Философия/2.Социальная философия

Доктор філософських наук, професор Морозова Л.П., Кубай І.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Людина в інформаційному суспільстві

Сьогодні світ переживає нову могутню революцію, здатну принципово змінити життя людей — їх роботу, дозвілля, способи об'єднання в співтовариства і навіть ставлення до самих себе. На відміну від попередніх технологічних революцій, заснованих на матерії і енергії, ця фундаментальна зміна зачіпає наше розуміння часу, простору, відстані і знання. В основі інформаційної революції лежить вибуховий розвиток інформаційних технологій (IT), різноманітність і можливість вживання яких лімітовані лише винахідливістю самої людини. Нині стала очевидною перевага інформаційної складової діяльності людей над всіма іншими її формами і компонентами.

Розглядаючи сутність інформації та її значимість в житті суспільства і окремої особистості, у багатьох джерелах прийнято цитувати відомі слова батька кібернетики Норберта Вінера: „Інформація – це інформація, а не енергія і не матерія”. В цьому визначенні інформація становить окрему категорію поряд з енергією та матерією. Але, слід зазначити, що інформаційні процеси неможливі без використання цих двох субстанцій і нерозривно пов'язані між собою.

В інформаційному суспільстві, що формується, не тільки кількісно розширюється застосування інформаційних технологій, а й з’являються якісно нові форми комунікації. Інформація і знання, розміщені в мережі Інтернет, стають вирішальним ресурсом індивідуального розвитку, що дає змогу одержувати результати в різних галузях знання. Головним принципом соціального самовизначення індивіда в мережевих комунікаціях є гнучкість, еластичність ідентичності, яка позбавлена «внутрішньої» центрації, вільно впускає в себе зовнішнє, а також легко проникає в зовнішнє, граючи своїми ролями та уявленнями. Умовою успішного самовизначення індивіда та його самоідентифікації в мережевих комунікаціях є «мережева» внутрішня структура індивіда — метастабільна, без центру, мозаїчна ідентичність [2, с. 12]. Однією з умов вдалого самовизначення індивіда в мережевих комунікаціях є «розірваний», нецілісний характер свідомості, інакше було б складно сприймати реальність, якої «не існує». Це є однією з основних умов успішної соціалізації індивіда. Нестійка, ігрова, ситуативна ідентичність характерна не тільки для мережевої реальності, а й для постмодерної ситуації в цілому. Визначальною рисою безпосередньо мережевих комунікацій є гіпертрофований вияв цієї тенденції. Це сприяє більш гнучкому соціальному конструюванню реальності порівняно з повсякденною реальністю.

Одна з важливих рис самовизначення індивіда в мережевих комунікаціях — взаємопроникнення віртуалізованої соціальної реальності та внутрішнього світу індивіда. Суттєвою відмінністю від повсякденної, «реальної» реальності є те, що актуалізація індивідом віртуальної реальності робить його частиною віртуальної реальності також за умови «неперебування» безпосередньо індивіда в мережі [1]. Людина є не тільки суб’єктом інформаційних комунікацій, які вона створює і використовує. Не меншою мірою вона стає й об’єктом дії інформаційних мереж, оскільки її життєдіяльність забезпечується ними. На думку Е. Фромма, «людина, застосовуючи своє розуміння фізичного світу до практичних цілей, підвищує свої внутрішні здібності, і їй необхідна комунікація, що відповідає її здатності мислити і творити» [3, с. 178]. Тому в наш час різко зростає значення комунікаційних мереж, що украй формалізують процес одержання інформації. Інформаційні мережі існують з часу виникнення поштового зв’язку, потім телеграфу та телефону.

Значна частина економічної, наукової та суспільної діяльності є просто незбагненною без цих інформаційних мереж. Саме наростання процесу комп’ютеризації викликає підвищений інтерес у наукових концепціях, в яких інформаційні мережі інтерпретовуватимуться як ключова тенденція трансформації людини. У зв’язку з цим, актуальним завданням філософського аналізу в контексті даного дослідження є розгляд становлення «нової» людини, яка виступає носієм нової інформаційної культури, є суб’єктом правових відносин.

Висновки. Сучасна людина виявляється зануреною в інформаційне середовище, тому інформація відіграє все більшу роль у житті людини, просякаючи всю її діяльність, та формує інформаційний спосіб її життя. Різні вияви інформаційного середовища виступають як специфічні моменти історично зумовленого соціокультурного буття. Швидкість сучасних каналів поширення інформації за наявності такої властивості інформаційного простору, як масове тиражування інформації, призводить до того, що інформація практично одночасно досягає користувачів у різних потоках інформаційного простору. Така ситуація дозволяє говорити про єдиний інформаційний простір, розрив якого глибоко переживається людьми. Тут інформація ще більш опукло виступає в її інструментальних властивостях, безпосередньо включаючи в себе різноманітні соціальні функції.

Літератра:

1. Дзьобань О. П. Філософія інформаційного права: світоглядні й загальнотеоретичні засади : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Майдан, 2013. – 360 с.

2. Дзьобань О. П. Філософія інформаційних комунікацій : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Майдан, 2012. – 224 с.

3. Харламов С. Ю. Философско-антропологические модели человека в концепциях информационного общества : дис. канд. филос. наук : 09.00.13 / С. Ю. Харламов. – Белгород, 2009. – 166 с