерія Федорова,; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 203 с.

3.Череп А. Фінансова санація та банкрутство суб’єктів господарювання: Підручник/ Алла Череп,. - К.: Кондор, 2009. - 376 с.