Экономические науки / 5.Управление трудовыми ресурсами

Студент Котик Т.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Стртегія вертикальної інтеграції в органызації

Будь-яка організація є постачальником і споживачем. Вона інтегрована в систему трансформації сировини в кінцеві, доставлені споживачам товари і послуги. Припустимо, що по заданих критеріях можна розрахувати "довжину шляху" між сировиною і доставленим споживачам товаром, а також – що певна частка цього шляху належить організації (рис. 1). Стратегія, пов'язана із збільшеннямчастки довжини шляху, що належить в цьому процесі організації, називається стратегією вертикальної інтеграції і припускаєрух назад, до сировини (зворотна вертикальна інтеграція), і рух вперед, тобто до доставленного споживачам товару (пряма вертикальна інтеграція).

Зворотна інтеграція Пряма інтеграція

Довжина «шляху» організації

Сировина Товар

«Довжина повного галузевого циклу»

Рис.1. Графічна інтерпретація поняття "вертикальна інтеграція"

Основна мотивація для організації в здійсненні стратегії вертикальної інтеграції – зміцнення її КП за рахунок ослаблення конкурентної сили постачальників і споживачів. З погляду моделі "національного ромба" М. Портера, вертикальна інтеграція – спосіб зміцнення зв'язку "організація – підтримуючі галузі"[2]

Розглянемо декілька прикладів вертикальної інтеграції. Організація виробляє товар, купуючи комплектуючі. Здійснюючи стратегію зворотної вертикальної інтеграції, вона переходить до виробництва частини комплектуючих і, реалізовуючи стратегію прямої вертикальної інтеграції, займається створенням власної збутової мережі.

Крім переваг, стратегія вертикальної інтеграції має недоліки. Перш за все, вона вимагає інвестицій. По-друге, вона збільшує ризик для всієї організації, оскільки при її реалізації організація вступає в новій сфері бізнесу. По-третє, сильно вертикально-інтегровані фірми бувають часто зав'язані в єдиний технологічний цикл, і при появі проривних технологій вони мають найбільші труднощі з перебудовою процесу. По-четверте, оптимальні обсяги виробництва для різних етапів "шляху" можуть сильно розрізнятися, що не дозволить організації максимально використовувати переваги ефектів масштабів [1, с.62-64].

Стратегії організацій, що займають різні галузеві позиції

Стратегії для лідерів. Поточне галузеве лідерство визначається, перш за все, величиною ринкової частки. Галузеві лідери, як правило, добре відомі: IBM, McDonaid's, Gillette, Xerox та ін. Метою стратегій для лідируючих організацій є збереження займаних позицій і, можливо, придбання статусу домінантного лідера. Домінантний галузевий лідер - організація, чия ринкова частка значно перевершує ринкові частки інших організацій, і вірогідність її значного зниження мінімальна.

Можна виділити три стратегії для лідерів. Перша - перманентна стратегія нападу, що базується на принципі "кращий захист - напад", або - "є тільки два види руху: вперед і назад". Дана стратегія має на увазі позитивнее відношення в організації до інноваційної діяльності. Такі лідери прагнуть бути першими при запуску нових технологій, у тому числі радикального характеру, нових товарів і т.д.

Друга – стратегія зміцнення і захисту, що припускає створення таких умов, при яких конкурентам було б складно збільшувати ринкову частку за рахунок лідируючої компанії. До даної стратегії найбільш часто вдаються організації, що досягли галузевого домінування і не хочуть піддаватися ризику потрапити під дію антимонопольного законодавства, а також організації, які прагнуть одержувати максимальні прибутки сааме сьогодні у зв'язку з тим, щодовгостроковіперспективигалузіабо не визначені, або недостатньо привабливі й масштабні інвестиції достатнє ризиковані.

Третя – стратегія демонстрації сили, що припускає створення іміджу організації, яка не дарує спроби конкурентів змінити розстановку сил.

При реалізації даної стратегії організація робить натяки своїм конкурентам, що у разі їх агресивних дій вони будуть покарані. Така організація оперативно реагує на спробиконкурентів захопити частину її ринкової частки за допомогою ще більшого, ніж у конкурентів зниження ціни, ще більшого посилення рекламних зусиль, ще більших дилерських знижок і т.д.[2.c. 45-46]

Отже,вертикальна інтеграція - це спосіб здійснення діяльності у межах одного підприємства, коли виробництво здійснюється послідовно, а продукція, що вироблена на одній стадії виробництва, служить фактором виробництва на наступній стадії. Існують три типи стратегії, всі вони відрізняються між собою та мають певну характеристику. Але найефективнішою є друга. Тому що при даній стратегії організація є лідируючою на ринку та отримує більший прибуток.

Список використанних джерел:

1. Грицюк Е. О. Економіка підприємства: навч. посіб. - К. : Дакор, 2009. - 304 с.

2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2010. – 864 с.

3. Зайцев Л. Р., Соколова М. І. Стратегічний менеджмент: Підручник. – М.:Экономистъ, 2009. – 255c.