Штефан Н.Н., Гнатенко М.М.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ

ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Кризові явища в політиці та економіці України: анти терористична операція на сході країни, девальвація національної грошової одиниці, занепад бізнесу – виводить на перший план не тільки необхідні кроки по стабілізації економіки, створенню додаткових робочих місць, генеруванню додаткових надходжень до бюджету, а й необхідність дуже ретельно обґрунтованого розподілу отриманого прибутку на промислових підприємствах країни.

Проблемі ефективного розподілу прибутку присвячені праці багатьох зарубіжних вчених, таких як Ф. Модільяні, М. Міллера, Є. Брігхема, Дж. Ван Хорна, а також вітчизняних вчених: І. Бланка, В. Ковальова, О. Стоянової та інших [1-7]. Але у своїх дослідження вони більше уваги приділяли визначенню тієї частини прибутку, що спрямовується на споживання, а питання забезпечення ефективного реінвестування прибутку висвітлено недостатньо.

Прихильники виплати дивідендів по залишковому принципу (Ф. Модільяні та М. Міллер) доказують, що сплата дивідендів не впливає на підвищення доходності акцій і збільшення вартості підприємства і тому сплачувати дивіденди необхідно по залишковому принципу тільки після того, як профінансовані всі існуючі інвестиційні проекти, ефективність яких обґрунтована [1].

Прихильники другого підходу щодо впливу розподілу прибутку на вартість капіталу фірми і на забезпечення добробуту власників (основоположник М. Гордон) [2] стверджують, що вартість акцій (Ва) залежить від виплати дивідендів.

Для власників підприємства кінцевими інтересами є збільшення ринкової вартості підприємства та максимізація поточних доходів, тому сума приросту курсової ціни акцій та отриманих поточних дивідендів – це та величина, яку власники підприємства намагаються максимізувати.

Визначення співвідношення між спрямуванням чистого прибутку підприємства на сплату дивідендів чи на реінвестування в активи підприємства, яке забезпечить максимальне зростання добробуту власників підприємства є визначальним етапом політики реінвестування прибутку підприємств,

Україна має потужний ресурсний потенціал, вигідне географічне положення, високий інтелектуальний рівень населення. Для подолання кризової ситуації в країні інвестиції повинні спрямовуватись в реальний сектор економіки, який свій позитивний результат може отримати, спираючись на основні правила ведення бізнесу.

Перш за все, для отримання більшої суми прибутку необхідно розвивати галузі по виробництву продукції з високою питомою вагою доданої вартості в структурі собівартості, зменшити сировинну спрямованість зовнішньої торгівлі.

Найбільш цікавим з точки зору всього світу є розвиток в Україні сільського господарства та виробництво і експорт продуктів харчування.

Для успішного розвитку підприємства і країни в цілому необхідно розробляти інвестиційні проекти і створювати базу для інвестиційного розвитку. Але впроваджувати потрібно ті інвестиційні проекти, ефективність яких вище граничної ефективності виробництва, встановленої на підприємстві: норма доходності по інвестиційним проектам повинна бути вище або середньозваженої вартості капіталу, або середньої банківської ставки по депозитам.

Крім того, в сучасних умовах замороження заробітних плат, першочерговим кроком полегшення соціальної напруги в суспільстві та складання основи для можливого забезпечення підвищення заробітної плати за рахунок додатково отриманих доходів є дотримання співвідношення: темпи зростання продуктивності праці повинні перевищувати темпи зростання заробітної плати. Таке дотримання дозволить не тільки в майбутньому збільшити заробітні плати, а й збільшити надходження до різного рівня бюджетів.

І останнє. Для підвищення ефективності своєї діяльності підприємство повинно обирати оптимальну дивідендну політику (політику розподілу прибутку підприємства): чи сплачувати дивіденди, чи реінвестувати прибуток в активи підприємства.

Держава, в свою чергу, теж повинна робити кроки назустріч бізнесу, розвиток якого є тим підґрунтям, яке допоможе вивести країну з кризи. Зниження податкового тиску, особливо на середній бізнес, який знаходиться на межі існування, дозволить підприємству мати можливість більш ефективного розвитку, що в майбутньому збільшить надходження в бюджет від цих підприємств.

Література

1. Miller M. Dividend policy: Growth and the Valuation of Shaires / M. Miller, F. Modiliani. // Journal of Business. – October. 1961. – P.411-433.

2. Gordon M. The Investmen Financing, and Valuation of the Corporation / M. Gordon. – 1962.

3. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Є. Брігхем. – К. Молодь: 1997. – 1000 с.

4. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Ван Хорн Дж. К. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800с.

5. Бланк И.А. Основы фінансового менеджмента / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр,1999. – Т.1. – 592 с.

6. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 768 с.

7. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – М.: Изд-во «Перспектива», 1999. – 656 с.