ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Щеглов Є. М., Захарова І. Ю.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Плавання як засіб фізичного розвитку студента

Актуальність проблеми. Плавання відноситься до циклічних видів спорту й застосовується як засіб фізичного розвитку студента у вищому навчальному закладі. Плавання здійснює різнобічний вплив на організм людини, розвиває витривалість й поліпшує рухливість у суглобах – оздоровчий вплив на опорно-руховий апарат, такий оздоровчий вплив є дуже корисним для молодого організму студента. Широке використання занять з плавання у рамках фізичного виховання студента сприяє підвищенню функціональних можливостей організму й забезпечує працездатність впродовж навчання (Н. Ж. Булгакова, 2008; В. В. Стригин, А. Ю. Петров, 2004).

Основною проблемою студентської молоді в останні роки є погіршення стану здоров'я й фізичної підготовленості [5]. Дефіцит рухової активності гальмує їх нормальний фізичний розвиток і загрожує здоров'ю – збільшилась кількість студентів які мають погіршення діяльності різних систем організму, збільшилось число студентів із хронічними захворюваннями тощо. Тому формування установки на заняття фізичною культурою й обраними видами спорту є важливим аспектом фізичного розвитку студентів [6].

Фізичний розвиток представляє собою процес становлення, формування й наступної зміни впродовж життя морфофункціональних властивостей організму студента [1] й заснованих фізичних якостей і здатностей, розвиток яких можна здійснювати за допомогою різних видів спорту, наприклад, плавання.

Фізичний розвиток студента протягом заняття плаванням характеризується змінами наступних показників [3]:

1. Показники статури (довжина й маса тіла, постава, обсяги і форми окремих частин тіла, величина жировідкладення), які характеризують насамперед біологічні форми або морфологію організму.

2. Показники (критерії) здоров'я, що відображають морфологічні й функціональні зміни фізіологічних систем організму. Вирішальне значення на здоров'я студента здійснює функціонування серцево-судинної, дихальної і центральної нервової систем, органів травлення й виділення, механізмів терморегуляції та ін.

3. Показники розвитку фізичних якостей (витривалості).

4. Плавання є однією з важливих ланок комплексного оздоровлення організму.

Дослідження виконувалось у рамках сумісної науково-дослідної роботи викладачів кафедри фізичного виховання й кафедри спортивного вдосконалення НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – характеристика плавання як засобу фізичного розвитку студента впродовж проведення навчально-тренувальних занять з фізичного виховання.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Оздоровчий вплив плавання на організм відзначається різними фахівцями. Воно здійснює позитивний вплив на основні показники фізичного розвитку: ріст, вага, життєва ємкість легень (ЖЄЛ); є прекрасним засобом профілактики й виправлення порушень постави, сколіозів, зміцнення серцево-судинної й нервової системи, розвитку дихального апарату і м'язової системи, сприяє росту та зміцненню кісткової тканини [2].

Найбільш успішно плавання використовується для виправлення порушень постави й деформації хребта – різні типи й ступені сколіозу, лордоз, кіфоз, сутулість. Впродовж плавання відбувається природне розвантаження хребта, зникає асиметрична робота міжпозвоночних м'язів, відновлюються умови для нормального росту тіл хребців. Самовитяжіння хребта під час "ковзання" у плаванні доповнює розвантажити зони росту, одночасно зміцнюються м'язи хребта й усього кістяка, вдосконалюється координація рухів, виховується почуття правильної постави.

Оздоровча лікувальна властивість плавання показана у позитивній зміні фізіологічних показників у студентів з порушеннями функції дихання, що сприяє їхньому усуненню [4]. Порушення функції зовнішнього дихання супроводжують гострі й хронічні захворювання дихальної системи і проявляються дихальною недостатністю, що виражається порушенням процесів насичення крові киснем й видалення з неї вуглекислоти. Недостатність зовнішнього дихання виникає у результаті порушення легеневої вентиляції, порушення дифузії газів, невідповідністю між вентиляцією й кровообігом в окремих зонах легенів. Заняття плаванням сприяють зміцненню тонусу й підвищенню сили дихальних м'язів, благотворно впливають на процес кровообігу і підсилюють вентиляцію легенів. Протягом плавання дихання погоджується з рухами кінцівок: один цикл рухів виконується, як правило, не більше, ніж за один вдих й видих. Більша витрата енергії сприяє більшій потребі у кисні, тому плавець прагне використати кожний вдих з максимальною повнотою. Тиск води на грудну клітку сприяє більш повному видиху й одночасно сприяє розвитку м'язів, що розширюють грудну клітку. Все це призводить до збільшення життєвої ємкості легенів й підвищенню функціональних можливостей дихальної системи. Встановлено, що в людині, яка регулярно займаються плаванням, життєва ємкість легенів за півроку збільшується на 350-400 куб. см., у людині, яка не займається плаванням – всього на 100-120 куб. см.

Перебування людини у воді й виконання дозованих вправ з плавання сприяє нормалізації найважливіших біохімічних показників властивостей крові і поліпшенню діяльності серцево-судинної системи навіть у хворих, що страждають гіпертонічною й ішемічною хворобою серця. Під час плавання створюються найкращі умови для кровообігу: у горизонтальному положенні полегшується венозний відтік крові від нижніх кінцівок, скорочення великих груп м'язів, тиск води на тіло й глибоке дихання сприяє гарному кровопостачанню тканин, полегшується робота серця.

Малі й середні величини фізичних навантажень в умовах водного середовища впливають на процеси діяльності шлунково-кишкового тракту, також можна відзначити позитивні зрушення у центральній нервовій системі студентів-плавців, що виражаються у поліпшенні їх адаптації. Крім того, виконання рухів у водному середовищі впливає на тренування вестибулярної стійкості й функції рівноваги тіла – умова знаходження тіла у воді є близькою до невагомості.

Плавання є прекрасним засобом загартовування, формування й розвитку гігієнічних навичок – загартовування засноване на здатності організму пристосовуватись до мінливих умов зовнішнього середовища. Систематичні заняття плаванням підвищує адаптаційні можливості організму до несприятливого впливу температурних коливань і високої вологості повітря, є прекрасним засобом підвищення опірності вірусному й гострому респіраторному захворюванням. Температура води завжди нижче температури людського тіла, тому, при знаходженні у воді тіло випромінює на 50-80 % більше тепла, ніж на повітрі (вода має теплопровідність в 30 разів і теплоємністю в 4 рази більше, ніж повітря). Таким чином, захисною реакцією організму на роздратування холодною водою є рефлекторне посилення теплотворення. При впливі холодної й прохолодної води виникає спазм дрібних судин шкіри, спостерігається відтік крові до внутрішніх органів і зменшуються тепловтрати. Звуження шкірних судин підвищує опір кровотоку, що викликає часте й сильніше серцеве скорочення, деяке підвищення кров'яного тиску.

Холодовий вплив води призводить до порушення нервової системи:

· перша фаза реакції – шкіра стає блідою й холодною на дотик, виникає озноб;

· друга фаза реакції – звужені шкірні судини розширюються, підвищується тонус мускульних стінок судин і прискорюється кровоток, відбувається приплив крові від внутрішніх органів до шкіри, це призводить до втрати тепла організмом і викликає підвищення обміну речовин, що вимагає більшого споживання кисню, тобто посилення роботи сердечно-судинної й дихальної систем, шкіра стає рожевою й теплою на дотик, виникає приємне відчуття тепла;

· третя, небажана, фаза реакції – при тривалому впливі холодної води кровоносні судини залишаються розширеними, тонус їхніх стінок знижується, кровоток уповільнюється, виникає венозний застій, шкіра стає синюшно-червоною й холодною на дотик, утворюється "гусяча шкіра", виникає вторинний озноб: поява цих ознак вказує на необхідність негайного виходу з води.

У механіці теплорегуляції велике значення має шкіра, тому що саме через шкіру здійснюється 80-90 % тепловіддачі: у дітей поверхня тіла відносно маси більше, ніж у дорослих, наприклад, у 6 років – 456 кв. см. / кг, у 10 – 423 кв. см. / кг, у дорослих 221 кв. см. / кг. Шкіра в молодшому віці тонка, що характеризується наявністю великої кількості капілярів у поверхні тіла, терморегуляторні функції є недосконалими й тепловіддача є більшою ніж у дорослих, таким чином, молодий організм, що перебуває у воді, легше піддається переохолодженню, ніж організм дорослої людини.

Знаходження людини у воді із зануреною головою підсилює ефект охолодження, викликаючи більш високу напругу вегетативних функцій організму. При систематичних заняттях плаванням судинна система здобуває властивість швидко пристосовуватись до змін температури води, температура шкіри й тіла у воді знижується менше і швидше відновлюється після плавання, виникає стійке пристосування до холоду, що впливає на загартовування організму.

Висновок.

При навчанні плаванню студентів мова йде не тільки про розвиток спеціальних рухових якостей, а про формування в їхньому процесі психічної, почуттєвої й емоційної сфери, про позитивний вплив психомоторного розвитку на інтелект й загартовування організму.

Подальше дослідження планується провести з метою аналізу проведення занять з фізичного виховання зі студентами спеціальної медичної групи.

Література

1. Зациорский В. М. Физические качества спортсмена: основы теории и методики воспитания / В. М. Зациорский. – М.: Советский спорт, 2009. – 200 c.

2. Кардамонова Н. Н. Плавание: лечение и спорт / Н. Н. Кардамонова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 316 с.

3. Никитский Б. Н. Плавание: Учебник для вузов. – М.: Просвещение, 1981. – 304 с.

4. Оздоровительное, лечебное и адаптивное плавание: учеб. пособие / под ред. Н. Ж. Булгакова. – 2-е изд., стереотип. – М.: Академия, 2008. – 430 с.

5. Физическая культура студентов – основа их последующей успешной профессиональной деятельности. II Международный научно-практический семинар (6 февраля 2008 г., г. Минск) / Под науч. ред. Г. А. Хацкевича. – Минск: Изд-во МИУ, 2008. – 240 с.

6. Холодов Ж. К., Кузнецов В. С. Теория и методика физического воспитания и спорта: уч. пособ. для студ. высш учеб. заведений. – М.: Изд. центр "Академия", 2003. – 480 с.