Хіміч А.С.

Науковий керівник: д-р. філос. наук, професор Морозова Л.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

НАУКА ЯК ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ

«Наука як феномен культури» організована таким чином, щоб забезпечити можливість самооцінки особистих уявлень про науку та створити умови для реконструкції того образу науки, в межах якого була створена та чи інша концепція філософії науки.

Наука являє собою систему знань і тому відрізняється від інших явищ культури, насамперед тим, що її змістом є об'єктивна істина. Тобто зміст наукового знання не залежить від намірів, настроїв людини. У науковому знанні аналізуються і розкриваються закони, властивості об'єктивного світу, його зв'язки і відносини. Тому розвиток науки безмежний і нескінченний, оскільки таким є навколишній світ[1,с.56].

Для того, щоб виникла наука, суспільство має досягти не тільки певного рівня соціально-економічного розвитку, що породжує потребу в наукових знаннях, а й сформулювати культуру певної якості, яка створює умови або, хоча б відкриває відомий простір для пізнавальної діяльності.

Наука - основний засіб раціональної діяльності. Спираючись на наукові знання, людина отримує можливість опановувати природними та суспільними силами, завдяки аналізу законів, істотних зв'язків і відносин дійсності. Люди розвивають науку не тільки для рішень практичних завдань, а й для розкриття таємниць, загадок природи.

Наука народжується в ядрі певної культури за допомогою культурних норм. Наукове знання створюється людьми певної культури, виникає і розвивається на відповідній культурній основі[3,с.224].

Наука - надзвичайно об'ємний організм. Обсяг і різні напрямки науки дозволяють поділяти її на фундаментальні та прикладні галузі. Фундаментальні науки зайняті пізнанням законів, керуючих поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства і мислення. Прикладні науки зайняті пошуком можливостей застосування результатів фундаментальних наук для вирішення не тільки пізнавальних, а й соціально-практичних проблем. Сама наука відображає явища і предмети так, як це існує в світі, на відміну від мистецтва і релігії. У своєму розвитку наука постійно систематизує явища за певними ознаками, принципами, що забезпечує стрункість і логічність самого знання. Багато примітивних культур обходяться без науки, і тільки в досить розвиненій культурі вона стає особливою, самостійно сферою культурної діяльності. При цьому наука в ході своєї історичної еволюції зазнає істотні зміни, перш ніж приймає сучасний вигляд. Змінюється уявлення про науку, характерні для культури тієї чи іншої епохи. Спочатку наука протягом багатьох століть була пов'язана в основному зі спостереженнями, первинним узагальненням знань, інтуїтивними висновками на основі багатого досвіду і індивідуальних здібностей мислителів.

Можна виділити два важливих напрямки впливу науки на минулу і сучасну культуру. Одне з них полягає в тому, що наука розвиває культуру, а іноді й гальмує її, своїм власним змістом, формами і засобами функціонування. Інший напрямок розкриває вплив науки на елементи культури: систему цінностей, на матеріальну і духовну культуру, на культуру видів діяльності[2,с.381].

Отже,наука розвиває культуру не тільки через своє власне вдосконалення, але й активно взаємодіючи з матеріальною і духовною культурою, з іншими суспільними явищами і природою.

Література:

1. Алексеев, П. В. Философия: учебник / П. В. Панин, А. В. Панин. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ТК Велби, Проспект, 2012.- 56 с.

2. Ильенков, Э. Философия и культура / Э.Ильенков. - М.: Политиздат, 2013. – 381 с.

3. Мамардашвили, М.К. Лекции по философии / М.К. Мамардашвили . - М.: Проспект, 2012. – 224 с.