Чаплак Ян, Макар Анастасія

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Конструктивні підходи у роботі з уникненням і опором

На думку Н.Оліфірович: «Опір – одне з найбільш дивних і парадоксальних явищ в консультуванні та психотерапії. Чому людина, яка сама звернулася до психолога та хотіла вирішити проблеми, змінити своє життя, розібратися в ситуації, раптом починає запізнюватися, не пам’ятає своїх слів, сперечається з психологом і критикує його дії? Яким чином психолог виявляє опір? Як з ним працювати? Як, відмовившись від застосування тиску, який відкидає та знецінює дії клієнта, можна розвернути енергію опору в ефективне для психотерапевтичного процесу русло? Ці питання рано чи пізно виникають перед кожним консультантом. В залежності від теоретичного підходу психолог вибирає спосіб роботи з опором» [8,с.108].

Інколи практичному психологу приходиться стикатися з тим, що у клієнта є наявні серйозні «життєвообмежуючі» процеси, які утримують його від занурення в самого себе. Опір для людини може бути типовою формою життєвої поведінки. Людина часто змінює світ до тих пропорцій, всередині яких вона почуває себе захищеною.

У науковій літературі підходів щодо роботи з уникненням і опором є досить багато. Першою спробою справитися з опором був гіпноз. З.Фрейд у роботі з опором використовував інтерпретацію, В.Райх вважав, що його можна подолати з допомогою методик прямого тілесного впливу, С.Гроф впровадив холотропне дихання, Ф.Перлз заставляв «перебільшувати» - ампліфікувати, а М.Еріксон вдавався до наведення трансу [2, с.143]. Мета роботи з опором в гуманістичному напрямі полягає в такій перебудові структури «Я», яка надає структурі особистості гнучкості, відкритості до реального життєвого досвіду та новому надбанню істинного «Я» [25].

Дж.Котлер виокремлює наступні важливі моменти, які потрібно враховувати психологу-практику в роботі з опором [17]: збереження внутрішнього спокою; прояв винахідливості та гнучкості; виявлення прихованої за опором інформації; розпізнавання «пасток», які заважають прогресу, та їх уникнення; турботливе ставлення до клієнта, не дивлячись на його поведінку; інтерпретація того, що відбувається, щоб клієнт зміг побачити прихований смисл опору; переконування клієнта в тому, що це нормальна реакція з урахуванням обставин, що склалися; врахування власної ролі у виникненні кризової ситуації та прийняття відповідальності за її нормалізацію.

Досить популярним і прогресивним серед психологів-консультантів є базовий підхід роботи з опором за Дж. Бюдженталем. Він описує наступні способи роботи з опором (таблиця 1.) [4,с.177].

Таблиця 1.

Способи роботи з опором за Дж.Бьюдженталем

№	Назва	Характеристика
1	Відстеження	Психолог ідентифікує для себе одну, що здається найбільш наявною і доступною усвідомленню клієнта групу його відповідей, які виражають опір. Потім він знову і знову акцентує на цьому паттерні увагу клієнта.
2	Роз’яснення ефектів опору	Психолог не просто звертає увагу клієнта на виокремлений паттерн, але й демонструє клієнту, як він знижує його емоційну зацікавленість, концентрацію на суб’єктивності. Мотивація опору буде розкрита у подальших етапах.
3	Роз’яснення випадковості	За рівнем усвідомлення клієнтом свого паттерну опір потрібно роз’яснювати йому, що подібна поведінка являється, в більшості випадків, мотивованою дією
4	Демонстрація альтернатив	Демонструється альтернативна типова поведінка. Наприклад, клієнтці, якій хвилювання не дозволяли зануритися в суб’єктивність, рекомендується затриматися на цьому хвилюванні й побути в ньому. Хвилювання починає стимулювати в такому випадку не уникнення від суб’єктивності, а занурення в нього.
5	Роз’яснення функцій опору	Тобто, демонстрація певної користі, яку приносить клієнту опір
6	Звільнення і переміщення	Клієнт починає сам ідентифікувати свій власний опір, пробувати затриматися всередині нього з тією метою, щоб у певній мірі бути в контакті зі своїми внутрішніми переживаннями, навіть при умові, якщо опір активно працює. Отримавши можливість пошуку цінності в опорі, клієнт починає відкривати в собі нові сфери.
7	Розуміння глибинної цілі опору	У процесі того, як клієнт знайомиться з механізмами своїх потреб опору, він учиться бачити їх як частини самого себе, усвідомлює, що в нього є можливість вибору більш керованого контролю над їхньою дією.

Дж.Іган запропонував певні принципи та кроки для роботи з видами опору [12]:

1. Прийміть за норму існування деякого опору.

2. Дивіться на опір як на спосіб уникнення.

3. Досліджуйте свій власний опір.

4. Досліджуйте якість ваших втручань.

5. Прийміть опір клієнта та працюйте з ним.

6. Будьте реалістичні й гнучкі.

7. Стимулюйте в клієнті відповідальність за себе.

8. Створюйте «справедливі спілки».

9. Запрошуйте до участі.

10. Допомагайте клієнту розпізнати підтримуючий опір потягів.

11. Шукайте спонукальні мотиви для подолання опору.

12. Починайте з невеликих цілей.

13. Використовуйте значимих інших як ресурс.

14. Використовуйте клієнтів в якості помічників.

Ослаблення (зниження) опору – є основним завданням психолога-практика з цим феноменом. М.Потапова зосереджує свою увагу на таких універсальних способах роботи з опором клієнта [9, с.270]

- усвідомлення причин опору клієнта, тобто консультант повинен вміти усвідомлювати можливі зовнішні причини опору клієнта, які можуть бути викликані методами та діями самого консультанта;

- нехтування проявом опору, тобто консультант зауважує наявність у клієнта опору, але в першу чергу оцінює рівень цього опору і, ігноруючи симптоми, залишається уважним відносно його динаміки, а також намагається визначити, як функціонує система захисту клієнта;

- зменшення емоційного впливу бесіди через зміну акцентів на раціональному рівні діалогу, наприклад аналіз результатів тестів;

- зниження темпу консультативного процесу за допомогою зміни його невербальних складових, нейтральних супутніх справ;

- гумор, жарт, але це необхідно робити обережно і використовувати нейтральні теми, щоб не посилити опір у клієнта, так як недоречний жарт може «зачепити» клієнта, показати його в своїх очах в невигідному світлі тощо;

- підтримка та вираження прийняття;

- тимчасове переключення клієнта від болючої теми з наступним поверненням до її обговорення;

- відображення консультантом почуттів клієнта, які були викликані його опором, наприклад почуття провини, і цей метод підходить для роботи на ранніх стадіях консультування;

- прямі маніпуляції, що застосовуються консультантом в ситуації, коли клієнт усвідомлює свій опір, за умови добре налагодженого контакту між консультантом і клієнтом (на більш пізніх етапах терапевтичного процесу);

- інтерпретація опору, що застосовується також на пізніх стадіях консультування і передбачає пряме пояснення консультантом факту та причин опору клієнта. Метою інтерпретації опору є прийняття клієнтом свого опору та вироблення толерантності до впливів консультанта;

- направлення до іншого фахівця, якщо консультант не відчуває особистої готовності до роботи з таким глибоким особистісним рівнем клієнта.

Психологу не потрібно уникати опору та підкріплювати його; потрібно працювати з ним і старатися шукати способи роботи з ним. На думку Дж.Ігана для роботи з проблемами терапевтичного процесу, включаючи опір потрібно використовувати порівняння процесуальних проблем і проблем змісту [12]. Опір є однією з найзагальніших проблем, що виникають у процесі консультування, однак, не всі проблеми пов’язані з опором. Наприклад між психологом і клієнтом можуть бути ціннісні чи культурні розходження у поглядах, що ускладнюють взаємодію [30].

Проблеми, з якими приходять клієнти, можна назвати проблемами змісту. Вони, як правило, являються змістом психотерапевтичних діалогів. І навпаки, ті проблеми, які безпосередньо пов’язані з самим процесом допомоги, (такі, наприклад, як опір чи несумісність) можна назвати процесуальними проблемами. Замість того, щоб пропонувати підказки для роботи з різноманітними формами опору і цілим рядом інших процесуальних проблем, Дж.Іган пропонує навчитися застосовувати основну модель до всіх проблем, з якими стикається психолог-консультант при наданні психологічної допомоги [12].

Отже, ослаблення (зниження) опору – одне з основних завдань психолога у процесі надання психологічної допомоги, так як від рівня опору клієнта залежить результативність всієї консультативної взаємодії, тому консультант повинен вміти ефективно працювати з цим феноменом. У кожного консультанта в процесі своєї практики виробляються індивідуальні техніки і способи роботи з опором клієнта. Будь-який клієнт унікальний, і консультант повинен вміти бути гнучким і лабільним, щоб використовувати широкий спектр технологічного інструментарію для роботи з опором. Феномен опору в наданні психологічної допомоги вимагає комплексного дослідження різними теоретичними напрямами консультування та терапії.

Література:

1. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта / Дж. Бьюдженталь – СПб.: Питер, 2001. – 304 с.

2. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: навчальний посібник / Васьківська С.В. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256с.

3. Елизаров А.Н. Введение в психологическое консультирование: [учебное пособие] / Елизаров А.Н. – СПб.: Издательство «Питер», 2002. – 656 с.

4. Иган Дж. Слушание и понимание вербальных сообщений: практические рекомендации / Журнал практической психологии и психоанализа / Дж. Иган– 2004. − № 5. – С. 8-25.

5. Иган Дж. Уклоняющиеся и сопротивляющиеся клиенты / Журнал практической психологии и психоанализа / Дж.Иган. – 2003. - №3 / Режим доступа: http://www.psychol.ru/

6. Коттлер Дж. Психотерапевтическое консультирование / Коттлер Дж, Браун Р. – СПб: 2001. – 464с.

7. Кочюнас Р.Б. Основы психологического консультирования / Кочюнас Р.Б.: [пер. с лит.] – М.: Академический проект, 1999. – 239 с.

8. Олифирович Н.И.  Индивидуальное психологическое консультирование: Теория и практика / Н.И. Олифирович.—Мн.: Тесей, 2005.— 264 с.

9. Потапова М.Г. Психологическое консультирование: сборник практических техник, заданий, упражнений / М.Г.Потапова. – Астрахань, 2009. – 302 с.