Волобуєва А.І.
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, Україна, volobueva.alinka11111995@mail.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКСТРЕМАЛЬНИХ
СИТУАЦІЙ В ЖИТТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Виділяють кілька типів екстремальних ситуацій:
1) об'єктивно екстремальні ситуації (труднощі і небезпеки в них виходять із зовнішнього середовища, виникають перед людиною об'єктивно);
2) потенційно екстремальні ситуації (небезпека виражається як прихована загроза);
3) особисто спровоковані екстремальні ситуації (небезпека породжується самою людиною, його навмисним або помилковим вибором, поведінкою);
4) уявні екстремальні ситуації (що не несуть небезпеки, загрози ситуації).

Аналіз основних підходів для визначення ситуації як критичної (екстремальної), несе загрозу особистісному розвитку, що порушує взаємодію та адаптацію людини в соціальному середовищі, дозволяє виділити наступні необхідні умови її виникнення: емоціогенне джерело, що знаходиться в навколишньому середовищі, який впливає на людину, представляє певну «значимість» для нього і таким чином створює підґрунтя для конфлікту; індивідуально-типологічні особливості особистості, які визначають внутрішньо особистісний компонент розвитку критичної динаміки; індивідуальне сприйняття ситуації, яке представляє суб'єктивну картину екстремальної ситуації [21,С.51].

Критична ситуація – це вид соціальної ситуації. Критична ситуація відбивається на когнітивній, емоційній і поведінковій сферах, а також проектується на психологічний час особистості. Її проявами є: стрес, фрустрація, психологічну кризу, внутрішньоособистісний конфлікт, ситуаційні реакції на подразники та інше.

Для критичної ситуації характерно те, що вона не завжди усвідомлюється людиною.Про її наявність чи переживанні судять за непрямими ознаками. Особливо виразно це проявляється в девіантній поведінці старшокласників як формі компенсації і захисту. Підставами для виділення критичної ситуації можуть виступати: концепти потреб – залежно від того, яка потреба, внутрішнє психічне напруження, індивідуальні ситуаційні реакції. Потрапляючи в екстремальну ситуацію або сприймаючи її як таку, учень починає взаємодіяти з нею.

При взаємодії індивіда з ситуацією відбувається трансформація, перебудова внутрішнього світу людини (або будь-якої його частини): порушується стійкість, цілісність «Я-концепції» суб'єкта; змінюється його самосвідомість, виникають нігілізм, моральний скептицизм, цинізм, моральна нестійкість, душевне спустошення і т.п. Ці феномени відображають перехідний стан особистості, що опинилася в ситуації неможливості жити як і раніше, вберегти колись стійку систему «Я» від руйнування. Цей стан має назву «втрата себе».

Необхідно враховувати, що стійка система «Я» може формуватися в процесі переживання-подолання критичної ситуації. Це залежить від якісного характеру переживання, подолання критичної ситуації. При неконструктивному переживанні девіантна поведінка підлітків виступає як захисно-компенсаторне утворення, яке, з одного боку, підтримує цілісність «Я», а з іншого - погіршує адаптацію старшокласника до середовища [1,С.242]. Крім цього, виникають труднощі при вирішенні завдань, що постають перед учнем в процесі виходу з екстремальної ситуації. Цим пояснюється те, чому учні з поведінкою, що відхиляється не прагнуть змінити себе в кращу сторону. Наслідком переживання критичної ситуації може виступати процес переосмислення, переоцінки свого минулого, зміни цілей і сенсу життя, а також пов'язана з перебудовою образу «Я», втрата або зміна провідних мотивів.

Література:

1. Андрейцев А.К. Вікова та педагогічна психологія: підручник / А.К.Андрейцев. – М.: Дім, 2010. – 345 с.

2.Ярославська Т.В. Практична психологія: конспект лекцій для студентів та викладачів / Т.В. Ярославська, В.С. Бойко [Під ред. В.О. Карого]. – М., 2012. - 178 с.