студент 2 курсу ст., група ЕЕТС-1301
ННІ енергетики, автоматики і
енергозбереження
Національний
університет біоресурсів і природокористування України,
Україна (м.
Київ)
(науковий
керівник – к.і.н., доцент Хвіст В.О.)
Подорожуючи вулицями рідної
Умані.
Здавна території Уманщина та Тальнівщини
були заселені людьми. Вже в ІV-ІІІ ст. до н.е. тут осіли племена трипільської
культури, а пізніше селилися і стародавні слов’яни-землероби. Тому постає
потреба ще раз дослідити історію заселення та розвитку Умані, від найдавніших
часів до сьогодення. Для мене, як для уродженця і патріота цієї землі, це
завдання є принципово важливим та відповідальним.
В 1870-х роках дослідженням історії
Уманщини займався краєзнавець, археолог та
дослідник Г.Ю.
Храбан,
а в 1990-х рр. історик-краєзнавець Бевз Г.П. Нещодавно, в 2008 році,
товариство істориків Черкащини ім. І.О. Гуржія, а саме: Бушин М.I., Гуржий
O.I., Палій А.Г., продовжуючи досліджувати історико-етнографічну спадщину
регіону, зібрали матеріали, які були викладені та опубліковані в книзі
«Історична спадщина».
Походження сучасної Умані має кілька
версій. Але найвірогідніші дві: від річки Уми та від китайського «У» –
укріплене місце і «Мань» – сліпе, загоріле, широке. Тому є припущення, що до
монголів тут існувало укріплення.
У ХІІІ ст. на 100 років всю Уманщину
заполонили монгольські орди, але мова, звичаї та віра тут залишилися
українськими. У ХІV ст. Уманщина увійшла до
складу Литовсько-Руської держави. Потім, за часів панування польської шляхти,
яка не хотіла визнавати місцеве населення, у документах 1609 року згадується
Уманська пустеля, яка, фактично, була заселена козаками.
Про Умань як місто уперше згадується в
документах 1616 року. І вже у 1760 році місто отримало Магдебурзьке право –
королівський привілей самоврядування.
8–го квітня 1760 року, було розпочато
закладення фортеці. Місто обведено валом і ровами та збудовано укріплені брами.
В часи Коліївщини в Умані розміщувалися постійні частини польської регулярної
армії, три сотні драгунів і триста вояків артилерії й технічних відділів під
командою Ленарта, тисячі надворних козаків під командою польських полковників
Обуха Магнушевського й Лаща та козацьких сотників Івана Гонти, Дашка і Яреми,
800 озброєних конфедератів 200 вояків «зеленої міліції», зорганізованої
спеціально, з огляду на небезпеку, із селян. Коли колії почали наближатися до
Умані, комісар Бендзіньський, привів до міста ще 500своїх надворних козаків під
командою сотника Уласенка.
Оскільки Умань із навколишніми селами
досить тривалий час належала Польщі, тут активно впроваджувався католицизм.
Так, у 1765 році було засновано Уманський уніатський монастир, 1766 р –
базиліанську школу. До речі, у таких закладах, окрім канонів католицизму,
досить ґрунтовно вивчали і науки, зокрема математику.
У ХІХ ст. місто набуває розвитку як
науковий та промисловий центр України. 1859 року із Одеси сюди переводять
Головне училище садівництва, завданням якого було готувати висококваліфікованих
садівників і досвідчених науковців у галузі садівництва. На той час це був
єдиний у країні вищий навчальний заклад такого напрямку. За тривалий період свого
історичного розвитку навчальний заклад неодноразово реорганізовувався. А згідно
з Указом Президента України від 28 грудня 2009 року, йому наданий статус
національного і перейменовано в Уманський національний університет садівництва.
На початку позаминулого століття в Умані діяли 2 банки, гімназія, двокласне
училище, театр-цирк, у якому виступали трупи Марка Кропивницького та Панаса
Саксаганського. Бували у місті Максим Горький та Леся Українка.
Бурхливий і багатовіковий історичний
розвиток міста не міг не позначитись і на його самобутній культурі, яка має
свої особливості та колорит. Зокрема, тут сформувалась притаманна тільки
уманчанам говірка, неповторний уклад та архітектура. Умань є найбагатшою на
Черкащині щодо пам’яток історико-архітектурної спадщини. Найстаріша споруда
міста – монастир ордену Василя Великого (монастир Василіанів), побудований у ІІ
пол. ХVІІІ ст. Прикрашає його і діючий нині Свято-Миколаївський собор (1812
р.). Місто зберегло і ратушу – символ місцевого самоврядування, що є більш притаманним
містам Західної України та Європи. У центрі міста розташовані такі пам’ятки, як
міська управа (нині – Педуніверситет) та готель «Європа». А картинна галерея
Уманського краєзнавчого музею розмістилася у приміщенні костьолу Успіня
Богородиці, пам’ятці першої половини ХІХ ст. Дивовижно, але у місті збереглося
аж три будівлі, споруджені за проектом видатного архітектора В. Городецького:
готель «Лондон», Вище міське народне училище та чоловіча гімназія.
Враховуючи історичну та архітектурну
цінність пам’яток міста, з метою їх збереження та раціонального використання в
Умані було створено єдиний в області державний історико-архітектурний
заповідник «Стара Умань». Також не можна не згадати про перлину нашої Умані –
Софіївку, історія будівництва якої, може бути темою окремого дослідження.
Отже, про це місто можна розповідати ще
дуже багато цікавого, що видається інколи і неймовірним. Але лише завітавши до
Умані, без поспіху пройшовшись його вузькими вуличками, помилувавшись
ландшафтами, можна відчути подих таких далеких і таких близьких для нас часів.
Література
1) Енциклопедія
українознавства. / Головн. ред. В. Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ», 1954-1989. - С. 63-71.
2) Історія міст і сіл Української РСР. Т. 24. — Київ: Головна
редакція УРЕ АН УРСР, 1972. - С.
25-29.
3) Бевз Г.П. Історія Уманщини. – К., 1997. – С. 5-31.
4) Бушин М.I., Гуржий O.I., Палій А.Г. Місто Умань:
історичні портрети, події, факти / Благодійний фонд ім. професора Миколи Бушина
«Історична спадщина»; Товариство істориків Черкащини ім. І.О. Гуржія. —
Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2010. - С. 28-40.