Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Шепелєва О.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ПРИ НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Бурхливий розвиток різних форм навчання іноземних мов, зміни соціокультурного контексту громадського життя веде за собою зміну вимог, що пред'являються сучасним суспільством до освіти в цілому і мовній освіті зокрема. У сучасних умовах метою навчання і одночасно умовою, що забезпечує успішність її досягнення, являється розвиток здатності учнів використовувати іноземну мову як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Оволодіння іноземною мовою шляхом навчання умінню спілкуватися мовою, що вивчається, є специфічною рисою цього предмета. Коли навчання в основному носить штучно-навчальний характер в силу відсутності у учнів "природної потреби" в спілкуванні іноземною мовою, одним з найважливіших чинників, стимулюючих процес іншомовного мовного спілкування, слід вважати мотивацію засвоєння іноземної мови.

Викладач може лише опосередковано вплинути на мотивацію, створюючи передумови і формуючи підстави, на базі яких у учнів виникає особиста зацікавленість в роботі. Перед викладачем стоїть завдання створення середовища іншомовного мовного спілкування в процесі навчання мові, максимально наближеного до природних умов. Найважливішим чинником, який стимулює процес іншомовного мовного спілкування, слід вважати мотивацію засвоєння іноземної мови. Важливу роль в мотивації навчання грає зміст учбового матеріалу.

При розробці тематичних планів, планів окремого зайняття, при підборі навчального і ілюстративного матеріалу викладач повинен завжди враховувати характер потреб своїх учнів, знати рівень цих потреб і їх можливий розвиток, з тим, щоб зміст навчального матеріалу задовольняв потребам учнів і найбільшою мірою сприяв виникненню і розвитку потрібної для подальшої навчальної діяльності нової потреби. Для цього зміст навчального матеріалу має бути цілком доступним, повинен виходити з наявних у учнів знань і спиратися на них і на їх життєвий досвід, але в той же час матеріал має бути досить важким і складним. Якщо зміст навчальногоматеріалу не вимагає від учнів роботи по його осмисленню і засвоєнню, то такий навчальний матеріал не задовольнятиме, зокрема, потреби психічних функцій (пам'яті, мислення, уяви) учнів в постійному розвитку, не розвиватиме яскравих емоцій (позитивних і негативних), і, отже, не задовольнятиме їх потреби в емоційному насиченні, тому легкий, малозмістовний навчальний матеріал не сприяє виникненню і розвитку нових потреб.

Зміст кожного зайняття, кожної теми повиннен бути глибоко мотивованим, проте не за допомогою створення миттєвих інтересів, що скоро проходять, або посилань на практичну значущість в майбутньому житті, а головним чином тим, що цей зміст має бути спрямований на рішення важливих проблем науково-теоретичного пізнання явищ і об'єктів навколишнього світу, на оволодіння методами пізнання. Тільки в цьому випадку у учнів створюватиметься перспектива на подальше вивчення, буде створена основа для формування змістовних мотивів навчальної діяльності.

Викладач повідомляє час, відпущений на вивчення теми, повідомляє, що треба знати і уміти для вивчення теми. На цьому етапі можна провести аналіз наявних знань і надбаного матеріалу, і того, що необхідно вивчити на подальшому етапі. Завершується обговорення тим, що окремі учні дають самооцінку своїм можливостям по вивченню теми, вказують, який матеріал вони повторять і що ще зроблять для підготовки до майбутніх уроків.

Різні форми колективної діяльності учнів грають значну роль в становленні мотивації навчання, що пояснюється декількома обставинами. Велике значення має включення усіх учнів в активну учбову роботу, бо тільки в процесі діяльності може формуватися потрібна мотивація. Використання групових форм навчання втягує навіть "глухих" учнів, оскільки, потрапивши в групу аспірантів, які колективно виконують певне завдання, учень не може відмовитися виконувати свою частину роботи, інакше піддасться критиці своїх товаришів, а їх думкою, повагою він, як правило, дорожить, частенько навіть більше, ніж думкою викладача. Крім того, працюючи в мікроколективі, кожен намагається бути не гірше за інших, виникає здорове змагання, яке сприяє інтенсифікації учбової роботи, надає їй емоційну привабливість.

Для формування стійкої позитивної мотивації навчальної діяльності дуже важливо, щоб кожен учень відчув себе суб'єктом навчально-виховного процесу.

Література:

1. Качалов Н.А. О повышении мотивации обучения иноязычному речевому общению на начальном этапе языкового пед. ВУЗа.// Мотивационные аспекты профессионально - ориентированного обучения иностранному языку в ВУЗе. Межвузовский сб. науч. тр. М., 1997

2. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. Посіб. / Кузьмінський А.І. – К.: Знання, 2005. – 586 с. – (вища освіта ХХІ століття).

3. Морська А.Г. Сучасні тенденції у викладанні іноземних мов для спеціальних цілей (навчання іноземних мов у ВНЗ) // Іноземні мови. – №2. – 2002.