УДК 929:930.137(477-25):061 История/Отечественная история

Дубчак Є. В., аспірант

Київський національний університет імені Т.Шевченка, Україна

Науковий керівник – д.і.н., професор Казьмирчук Г.Д.

ПРО РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ В УНІВЕРСИТЕТІ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА У 1884-1900 РР. ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ М.КИЄВА

Найважливішим осередком історичної науки в Україні наприкінці 19 ст. став Київський Імператорський університет святого Володимира (далі – університет). Діяльність низки талановитих викладачів сприяла вивченню питань та дослідженню проблем вітчизняної та всесвітньої історії, історіографії, археології, джерелознавства, етнографії тощо.

До 1884 р., на час затвердження в університеті нового Статуту, були створенні передумови та розпочався процес становлення наукової історичної школи. На цей час стабілізувалася та зазнала активізації робота Історичного товариства Нестора - літописця (далі - ІНТЛ), формувалися вимоги до структури наукових видань, що привело до зростання авторитету ІТНЛ, підвищення уваги до його наукової діяльності з боку інших навчальних закладів та громадськості. Активізувала і міжнародна наукова співпраця. У цей період в університеті викладали та займалися науковими дослідженнями видатні вітчизняні історики, такі як В. Антонович, М. Бубнов, М.Владимирський–Буданов, М. Дашкевич, М. Довнар–Запольський, В. Іконніков, Ю. Кулаковський, О. Лазаревський, Т. Флоринський, Ф.Фортинський тощо.

Дослідженням стану розвитку історичної науки в університеті наприкінці 19 ст. займалися вітчизняні науковці, серед яких В. Чеканов, Ю. Шемета, Л.Круглова. Так у праці «Візантиністика в Київському університеті (кінець 19 – початок 20 ст.)» В. Чеканов дослідив науково – педагогічну діяльність істориків – мідеєвістів Т. Флоринського, Ф. Фортинського та Ю. Кулаковського, а також роботу студій з візантиністики. Л. Круглова у праці «Джерела з історії української державності на сторінках журналу «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца» дослідила роль ІТНЛ у теоретичній розробці ряду проблем археографії.

Відомості про педагогічну діяльність викладачів університету та їх наукові розвідки в ІНТЛ містяться у документах службового походження, протоколах засідань товариства, інших матеріалах фонду Київського університету (фонд 16) Державного архіву Києва (ДАК) та виданнях №2 - №14 збірки «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца» (далі – «Чтения») за 1888 – 1900 рр.

Дослідити за архівними матеріалами стан підготовки та професійного зростання дійових осіб процесу розвитку історичної науки у 1884 – 1900 рр. - науково – педагогічних кадрів університету св. Володимира, їх дослідницької та міжнародної діяльності є метою даної роботи.

Наприкінці 19 ст. київський університет, один з провідних навчальних закладів Російської імперії, зробив крок до нового щаблю розвитку, що позначилося прийняттям нового Статуту в 1884 р. Ряди викладачів університету поповнювались талановитими педагогами та вченими, яких готували в стінах університету або запрошували з інших вітчизняних вищих навчальних закладів. Одним з майбутніх видатних педагогів був учень В.Антоновича – М. Довнар – Запольський, який протягом 1889-1894 рр. навчався в університеті. Перебуваючи професорським стипендіатом кафедри російської історії, 24.02.1896 р. він звернувся із поданням до ректора університету з проханням отримати відрядження до Москви з метою продовження досліджень, якими згодом займався протягом 1896 – 1898 рр. У цей період він працював у Московському архіві Міністерства юстиції, а пізніше – у Московському університеті [3]. У 1901 р. він повернувся з Москви у званні приват-доцента до університету, про що свідчать матеріали ДАК [4], та захистив у Києві магістерську дисертацію, отримавши звання екстраординарного професора [5]. Плідна праця М. Довнар – Запольського мала гідні результати - ним була створена наукова школа та підготовлені учні, такі як Д. Дорошенко, О. Оглоблін, Н. Полонська – Василенко тощо. Його подальша діяльність була пов’язана з відкриттям у 1905 р. Вищих жіночих вечірніх курсів та створенням у 1906 р. Комерційних курсів, які були перетворені згодом в Комерційний інститут.

Про становлення та зростання видатного педагога М. Бубнова свідчить документ «Послужной список преподавателей и служащих». У списку зазначаються професійні досягнення, нагороди та грошові прибутки доктора загальної історії, декана історико-філологічного факультету М.Бубнова [16].

У документах до персоналії екстраординарного професора Т.Флоринського наводиться факт захисту ним дисертації на тему «Тематики законодательной деятельности Душана» та затвердження його у званні доктора слов’янської філології [13]. Подальше визнання його наукових досягнень та професійного зростання засвідчено у документах «Об утверждении профессора Т.Флоринского деканом историко – филологического факультета» у 1902 р. [14] та «Об утверждении профессора Т.Флоринського в звании заслуженного профессора» у 1907 р. [15].

Внесок візантивіста Ю. Кулаковського у підготовку істориків та розвиток вивчення всесвітньої історії був визначений продовженням його діяльності на посаді професора. Матеріали про це та послужний список професора міститься у відповідній справі «Об оставлении профессора университета Ю.Кулаковского на службу еще на 5 лет». [11].

Незаперечний внесок у становлення та розвиток історії права, а також дослідницької та видавничої діяльності ІТНЛ був зроблений М.Владимирським – Будановим, який очолював ІТНЛ протягом двох каденцій. [2]. Визнанням його досягнень стало пропозиція керівництва університету щодо продовження його повноважень на посаді професора [12].

Одним з визнань досягнень професора В. Антоновича в області археології, дослідженню проблем якої він присвятив багато праць, опублікованих у «Чтениях», було обрання науковця позаштатним членом Імператорської Археологічної Комісії у 1891 р. [1].

Значна увага приділялась зміцненню наукової школи та вихованню молодих істориків для поповнення наявного викладацького складу історико – філологічного факультету університету. Так, у ДАК зберігаються матеріали щодо обрання випускника університету М.Грушевського професорським стипендіатом 20.08.1894 р.[10].

Педагогічна та методична робота професорів університету В.Антоновича, М.Бубнова, М.Владимирського–Буданова, М.Дашкевича, М.Довнар–Запольського, Ю.Кулаковського, О.Лазаревського, Т.Флоринського була тісно пов’язана з науковими дослідженнями, які вони проводили в ІТНЛ.

Слід зазначити, що значний внесок у вирішення питань функціонування та впорядкування поточної діяльності ІТНЛ за час їх головування було зроблено В.Антоновичем, В.Іконніковим, М.Владимирським–Будановим. Так, стали регулярно відбуватися засідання, а у 1894 р. було затверджено Cтатут товариства [18, с.19-28], за яким повноваження ІТНЛ поширювались. У джерелах фонду 16 ДАК міститься документ за підписом голови ІТНЛ М.Владимирського – Буданова, у якому він звертається до ректора університету з проханням розглянути та затвердити проект Статуту ІТНЛ, що був затверджений протоколом засідання ІТНЛ від 14.03.1893 р.[19].

Протягом 1888-1900 рр. щорічно публікувалися «Чтения» (всього 13 книг), які містили наукові доробки вітчизняних істориків, археографічні публікації, матеріали доповідей на засіданнях товариства, звіти, рецензії й огляди із різних аспектів історії та спільних із нею наук.

Слід зазначити, що провідні викладачі університету, такі як В.Антонович, М.Дашкевич, І.Лучицький, Ф.Фортинський, читали лекції з історії для слухачок Вищих жіночих курсів до 1889 р. у такому самому обсязі, що і для студентів історико–філологічного факультету університету. А В. Антонович, наприклад, читав для слухачок і приватні лекції з історії та етнографії України, заохочуючи їх до вивчення вітчизняної історії.

Однією з форм роботи, започаткованою викладачами - дослідниками ІТНЛ, стало читання для представників громадськості Києва публічних лекцій з історії та інших наук. Так, протягом 1898- 1899 навчального року для понад 200 слухачів читали лекції 9 лекторів. Визнанням впливовості ІНТЛ можна вважати участь його членів у проведенні в Києві у 1899 р. ХІ Археологічного з'їзду та запрошення до участі у ХІІІ Археологічному з’їзді в Єкатеринославі у 1905 р. [8].

Поширення напрямків досліджень та поглиблення вивчення історії науковцями університету було визнано міжнародною спільнотою. У 1888 р. проводився VII міжнародний з’їзд американістів у Берліні, запрошення до участі в якому було надіслано на адресу ректора університету [17]. За значний внесок у вивчення історії та літератури південних слов’ян професор Т.Флоринський у 1895 р. отримав чорногорський орден князя Данила І третього ступеню, що було особисто вручено йому князем Миколою І. З особистим проханням щодо носіння цього іноземного ордену професор звернувся до ректора університету [7]. Відомий своїми розвідками історії Візантії професор Ю.Кулаковський у 1901 р. за досягнення у науковій роботі, відповідно до запрошення італійської сторони, був відряджений на міжнародний конгрес історичних наук, який мав проходити у Римі під патронатом короля Віктора Імануїла [6]. У 1903 р. надійшло запрошення до участі науковців університету в археологічному конгресі, який мав проходити в Афінах у 1905 р. під головуванням королевича Греції. Серед кандидатур на відрядження було визначено професорів Ю.Кулаковського та Г.Павлуцького [9]. Поширення кола наукових інтересів професури та міжнародних наукових зв’язків вплинуло на підвищення якості та рівня їхніх досліджень.

Таким чином, наприкінці 19 століття в київському університеті відбувався процесс розвитку історичної науки. Значним був внесок університетських педагогів - науковців у становлення історичної школи, виховання своїх послідовників, у вирішення проблем дослідження вітчизняної та всесвітньої історії, організації охорони пам’яток історії та культури, залучення широких кіл громадськості до зацікавлення історією рідного міста та краю. Протягом усього часу їх діяльності відбувалося удосконалення педагогічної майстерності, поширювалась і зміцнювалася їх наукова співпраця із вітчизняними й міжнародними навчальними закладами та інституціями.

Джерела:

1. Об избрании Антоновича сверхштатным членом Императорской Археологтческой Комиссии. 1891.- Державний архів м.Києва. - Фонд 16, оп.330. - д.184.

2. Об изменениях Устава Общества Нестора летописца. - ДАК. - Фонд 16, оп.332. - д.127.

3. О командировании г.Довнар – Запольского в Москву.- ДАК. - Фонд 16, оп.335. - д.56.

4. О перемещении г. Довнар – Запольского в звании приват – доцента из Московского университета в университет св. Владимира. - ДАК. - Фонд 16, оп.340. - д.107.

5. О защите о г. Довнар-Запольским диссертации на получение степени магистра русской истории и возведении его в звание экстраординарного профессора. - ДАК. - Фонд 16, оп.340. - д.148.

6. О международном конгрессе исторических наук в Риме в 1902 г. По командировании на оный профессора Ю.Кулаковского. –ДАК. - Фонд 16, оп.340. - д.123.

7. О пожаловании иностанных орденов профессору университета Т.Флоринскому. - ДАК. - Фонд 16, оп.334. - д.130.

8. О ХIII археологическом съезде, имеющем быть в г.Екатеринославе в 1905 г. - ДАК. - Фонд 16, оп.327. - д.97.

9. Об археологическом конгрессе в Афинах. - ДАК. - Фонд 16, оп.342. - д.216.

10. Об избрании окончившего университет М.Грушевского профессорским стипендиатом. - ДАК. - Фонд 16, оп.329. - д.131.

11. Об оставлении профессора университета Ю.Кулаковского на службу еще на 5 лет. ДАК. - Фонд 16, оп.340. - д.149.

12. Об оставлении профессора университета М.Владимирського-Буданова на службу еще на 5 лет. ДАК.- Фонд 16, оп.340. - д.150.

13. Об утвердждении экстраординарного профессора Т.Флоринского. - ДАК. - Фонд 16, оп.327. - д.97.

14. Об утверждении профессора Т.Флоринского деканом историко – филологического факультета. - ДАК. - Фонд 16, оп.341. - д.143.

15. Об утверждении профессора Т.Флоринского в звании заслуженного профессора. - ДАК. - Фонд 16, оп.346. - д.12.

16. Послужной список преподавателей и служащих. М.Бубнов. – ДАК.- Фонд 16, оп.465. - д.4773.

17. Седьмой международный съезд американистов в Берлине. - ДАК. - Фонд 16, оп.327. - д.163.

18. Устав Исторического Общества Нестора летописца, состоящего при Университете св. Владимира //«Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца».- №8. – Киев.- 1894 г. – С.19 -28.

19. Устав Общества Нестора летописца.- ДАК. - Фонд 16, оп.332. - д.127.