Філологічні науки/2.
Етно-, соціо- та психолінгвістика
Студентка
Артеха О.О.
Мелітопольський
державний педагогічний університет, Україна
Інтерпретація терміну
«концепт» у сучасній лінгвістиці
Передумовою
для введення концепту до термінології мовознавства є всебічний аналіз
семантичної системи мови. Вивченням і аналізом даної галузі активно займались
відомі дослідники: Аристотель, В.
Григор'єв, Н. Арутюнова, В. фон Гумбольдт, В. Виноградов, Р. О. Потебня, Б.
Рассел та інші.
Термін «концепт»
бере початок від латинського терміну conceptus, що в перекладі є
«поняття, думка». Спочатку він вживався в якості терміну, що функціонує лише в
межах логіки та філософії.
Згідно
з версією В. Колесова, який надає концепту властивості породжувати нове, цей
термін бере початок з латинської лексеми conceptum (зерно, зародок). Науковець вважає, що в процесі спілкування з
концепту з’являються змістові форми його реалізації в дійсності [4, с.
81].
Дослідник
Ю. Степанов вважає концепт і поняття мовознавчими явищами однакового рангу, і
пояснює це через походження слів. На його думку, не беручи до уваги
аналогічність лексичного значення, ці
терміни є чітко розмежованими у науці. «Концепт» трактується як термін власне
математики та логіки, а «поняття» широко використовується у філософії. Таке
категоричне розрізнення він пояснює, надаючи дефініції. Концепт є безпосередньо
смислом слова, а лексичне значення – предмет (однина і множина), із яким це
слово вживається в мові [7, с. 41].
Не
беручи до уваги відносну новизну концепту у сукупності мовознавчих наук,
вважаємо, що процес формування,
становлення і розвиток філософської думки й цього терміну тривали
приблизно однакову кількість часу.
З
іншого боку, термін «концепт» активно розвивався в системі філософії та логіки.
Його досліджували М. Бубер, Х.-Г. М. Гайдеґґер, Л. Вітгенштейн, З. Фрейд, Г.Х.
фон Вригтом, Гадамер, Хосе Ортега-і-Гассет, І.Фізер, Е. Гуссерль, Т. Юнг та
інші. Більш узагальнений результат дослідження цього терміну бачимо в
словниках.
Н.
Кондакова, автор енциклопедичної статті «Поняття», вважає, що поняття
нероздільно поєднане із матеріальною оболонкою мови, у якій виражається
реальність кожного поняття. Воно виникає на основі слів та не існує поза їх
межами. На її думку, носієм поняття є слово, але будучи пов’язаним зі словом,
поняття та слово не можна називати тотожними [5, с. 456-457].
У
філософських словниках, наприклад, за авторством С. Аверинцева та
І. Фролова, досліджуваний термін описується в якості синоніму одного із
багатьох значень поняття і визначається як смисл імені [8, с. 203].
Зважаючи на
те, що як лінгвістична категорія концепт з’явився відносно нещодавно, стале
визначення цього поняття наразі в мовознавстві відсутнє.
На нашу
думку, більш широке тлумачення концепту пропонують упорядники енциклопедичного
видання “Стислий словник когнітивних термінів”, де концепт подається як термін,
який пояснює ментальні одиниці або психічні ресурси свідомості людини, а також
соціально-інформаційної структури, яка є безпосереднім відображенням знання та
досвіду індивіда. Сюди відносяться: ментальний лексикон, оперативно-змістова
одиниця індивідуальної пам’яті, тацілісна картина світу, яка відображається в
паям ті та підсвідомості людини [6, с. 90].
Теорію, що
концепти є зображенням цілісної повноцінної картини світу, що існує за межами
мовного простору і виступає в ньому лише в якості вербалізатора, підтримують
багато науковців.
Таким чином,
Н. Арутюнова пише, що онтологія реальної дійсності формується у вигляді
структури концептів, які підлягають процесу реконструкції згідно даних мови”
[2, с. 34].
В.
Колесоврозуміє культурний концепт як базову одиницю ментальності, яка в
рамкахмови в цілому та зокрема словесного знака представлена у своїх
змістоформах як символ, поняття і образ [4, с. 81].
Ю.С.
Степанов небезпідставно називає поняття і концепт термінами різних наук;
поняття найчастіше використовується у філософіїта логіці, в той час коли
концепт є терміном математичної логіки, а останнім часом культурології та
лінгвістики. Звідси така небажана інтерференція [6, с. 40-41];
А. Вежбицька описує концепт як сукупність культурно-зумовлених уявлень про
конкретний предмет [2, с. 215].
У порівнянні з
концептами, поняття мають набагато простішу структуру: в складі понять превалює
змістова частина, та притаманні далеко не всі елементи, що присутні у структурі
концепту.
Наприклад, у 60-і
роки ХХ століття вважалось, що інтелігент – це людина, яка полюбляє та цінує
вірші. У цьому випадку, семантичний елемент «любов до поезії» не є суттєвою
ознакою і не є частиною поняття, але в складі концепту він присутній, і є
надзвичайно вагомим. Концепт оточують
емоції, експресія, суб’єктивна оцінка дійсності та індивідуальні
асоціації. Це так званий «жмуток» переживань, уявлень, знань, який існує поряд
зі словом та те поняття, яке воно виражає.
Зазначаємо,
що поряд із лінгвістичним поняттям “загальномовний
концепт” органічно співіснують дещо вужчі поняття – концепти побутовий,
міфологічний, релігійний, загальнопоетичний, індивідуально-авторський,
фольклорний, а також різні варіації їх поєднання. Кожен із цих типів концептів
має власні умови виникнення, індивідуальну сферу функціонування, і, будучи
відображеним у мовній картині світу, виражається за допомогою характерних
мовних засобів, що передають його специфіку.
Ядром
лінгвістичного концепту є окреме «стрижневе слово», так звана смислова
асоціативна домінанта, що у процесі сприйняття і переосмислення індивідом ніби
“обростає” новими семами, які в тексті виражаються за допомогою використання
мовних одиниць.
Отже,
під мовним концептом вважаємо раціональним розуміти таку семантичну категорію,
що функціонує в комплексній упорядкованій структурі логічних відношень і є
вербалізованим вираженням відповідного культурного контексту з широким
розмаїттям супровідних уявлень, значень та емоцій. Такий контекст, у свою
чергу, має бути частиною концептуальної картини світу як окремо взятої людини,
так і певної людської спільноти.
Концепт – динамічне поняття, він здатний поповнюватися, оновлюватись,
змінюватись та відповідним чином відображати людський досвід.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1.
Аргуткіна О.М. Концептуально-семантичний і
функціональний аспекти мікросистеми “число” : автореферат дис. на здобуття
наук. ступеня канд. філол. н. / О.М. Аргуткіна. – Харків, 2001.–18с.
2.
Арутюнова Н.Д. Понятие судьбы в контексте разных культур.
Научный совет по истории мировой культуры / Арутюнова Н.Д. – Москва: Наука,
1994. – 320 с.
3.
Вежбицкая А. Н. Язык. Культура. Познание / А. Н.
Вежбицкая. – Москва: Русские словари,
1997. – 416 с.
4.
Колесов В.В. Жизнь происходит от слова / В.В. Колесов. – Санкт-Петербург: Златоуст, 1999. – 368 с.
5.
Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н. И.
Кондаков. – М.: Наука, 1975.–720 с.
6.
Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов. / Е.С.
Кубряков, В.З. Демьянов, Ю.Г. Панкрац, Н.Г. Лузина. – М.: МГУ, 1997. – 246 с.
7.
Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт
исследования. / Ю.С. Степанов. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 2007. –
824 с.
8.
Философский словарь / [авт.-состав. И.Т. Фролова]. – М.: Политиздат, 1991.– 560с.
9.
Философский энциклопедический словарь / [уклад С.С. Аверинцев та
інші]. – М: Сов.
энциклопедия, 1989. – 815 с.
10.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь. / [уклад В. Н. Ярцева] — 2-ге вид. — М.:
Большая Российская энциклопедия, 1998. —685 с.