Философия
/ 4. Философия культуры
К.мист.,
доцент Васильєва Л.Л.
Миколаївський
національний університет ім.В.О.Сухомлинського, Україна
Семантичне поле «vrt»
Постановка проблеми. На межі ХХ-ХХІ сторіч в
науковому і повсякденному лексиконі поширився прикметник
"віртуальний" для позначення особливих умов та форм існування
об'єктів. Ми виявляємо активність у "віртуальній реальності",
застосовуємо "віртуальну пам’ять", користуємося "віртуальними
бібліотеками", відвідуємо "віртуальні музеї", створюємо власні
"віртуальні особистості". "Віртуальність" –
невідємний елемент сучасної культури.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найчастіше прикметник
“віртуальний” вживається як приналежний до технічної сфери (В.С.Бабенко,
А.Є.Войскунський, Д.В.Пивоваров, В.І.Шереверов та ін.). Однак, в дослідженнях
С.Х.Асадулліної, Е.Ф.Асадулліна, А.Г.Маджуги, С.В.Захарової, М.О.Носова, Е.Ф.Смерічевського
він набуває ширшого тлумачення. Наявність такої можливості пов’язана з
багатозначністю слів з коренем “vrt”.
Мета статті: дослідження спектру семантичних значень слів з
коренем “vrt” (“virtus”, “virtual”, “virtualier”, “virtualis” тощо), що
сформувався протягом історії застосування відповідних понять.
Виклад основного матеріалу. Семантика, в широкому
значенні — аналіз відношення між мовленнєвим виразом і світом, реальним, або
уявним, а також саме це відношення (семантика слова) і сукупність таких
відношень (семантика мови). Дане відношення полягає в тому, що мовні вирази
(слова, словосполучення, речення, тексти) позначають те, що є в світі
(предмети, якості, властивості, дії, способи дії, відношення, ситуації та їх
послідовності). Термін “семантика” утворений від грецького кореня, пов'язаного
з ідеєю “позначення” (semantikos — “такий, що позначає”).
Семантичні відношення описуються наукою з різних точок зору,
зокрема за допомогою лексико-семантичного поля (в парадигматиці).
Дослідники виділяють семантичні поля двох основних видів:
·
об'єднання
слів за їхнім відношенням до однієї предметної галузі — предметні, або
денотатні поля. В таких полях слова організовані переважно за принципом
“простір” і за принципом співвідношення речей: частина і ціле, функція
(призначення) та її аргументи (інструмент, результат);
·
об'єднання
слів за їхнім відношенням до однієї сфери уявлень або понять — понятійні, або
сигніфікатні поля. В цих полях слова організовані за принципом “час” і за
принципами співвідношення понять (підпорядкування, гіпонімія, антонімія и др.)
[5].
Семантичне поле може бути визначене як сукупність лексичних
одиниць, об'єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи
функціональну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс
окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова; семантичне поле
лексико-семантичної групи. Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну)
ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака називається архісемою і
виражається лексемою з узагальненим значенням.[8].
Лексико-семантичні поля не є ізольованими об'єднаннями. Вони
пов'язані між собою. Одним із засобів міжпольових зв'язків є багатозначні
слова, які окремими своїми значеннями належать до різних полів. Зв'язок між
полями забезпечує безперервність семантичного простору, об'єднує всі поля в
одну лексико-семантичну систему мови [12].
Щодо семантики слів з коренем “vrt”. М.О.Носов вважає, що в
буддизмі та схоластиці дієсловом з коренем “vrt” позначають миттєву
безперепонну актуалізацію психічного акта [6]. У старослов'янських мовах поширеним було
дієслово “вєрьті” - в значенні “кипіти”, “вирувати”. Отже, корень “vrt” позначає
подію, яка твориться, відбувається, породжується безпосередньо зараз, в даний
момент чиєюсь активністю.
Е.Ф.Смеричевський вважає, що корінь “vrt” з самого початку
мав місце у всіх мовах і в різних частинах світу і за значенням збігався зі
словом “virtus” - хоробрість, доброчесність, доброчинність, воля, віра,
уявлення, сміливість. У Новий час слова з коренем “vrt” стали означати
“здатний, такий, що може” [9, C.10].
Корінь “vrt” вживається і в словах української мови. Так
сучасне українське слово “вартість”, яке вийшло з цих значень, означає
“цінність”. Спільнокореневим до нього є також “варта” в значенні “охорона”. В
українській мові є також слово “віртуоз”. За визначенням Г. М. Когана: “виртуоз
- (итал. virtuoso, от лат. virtus — сила, доблесть, талант) -
музыкант-исполнитель (а также вообще всякий артист, художник, мастер), в
совершенстве владеющий техникой своей профессии. В более точном смысле слова:
артист, доблестно (т.е. смело, отважно) преодолевающий технические трудности.
Искусство исполнителя-виртуоза неразрывно связано с артистическим воодушевлением,
способствующим яркой и впечатляющей интерпретации произведений. Виртуозность
позволяет с максимальной полнотой донести до слушателя содержание музыкального
произведения” [4].
Отже, спільнокореневими до прикментика “віртуальний” є: “virtus”,
“virtual”, “virtualier”, “virtualis”. Так, у статті Є.С.Шаповалова “Философская
интерпретация виртуальной реальности” як первинний термін пропонується
латинське virtualis, переведене як “можливий”. Там же наводиться і англійське
virtual, переведене як “фактичний; не номінальний, а дійсний” [10]. У працях
М.О.Носова “Психологические виртуальные реальности” та “Виртуальная психология”
також дається посилання на англомовне virtual, що перекладається схоже: “актуальне,
фактичне, таке що реально існує” [6, 7]. Відзначимо розбіжність перекладів з
англійської і з латини. Прикметники “можливий” і “фактичний” мають різне
смислове навентаження.
В.С.Бабенко в статті “Размышления о виртуальной реальности”
визначає virtual як “щось, яке хоча і
має всі характеристики конкретної речі, але не може бути визначене як ця річ,
тобто не є дійсним” [1, C.108]. Такий переклад знаходиться в протиріччі з
попереднім трактуванням. Присутня в названих вище працях різноманітність є об'єктивним
наслідком багатозначності визначуваного слова.
Порівняємо словникові визначення терміну “віртуальний”. У
Словнику іншомовних слів «віртуальний» визначається як «можливий; такий, який
може або повинен виявлятися за певних умов». Там же вказується його латинське
походження: “ср. лат. virtualis”. Латинсько-російський словник під ред.
І.Х.Дворецького (М., 1998) не містить прикметника virtualis, і порівняння стає
недоступним. У переліку варіантів перекладу родового латинського іменника
virtus (хоробрість, доброчесність, доброчинність, воля, віра, уявлення,
сміливість) немає варіанту “можливий”.
Звернімося до перекладів з англійської. Великий
англо-руський словник під редакцією І.Р.Гальперина перекладає “virtual” як
фактичний, дійсний, такий, що є чимось по суті; можливий, “припущений”;
удаваний (про фокус зображення); ефективний. У англо-російському словнику
Мюллера (М., 1969) virtual перекладається як “фактичний, не номінальний,
дійсний; ефективний”. Англо-російський політехнічний словник під редакцією
А.Е.Чернухіна (М.,1979) пропонує три варіанти перекладу virtual: 1) фактичний,
дійсний, ефективний; 2) можливий, віртуальний; 3) уявний.
В Oxford English Dictionary присутні наступні визначення: 1)
такий, що має певні фізичні властивості та здатності; ефективний відносно
внутрішньо присутніх природних якостей або сил; здатний впливати завдяки цим
якостям; 2) морально доброчинний; 3) здатний продукувати певний ефект або
результат; ефективний потужний, могутній; 4) те, що є за суттю, або в дії, хоча
відсутнє формально або в дійсності; те що допускає таке існування [13].
У Webster's Encyclopedic Unabridged Dictionary of the
English Language для virtual дається
латинський еквівалент virtus. У словнику І.Х.Дворецького virtus перекладається
як: 1) мужність, хоробрість, стійкість; 2) енергія, сила, доблесть; 3) чудові
якості, відмінні властивості, талант, дарування; 4) доброчесність, етична
досконалість. Приклади, що наводяться для використання цього слова, дозволяють
зробити висновок, що вказані варіанти значень поширюються не тільки на людей,
але і на неживі об'єкти (“virtus navium” — відмінної якості кораблі) [14].
І.Кронеберг в латино-російському і російсько-латинському
“Лексиконі” до вказаного переліку додає ще одне значення: “дійсність”.
В.І.Шереверов наводить старовинне тлумачення слова virtual: “having the
inherent power to produce certain effects, що перекладає як “володіння
природженою енергією для продукування певних дій” [11, C.58].
Описана протирічна ситуація з перекладом терміну virtus, на
думку М.О.Носова, пояснюється тим, що традиційна філософія не має засобів для
осмислення речей, що діють, адже, починаючи з античності, вона працює лише з
абсолютними сутностями, тобто з тим, що існує, і не може концептуалізувати
події (дії), які існують в обмеженому часовому проміжку, або в частковій формі
(діяльнісній, енергійній). Філософія не може знайти механізмів енергетичного
зв'язку між абсолютною сутністю і активністю одиничних об’єктів [6, C.23].
Отже, прикметник «віртуальний» означає, що будучи прикладеним
до окремого об'єкту, він переводить його в ранг суб'єкта, наділеного особливими
досконалими якостями, природженою енергією, що дозволяє цьому суб'єктові брати
активну участь в перетвореннях і взаємодії з іншими об'єктами буття. У такому
контексті “віртуальний” розглядається як активний суб'єкт, наділений власною
волею.
Більшість сучасних вчених вважають, що “віртуальний”, як
термін, початково мав природниче значення і був пов'язаний з поняттями
віртуальних часток і віртуальних процесів, які зайняли центральне місце в
квантовій теорії поля. Його зміст розкривається через протиставлення
ефемерності нескінченно малих переміщень об'єктів або нескінченно малих
періодів існування часток і стабільної в своїх просторово-часових
характеристиках реальності [3].
Саме в такому сенсі прикметник “віртуальний” використаний
для опису фотона, який виступає носієм електромагнітної взаємодії між двома
електронами в наведеному нижче уривку з статті В.І.Шереверова “Определение
свойств виртуального”: “Цей фотон існує дуже короткий проміжок часу і не
фіксується засобами спостереження як окрема частка. Його називають віртуальним,
у відмінності від вільного фотона, що реєструється приладом. Взаємодія
реалізується системою, що складається з трьох об'єктів: двох електронів і
фотона. Об'єкти складають систему лише у момент (мить!) відштовхування. З опису
явища взаємодії не виходить, що віртуальний фотон не існує насправді. Він не
фіксується зовнішнім спостерігачем з позасистемного рівня буття. Саме фотон є
не лише об'єктом, але і суб'єктом взаємодії, що впливає на обидва електрони”
[11, C.58]. Як бачимо, прикметник віртуальний використано у даному контексті в
повній відповідності зі своїм початковим значенням. Суб'єкт (фотон), що
характеризується ним, існує насправді і є носієм енергії, що дозволяє йому не
лише активно взаємодіяти з іншими об'єктами, але і зв'язувати їх в систему.
З появою і поширенням комп'ютерних технологій термін набув
нового, технологічного значення: “віртуальний” - створений на екрані
комп'ютера, такий, що відтворюється комп'ютерними засобами [2].
Так, з'являються словосполучення “віртуальна обчислювальна
машина”, “віртуальна пам'ять”, “комп'ютерна віртуальна реальність”, "віртуальна
бібліотека", "віртуальний музей", "віртуальна
особистість", "віртуальна подорож" та багато інших. В
кожному з явищ, які вони позначають, можна виявити усі властивості
віртуального, вказані в словниках.
Висновки. “Vrt” є архісемою - спільною (інтегральною)
ознакою, яка об'єднує всі одиниці даного семантичного поля. Категоріальні
дефініції “vrt” задані з необхідною повнотою семантичним полем його значень і
підтверджені контекстами його вживання. Засадничою властивістю віртуального є
його дійсність. Віртуальне за визначенням наділяє об'єкт системоутворюючими властивостями. Для зовнішнього спостерігача
допускається поширення властивості віртуальності від системоутворюючого об'єкту
на всю багаторівневу систему в цілому.
Найбагатозначнішим з поширених словосполучень з прикметником
“віртуальний” є “віртуальна реальність (віртуальність)”, окреслення
семантичного поля якого може скласти
перспективу подальших розвідок.
Література.
1. Бабенко В.С.
Размышления о виртуальной реальности / Технология виртуальной реальности.- М,
1996. - С.107-116.
2. Войскунский А.Е.
Представление о виртуальных реальностях в современном гуманитарном знании //
Социальные и психологические последствия применения информационных технологий:
Конференция на портале “Аудиториум”. Секция 3. Виртуализация в гуманитарных
науках. (Электронный ресурс. URL:www.portalus.ru/modules/psychologydme.
3. Джалилова Н.А.
Вируально-фольклорные формы презентации идентичности в Интернете / http
IF_26._dzalilova.pdf.
4. Коган Г.М. http://belcanto.ru/virtuoso.html.
5. Лингвистический
энциклопедический словарь http:// tapemark.narod.ru/les/438a.html
6. Носов Н.А. Виртуальная
психология. - М.: "Аграф", 2000. - 432с.
7. Носов Н.А.
Психологические виртуальные реальности. - М.: Ин-т человека РАН, 1994.
8. Силин А.А.
Творение нового как переход от возможного к действительному // Философские
науки. - №3-4. - 1999 р. - С.82-89.
9. Смерічевський
Е.Ф. Інформаційна цивілізація: проблема віртуальної реальності у суспільносу
розвитку: Автореферат дисертації канд. Філос. наук: 09.00.03 / Донецьк, 2002. -
21с.
10.
Шаповалова
Є.С. Философская интерпретация виртуальной реальности (сб. «Виртуальная
реальность як феномен науки, техники и культуры», СПб., 1996. - С.6-12.