Філологічні науки

Шалаєва А.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Основні продуктивні методи утворення епонімів в медичній термінології

Однією з центральних проблем лінгвістики в останній чверті XX століття стало дослідження людського фактору в мові. Терміни-епоніми являють собою унікальні поняття, індивідуальність яких відображають власні імена. Епонімом називається термін, який містить у своєму складі власне ім’я (антропонім або топонім), а також загальне ім'я для позначення наукового поняття (хвороба Крона, хвороба Паркінсона).

Володіючи індивідуалізуючою функцією, власне ім'я додає неповторність кожній термінологічній одиниці, що призводить до різноманітної професійної мовної картини світу. Епонімічні терміни є відображенням еволюції медичного пізнання. Належність людини до певного професійного співтовариства обумовлює його професійну концептосферу, відтворену в мові, що дозволяє визнати таке поняття як професійна мовна картина світу.

Професійний досвід, накопичений фахівцями різних країн, об'єднаних єдиною професійною сферою, може бути виражений за допомогою різних мовних засобів, тому питання теорії терміну, його місце в мові і системі знань впродовж довгого часу знаходяться в центрі уваги як вітчизняного, так і зарубіжного терміноведення.

Причиною появи епонімів є необхідність позначити феномени, що з'явилися в науці. Ці терміни відіграють важливу роль при найменуванні нових явищ або відкриттів в області медицини у зв'язку з міжнародною традицією, що встановилася, називати те або інше відкриття або винахід ім'ям вченого, що зробив це відкриття або винахід. Інколи в епонімічних назвах вживаються імена хворих, наприклад, культура клітин HeLa – іммортальна культура пухлинних клітин – Helena Lane (пацієнт), синдром Диогена (синдром старечого убозтва). Деякі терміни піддаються критиці з боку фахівців, які вважають, що людина, чиє ім'я було увічнено в пам'яті за рахунок терміна, не гідна цього. Виникає питання про перейменування "недоречних" термінологічних одиниць. Але навіть ця реакція не може вплинути на те, щоб усталений і зручний термін був просто забутий. Такі терміни живуть своїм життям, функціонують у науковій літературі і не виходять з ужитку. Загальновідомими прикладами цього можуть бути імена єгиптянина Мурада Юсуфа Бей Ібрагіма і Ханса Конрада Юліуса Рейтера, які проводили смертельні експерименти на людях у фашистській Німеччині; терміни з іменами невропатолога Юліуса Халлервордена і психіатра Хуго Спаца, які зробили свої відкриття проводячи досліди на препаратах мозку, отриманого від вбитих дітей і підлітків. З класифікації хвороб усунуто ім'я Ханса Эппінгера – лікаря, який проводив експерименти з зневоднення на циганах Дахау, даючи їм пити морську воду, фіксуючи при цьому можливий термін їх життя. Проте деякі з подібних термінів залишаються в медичній термінології.

Сьогодні важко знайти галузь медицини, де б в тій чи іншій мірі не вживалися епоніми. Вони становлять значну частину медичної термінології, оскільки, завдяки наявності власного імені в складі терміна, він може бути єдино прийнятним: терміни-синоніми не завжди відображають сутність поняття, а поняття за допомогою багатослівної описової конструкції не є зручним. Наприклад, в англійській мові більш кращий варіант: Abrams’ heart reflex – Абрамса серцевий рефлекс – скорочення міокарда зі зменшенням зони серцевої тупості, що має місце при подразненні шкіри прекордіальної ділянки.

У зв'язку з виникненням машинного перекладу, створенням електронних словників і тезаурусів у другій половині XX століття особливої актуальності набула проблема уніфікації та стандартизації термінології. Це пов'язано і з різким збільшенням кількості наукових і технічних термінів, що обслуговують різні сфери знання, і з появою нових дисциплін і підмов.

Питання про впорядкування медичної термінології вже давно обговорюється в науковій літературі, причому хвилює не тільки лінгвістів, але і медиків. Однією з основних проблем в сфері медичної термінології є велика кількість термінів-епонімів в медичній літературі і в науково-медичному дискурсі. Медичній термінології властиве широке використання епонімів, які є частиною термінологічної системи і володіють власними моделями та структурно-типологічними характеристиками.

Серед епонімічних медичних термінів, що називають те чи інше відкриття або винахід ім'ям вченого, можна виділити такі найменування:

· хвороби (Addison’s disease, Garre’s disease Alexander’s diasease, Alpers’ disease, Alzheimer’s disеase);

· синдроми (Adie’s syndrome, Marfan syndrome, Marti-Bell syndrome);

· анатомічні одиниці організму (Gavard’s muscle - м’яз Гавара : косі м’язові елементи стінки шлунка );

· медичні теорії (Buergi’s theory – теорія Бюржі: дві різні речовини, які спричиняють тотожний лікарський вплив, при поєднанні збільшують свій ефект, коли вони мають ідентичні фармакологічні площини прикладення; Сannon’s theory, Cannon-Bard theory, emergency theory – Кеннона – Барда теорія, теорія критичних станів);

· методи дослідження та лікування (Abbott’s method, Carrel’s method);

· лікарські засоби (Sabin vaccine , Salk vaccine);

· медичний інструментарій (Fox scissors, Liston’s scissors, Smellie’s scissors, Mikulicz clamp, Luer’s clamp);

· тести з визначення захворювань (Addis test, Donders’test);

· назви хірургічних операцій (Patey’s operation, McDonald operation);

· назви клітин (Kulchitsky’s cells, Langhans’ cells, Mooser cell);

· назви родів бактерій, утворених від прізвищ дослідників (Dar es Salaam bacterium).

В даних термінах поєднуються основні мовні функції апелятивів і власних імен: апелятив слугує для визначення класу об'єктів, а проприативу відводиться ідентифікуюча роль.

Згідно способу утворення епонімічних термінів їх можна поділити на декілька груп.

Найпоширенішими виявилися дво- і трьохкомпонентні епонімічні терміни, що цілком характерно для термінології, в якій процес створення термінів йде поряд з іншим процесом – прагненням скоротити мовні засоби з метою прискорення передачі інформації.

В англійській мові широко поширена структура іменник + іменник у родовому відмінку. Розрізняють два види родового відмінку:

- синтетичний (the synthetic genitive with ’s). Його можна представити формулою PN’s + N : Wilson’s disease - хвороба Вільсона, Sang’s space – простір Цанга, мала надключична ямка; Bell’s spasm – спазм Белла, лицевий спазм; Romberg’s spasm – спазм Ромберга, тризм.

- аналітичний (the analytic genitive with of): crossbar symptom of Fraenkel - перехресний симптом Френкеля, tunica nervea of Brucke – нервова оболонка Брюке.

У зв'язку з загальною тенденцією до скорочення, що спостерігається в науковій медичній літературі, прийменникові поєднання витісняються більш компактними безприйменниковими моделями.

У медицині, сьогодні все частіше використовується неприсвійна форма епоніму, тобто власного імені без будь-яких змін і яка є другим по частотності способом утворення медичних епонімічних термінів : Aase syndrome – синдром Ааза, спадковий синдром; Achard syndrome – Ашара синдром;

Drash syndrome - синдром Драша; Brenner tumour – пухлина Бреннера, Adema disease – хвороба Адема, спадковий паракератоз. Це обґрунтовується тим, що хоча епоніми являють собою присвійні займенники, утворені від власних імен, структурно вони вживаються як прикметники, і тому не мають присвійного значення. Наприклад, у сучасній медичній літературі використовуються:

Brunnstrom method замість Brunnstrom’s method – метод Брунстрома;

Callahan method замість Callahan’s method – метод Каллагена.

Серед трикомпонентних епонімних медичних термінів найбільш поширеними виявилися наступні моделі:

1. Nep.+Nep.+N:Bernard-Soulier syndrome – Вернара-Сульє синдром (автономно-рецесивний розлад), Bloch-Sulzberger syndrome (Блоха-Сульцберга синдром, нетримання пегменту), Budd-Chiari syndrome – Бадда-Кіарі синдром (симптоматичне закупорення або непрохідність печінкових вен), Brauch-Romberg symptom – Брауха-Ромберга симптом.

2. Nep’s+Adj.+N: Raeder’s paratrigeminal syndrome – Редера паратригемінальний синдром, Seguin’s signal symptom – Сега сигнальний симптом.

3. Nep.+N+N: Seabright bantam syndrome – Себрайта малий синдром, псевдогіпопаратиреоз), Akabane virus disease – вірусна хвороба Акабане, Marburg virus disease – Марбурга вірусна хвороба.

Епоніми відіграють значну лінгвістичну роль у науковій медичній термінології. Особливе значення епонімів, утворених від імен дослідників науки, полягає в їх основної функції – заміні довгих конструкцій більш короткими формами.

Терміни-епоніми мають інтернаціональний характер і їх створення підтримує тенденцію мовної інтернаціоналізації, закріплює контакти між вченими світу і в той же спираються на національний країнознавчий фон.

Література:

1. Ю. А. Гаврилейко. Эпонимия научных терминов. Москва, Российский университет дружбы народов. Електронна адреса: http://www.gavrilenko-nn.ru/publications/564/

2. М. Какзанова. Лексикографическая фиксация терминов-эпонимов. Институт языкознания РАН, г.Москва, Россия. Електронна адреса: http://russcomm.ru/rca_biblio/k/kakzanova2.pdf

3. Т. Ф. Извекова, Е. В. Грищенко, А. С. Пуртов. Эпонимы в медицинской терминологии. ГБОУ ВПО «Новосибирский государственный медицинский университет» Минздрава России (г. Новосибирск). Електронна адреса: http://ngmu.ru/cozo/mos/article/text_full.php?id=1365