ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Захарова І. Ю., Щеглов Є. М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Аналіз проведення занять з фізичного виховання

зі студентами спеціальної медичної групи

Актуальність проблеми. Застосування засобів навчання у системі вищої освіти орієнтовано на засвоєння достатньо значного обсягу теоретичного й практичного матеріалу. На заняттях з фізичного виховання у спеціальній медичній групі перед викладачем постають важливі завдання застосування раціонально підібраної рухової діяльності з метою покращення функціональних можливостей організму студентів. Існуюча система вищої освіти повинна дозволяти у повній мірі вирішувати завдання, що покладені на систему фізичного виховання впродовж навчання студентів спеціальної медичної групи про що зазначають автори В. И. Дубровский, 2002; Г. М. Любимова, 1999; А. А. Никитина, 1999.

Поліпшення якості фізичного виховання студентської молоді вимагає подальшого вдосконалення наукових основ фізичного виховання у ВНЗ. Вибір засобів, методів фізичних вправ й інтенсивності навантаження на заняттях з фізичного виховання зі студентами спеціальної медичної групи (СМГ) повинен регламентуватись станом здоров'я і фізичною працездатністю студентів [4, 6].

Дослідження виконувалось у рамках сумісної науково-дослідної роботи викладачів кафедри фізичного виховання й кафедри спортивного вдосконалення НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – рекомендації по проведенню занять з фізичного виховання зі студентами спеціальної медичної групи.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Спеціальна медична група створюється у вищих навчальних закладах, де є кваліфіковані фахівці з лікувальної фізкультури [2], ця група комплектується зі студентів, що мають значні відхилення в стані здоров'я, наприклад:

1. Група "А" формується зі студентів із серцево-судинними й легеневими захворюваннями.

2. До групи "Б" зараховуються студенти із захворюваннями інших внутрішніх органів (шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи), порушеннями обмінних процесів в організмі. В цю же групу можна включити тих студентів, хто має порушення зору (в основному це міопія або короткозорість, від 5,0 до 7,0 D). Студенти з міопією мають обмеження у виконанні стрибкових вправ й вправ, що пов'язані з опором.

3. До групи "В" можна віднести студентів з вираженими порушеннями функції опорно-рухового апарату, із залишковими явищами після паралічів й парезів, після перенесених травм верхніх й нижніх кінцівок, з остеохондрозом хребта, із порушенням постави, сколіозом, плоскостопістю.

Основними завданнями фізичного виховання студентів у спеціальних медичних групах є [1]:

· зміцнення здоров'я;

· зменшення або ліквідація наслідків перенесених захворювань;

· усунення функціональних відхилень й недоліків у фізичному розвитку;

· сприяння правильному фізичному розвитку й загартовуванню організму;

· підвищення фізичної активності органів і систем, що ослаблені хворобою;

· засвоєння основних рухових вмінь і навичок;

· формування правильної постави, а при необхідності – її корекція;

· навчання правильному диханню.

Заняття з фізичного виховання у СМГ передбачають також вдосконалення рухової координації й підвищення рівня фізичних якостей студентів, засвоєння техніки виконання і поступове вдосконалення більшості видів фізичних вправ, що входять у програму [5]. Заняття будується відповідно до типового плану й складається з наступних частин:

1. Основним завданням підготовчої частини є фізіологічна підготовка організму й створення оптимальних умов для проведення основної частини занять.

У підготовчій частині заняття небажано давати занадто багато нових вправ: це може викликати нервове стомлення, що згодом буде позначатись на засвоєнні рухових навичок основної частини занять. Рекомендується включати в розминку не більше 8 - 10 вправ, між якими виконувати дихальні вправи.

2. Основна частина заняття спрямовано на формування й вдосконалення рухових навичок. Студенти здобувають і вдосконалюють спеціальні знання й рухові вміння, саме ця частина заняття спрямовано на досягнення розвитку фізичних і вольових якостей.

Засоби, що використовуються в основній частині, досить різноманітні, тому що вони спрямовані на розвиток основних фізичних якостей (швидкості, сили й ін.). У заняття включаються вправи, які спрямовані на зміцнення опорно-рухового апарату: біг, стрибки, вправи зі скакалкою. Також, доцільно використовувати рухливі й спортивні ігри, естафети, метання предметів. З метою регулювання й зниження фізичного навантаження застосовуються повільна хода й дихальні вправи – у перервах між різними видами навантажень.

У міру росту фізичної підготовленості й поліпшення функціонального стану студентів за узгодженням з лікарем можна перейти до спеціалізованих занять одним з видів спорту, наприклад: гімнастикою, легкою атлетикою, плаванням, спортивними іграми (волейбол, теніс, бадмінтон, баскетбол за полегшеними правилами, футбол на зменшеній площадці за спрощеними правилами) [3].

3. Метою заключної частини заняття є повернення функціонального стану організму до початкового рівня.

У заключній частині заняття необхідно використовувати найпростіші гімнастичні вправи у поєднанні з дихальними, повільну ходу, вправи на розслаблення м'язів.

На заняттях зі спеціальними медичними групами важливим є застосування індивідуального підходу до студентів СМГ у залежності від їхнього функціонального стану – диференціювання фізичного навантаження, тобто, якщо існує потреба окремим студентам зменшують навантаження. Наприклад, студенти, які мають порушення зору відстороняються від виконання стрибкових вправ, вправ з нахилами і обертових рухів тулубу.

Інтенсивність і обсяг навантаження рекомендується змінювати протягом всього навчального року:

· 1 -й семестр – характерна невисока щільність занять (55 %);

· 2-й семестр – характеризується щільністю у 55 %, як у 1-ому семестрі, це пов'язано з тим, що, по-перше, у початковий період занять навантаження має бути незначним й потім поступово підвищуватись; по-друге, у 1-ом і в 2-ому семестрах засвоєння нового навчального матеріалу вимагає багато часу;

· 3-4-й семестр – щільність навчальних занять помітно зростає на ІІ-ому курсі, оскільки студенти вже засвоїли необхідні рухові дії, придбали деякі вміння й навички, підвищили рівень фізичної підготовленості – щільність занять до 4-ого семестру підвищується до 65-75 %.

Інтенсивність занять визначається за показником частоти серцевих скорочень (ЧСС) і залежить від характеру й етапу занять. Так, на заняттях з перевагою навчання руховим діям ЧСС має становити 95-135 уд/хв., на наступних етапах, де обсяг роботи (кількість вправ, довжина відрізків, кількість повторень тощо) й швидкість їхнього виконання зростають, ЧСС збільшується до 130-170 уд/хв.

Ефективність навчальних занять з фізичного виховання у СМГ визначається такими показниками, як рівень функціонального стану студента й відповідністю фізичних навантажень, що він має виконувати. Отримані дані вивчених фізіологічних показників студентів СМГ об'єктивно свідчать про значну напругу, наявність нервової й кардіо-респіраторної дезадаптації основних функціональних систем організму студентів. Ефективність науково організованого оптимального оздоровчого процесу і його впливу на соматичні, фізіологічні, психологічні й індивідуально обумовлені можливістю особистості студента до самореалізації в процесі м'язової діяльності, тобто має позитивну спрямованість.

Вправи на заняттях зі студентами СМГ рекомендується застосовувати таким чином:

· при захворюваннях суглобів використовуються вправи для збільшення рухливості в суглобах й зміцнення нервово-м'язового апарату;

· при функціональних захворюваннях нервової системи рекомендуються вправи на увагу й координацію рухів, гри, які необхідно чергувати із вправами на розслаблення, і дихальні вправи;

· при порушеннях постави (сколіоз тощо), варто застосовувати вправи для зміцнення м'язів плечового поясу й тулубу (спини, грудей і черевного пресу), а також для виховання правильної постави, варто широко використовувати вправи у вихідних положеннях, що розвантажують хребет, а також виси на гімнастичній стінці.

Висновок.

При виборі фізичних вправ для оздоровчо-лікувального впливу важливо розуміти, що вирішальне значення в цьому важливому питанні відіграє не величина навантаження, а ступінь готовності організму до її виконання. Цю особливість необхідно враховувати в процесі фізичного виховання студентів у СМГ.

Подальше дослідження планується провести з метою визначення особливостей проведення занять з фізичного виховання зі студентами спеціальної медичної групи.

Література

1. Булич Э. Г. Физическое воспитание в специальных медицинских группах: учеб. пособие / Э. Г. Булич. – М.: ВШ, 1986. – 225 с.

2. Дубровский В. И. Лечебная физическая культура: учебник / В. И. Дубровский. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 608 с.

3. Завьялов А. И. Волейбол для специального медицинского отделения вуза: уч. пособие / А. И. Завьялов, JI. Я. Чернов. – Красноярск: б. и., 2005. – 156 с.

4. Разумов А. Н. Оздоровительная физкультура в восстановительной медицине / А. Н. Разумов, О. В. Ромашин. – Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: МДВ, 2007. – 264 с.

5. Тишкова Н. А., Кулешова В. И. Проблемы физического воспитания студентов, имеющих отклонения в состоянии здоровья // Проблемы проектирования региональных систем физического воспитания: Тез. докл. Международной конф. – Тула, 1997. – С. 88-89.

6. Физическая культура студента: Учебник / Под ред. В. И. Ильинича. – М.: Гардарики, 2005. – 448 с.