Філологічні науки
/6.Актуальні проблеми перекладу
Доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, к.філол.н., доц. Хацер Г.О.,
студентка групи МД- 411 Приймак А.О.
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ,Україна
Особливості англомовного письмового юридичного дискурсу
Сучасний англомовний
юридичний дискурс формувався під впливом багатьох історичних факторів.
Дослідники знаходять у ньому англосаксонські, латинські, а також нормано - французькі
сліди. З іншого боку, у зв'язку з тим, що юридичні системи Англії, Канади,
Сполучених Штатів Америки і Нової Зеландії розвивались на базі англійського
загального права, юридичний дискурс даних країн повинен був адаптуватися до
місцевих умов.
Предметом
дослідження є лексично-граматична складова сучасної англійської мови, необхідна
для професійного спілкування у галузі юриспруденції.
Об’єктом виступає англомовний
письмовий юридичний дискурс.
Розглядаючи
юридичний дискурс як систему, багато науковців, роблять акцент на тому, що
англійський юридичний дискурс не є однорідною структурою. Він варіюється
залежно від області застосування, усної або письмової ситуації спілкування.
Англомовний юридичний
дискурс являє собою набір зв'язаних і перекриваючих один одного типів дискурсу,
таких як: судовий дискурс, мова судового рішення, мова юридичних документів
(договорів, заповітів, парламентських актів), дискурс юридичної консультації і
т.д. При цьому дослідникові треба не тільки вивчити взаємодію різних типів
дискурсу між собою, але і розглянути функціонування юридичних термінів у них [5].
Коваль Н. наводить,
що юридичний дискурс – це
специфічний вид комунікації, який функціонує у різних середовищах таких як: судові
засідання; консультація (адвокат – клієнт), допит свідка в усній формі, законодавчі
документи (закони, контракти, угоди та судові протоколи та рішення суду.
У роботі Коваль Н.
«Мовні засоби аргументації в юридичному дискурсі», зазначено, що мова юристів
містить велику кількість лексичних одиниць, що не вживаються в мові
повсякденного спілкування взагалі, або вживаються, але з іншим наповненням
значення. Використання термінів надзвичайно важливе для спілкування в будь-якій
професійній сфері, тому що це дозволяє зробити комунікацію більш ефективною.
Також проаналізовано його інші пити в залежності від його структурної
організації та спрямованості, визначено комунікативно – прагматичні аспекти та екстра
вербальні його особливості [3, с.6].
Існують чисельні випадки
вживання одно й того самого терміна в різних галузях юриспруденції, тобто в
різних підвидах юридичного дискурсу та має різні значення залежно від сфери
вживання. Наприклад, термін «libel – скарга». У делікті даний термін зв'язаний
з типом дифамації (тобто з розголошенням ганебних для іншої особи правдивих
відомостей), а в морському праві він вживається в значенні «висувати позов
проти корабля». Крім того, слід зазначити, що зміст терміна може варіюватися
залежно від правової системи, в якій він застосовується. Оскільки кожний із
штатів у США має власну правову систему, включаючи власні закони, судову
систему й адвокатуру, повноцінне професійне спілкування можливе лише в тому
випадку, коли використовується єдина терміносистема [1].
Автор лінгвістичного енциклопедичного словника В. Ярцева,
синонімами називає слова однієї і тієї ж частини мови, що мають цілком або
частково співпадаючі значення [4, с.451]. Розглянемо
як приклад два головних терміна англомовного юридичного дискурсу«lawyer» і
«attorney» Для більшості осіб, які володіють англійською мовою, вони мають
однакове значення. Так, словник Вебстера дає наступні дефініції даних термінів:
аttorney – a legal agent who represents a client in legal
affairs; a lawyer; one who legally appointed or admitted in the place of
another to transact any business for him [5].
Lawyer – a person trained in the law; one whose position
is to conduct lawsuits in a court or to give legal advice and aid;
attorneyat-law.
Як видно з наведених дефініцій, розходження між даними
термінами дуже незначне. У словнику Б. Гарнера вказується, що самі юристи часто
не усвідомлюють різниці між цими термінами:
«In the US, attorney, attorney-at-law, and lawyer are
generally viewed as synonyms» [6].
Проте, «attorney» вважається більш офіційним, ніж
«lawyer». «Lawyer» – більш загальний термін. Фахівець, який кваліфікується
терміном «attorney», може і не мати юридичної освіти.
На відміну від мови повсякденного спілкування, юридична
мова прагне позбутися мовної варіативності. Цей принцип, за словами Тієрсми П.,
може бути виражений у формулі «same meaning, same form» – «одне значення, одна
форма». Ця формула означає, що якщо юрист використовує лексичну одиницю
«residence», то він повинен постійно користуватися такою одиницею, уникаючи,
таким чином, використання будь-яких інших синонімів. Авторів-укладачів
законодавчих актів навіть спеціально попереджають про те, що їм потрібно
уникати занадто красивих оборотів.
З іншого боку, у юридичних дискурсах зустрічається й інша
крайність, що виражається в зайвому використанні синонімів, «нагромадженні
синонімів», що зумовлено бажанням «to cover all the bases – врахувати всі
можливі варіанти». Дане прагнення приводить до того, що в юридичних документах
зустрічаються наступні словосполучення: mind and memory; null and void;
possession, custody and control; true and correct. Якщо ці лексичні одиниці і мали
яке-небудь розходження раніше, то зараз воно цілком нейтралізоване. Деякі
подібні словосполучення стали стійкими виразами й ідіомами.
Інші словосполучення, наприклад «null and void»,
вважаються більш експресивними, ніж просто «void» (те ж можна сказати і про
словосполучення «any and all», «each and every», а та- кож про клятву «to tell
the truth, the whole truth, and nothing but the truth»). Дане положення пояснює
Гарнер Б:
«Strictly speaking, no two words have the same meaning.
There are connotations that attach to language and even two synonyms will
suggest slightly different meanings to a reader – строго говорячи, не існує
двох слів, що мають однакове значення. Конотації, які приписуються лексемі, і
навіть два синоніми припускають незначне розходження в значеннях». Це пояснює
те, що в мові юристів зустрічаються дублети, триплети і ланцюжки синонімів,
наприклад: «The indictment alleged that respondents unlawfully kept, confined,
and imprisoned George in a dark, cold, and unwholesome room» [6]
Коли йдеться про англомовний законодавчий дискурс, то,
завдяки тенденції до побудови речення з дієсловом у особовій формі, є можливим
поєднання семантично непоєднуваних дієслів з іменниками, які не вказують на
діяча. The regulations may make provision corresponding to the provision that
may be made by virtue of section 57(7) to (9) (but as if the reference to the
Lord Chancellor were a reference to the Treasury) [6].
З наведених вище прикладів видно, що вживання різного
значення слів в англомовному юридичному дискурсі може стати причиною
непорозуміння в процесі спілкування взагалі і професійного спілкування зокрема,
а, отже, дана проблема вимагає більш ретельного вивчення надалі.
Сьогодні у
юридичному дискурсі спостерігається тенденція активного входження в юридичну
мову англійської спеціальної лексики, що відбувається власне в межах
української термінології шляхом переходу номінацій з однієї терміносистеми в
іншу. Наприклад, англійські терміни можуть мати такий український переклад:
Judiciary law – судова практика; прецедентне право; судове право. Enactment –
прийняття (закону); встановлення у законодавчому порядку; законодавчий /
нормативний акт; правовий припис; норма права. То bring а case – представити
справу в суді; розпочати подання звинувачення / судову справу.
Оволодіння
неформальним спілкуванням у юридичному дискурсі дає змогу вдосконалити
свій розмовний рівень іноземної мови. Це, в свою чергу, надає можливості:
швидко читати тексти на різну тематику, а також виписки з журналів та газет;
описувати події, що були в минулому; правильно використовувати пряму та непряму
мову; пояснювати, запрошувати, указувати, використовуючи різну форму
ввічливості; вести бесіди про переваги та недоліки, критикувати вчинки.
Юридичний дискурс для українського читача доволі просліджується у журналах
міжнародного масштабу, серед таких журналів можна виділити такі як: «EJIL», The American Lawyer», «Сrime Magazine», «Law», на сторінках яких
можливо дізнатися про: процеси розвитку європейської юриспруденції. Інші новини
юридичної сфери; публікації наукових матеріалів світових університетів; різновиди
та знайомство з юридичними фірмами; матеріали, поради від світових юристів та аналіз
юридичної практики та окремих випадків [2].
Ознайомлення з цими
журналами та їхніми публікаціями, дає можливість прослідкувати зародження та
розуміння слів, що створюють англомовний юридичний дискурс.
На
сьогоднішні день питання щодо письмового ділового та неформального мовлення є
актуальним, адже знання саме англійської мови є невід’ємним атрибутом при
кар’єрному рості та професійному навчанні майбутніх юристів та фахівців з
юриспруденції.
На думку багатьох
авторів, спеціальні терміни дозволяють в одному слові або короткій фразі виразити
те, для чого в іншій – непрофесійній – ситуації спілкування потрібні були б
тривалі пояснення. Проте подібна стислість досягається інколи високою ціною:
спеціальні терміни, вжиті поза професійним середовищем, можуть викликати деяке непорозуміння
і, як наслідок, відчуження. Крім того, дослідники юридичного дискурсу
відзначають широке використання професійного жаргону, забарвленого певною
фамільярністю.
Знаючи
проблемні моменти англійської мови в юридичному дискурсі можна уникнути причин
непорозуміння в процесі спілкування взагалі і в професійному спілкуванні
зокрема.
Отже, англомовний письмовий
юридичний дискурс характеризується використанням складних юридичних термінів,
що виступають як одне ціле й дають можливість забезпечити точність юридичної
мови. Вони використовуються різними професійними групами в залежності від їх
соціальної функції. Для розуміння будь-якого матеріалу юридичного спрямування,
потрібна допомога юриста-практика / фахівця. Це пояснюється професійною
спрямованістю мовних засобів.
Література:
2. Журнали для юристів на англійській мові:[Електронний ресурс] — Режим
доступу:http://enguide.ua/magazine/jeridicheskie-zurnaly-na-anglijskom-yazyke.
3. Коваль Н.Є Мовні засоби аргументації в юридичному дискурсі: автореф. дис.
на здобуття к.ф.н.: / Н.Є Коваль. — Одеса, 2007. — 22с.
4. Лінгвістичний енциклопедичний словник [уклад. Н.
Ярцева та ін.].—Москва, 1990. — 590с.
5. Почуєва В.В. Обумовленість функціонування синонімів та омонімів в юридичному
дискурсі:[Електронний ресурс] — Режим доступу: http://visnyk.univd.edu.ua.
6. Ходаковська О. О. Англомовний законодавчий дискурс: граматичні особливості
перекладу:[Електронний ресурс] — Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe.