Брусенко М.А.

Київський національний торговельно-економічний університет

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

У СИСТЕМНОМУ ПРОСТОРІ ДЕРЖАВНИХ КЛАСИФІКАТОРІВ

Із створенням (згідно з Указом Президента України від 30.12.2005 р. № 1873) Державного агентства України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) виникла принципова можливість системної координації роботи центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності. На Держінвестицій покладена функція організації відповідно до законодавства проведення експертиз інвестиційних та інноваційних програм і проектів. Але, як свідчать наступні події, дієва системна селекція найбільш ефективних інноваційно-інвестиційних програм і проектів ще не відбувається.

У Концепції (схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 381-р) Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки” прямо говориться про безсистемність державної політики у цьому питанні. Крім того, Рекомендації парламентських слухань на тему Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації (схвалено постановою Верховної Ради України від 27.06.2007 р. № 1244) прямо наголошують на тому, що в Україні взагалі ще не створено національну інноваційну систему. Тут треба зважити на те, що національна інноваційна система повинна будуватися у координації із визначеною Законом “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку (ЕСР) України” системою відповідних документів ЕСР, яка включає періоди (коротко-, середньо- та довгострокові) та рівні (держава, регіон, район, місто, галузь) управління. Одночасно зазначимо й те, що згідно з Планом дій Україна – Європейський Союз (2005 р.) Україна зобов’язалася проводити усі подальші законодавчі реформи відповідно до міжнародних стандартів (перспектива Зони вільної торгівлі ЄС - Україна після вступу України до СОТ, на основі ухвалення та реалізації економічних та торговельних норм та правил, посилення торгівлі, інвестування та зростання).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. Позиціонування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств України у системному просторі державних класифікаторів

Відміною інновацій та інвестицій є те, що їх складові формально не були класифіковані. Якщо ми звернемося до Класифікатора організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), то класифікація цих форм має чітку формалізацію (типи підприємств: індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, державні тощо). Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) також чітко формалізує типи ВЕД. Те ж саме ми спостерігаємо у Державному класифікаторі продукції та послуг (ДКПП), також у Класифікаторі інституціональних секторів економіки (КІСЕ). Іншу ж ситуацію ми спостерігаємо у сфері “інновацій” та «інвестицій» (Рис.). Закон “Про інвестиційну діяльність” розподіляє інвестиції за критеріями, по-перше, майнових та інтелектуальних цінностей, по-друге, за їх внутрішнім змістом (майнові цінності – це банківські вклади, цінні папери, рухоме та нерухоме майно тощо; інтелектуальні цінності – це майнові права інтелектуальної власності, “ноу-хау”, т.і.). Закон “Про інноваційну діяльність” також розподіляє інновації за критеріями, по-перше, їх новоствореності або вдосконалення, по-друге, за їх внутрішнім змістом (1 – технології, продукція, послуги; 2 – організаційно технічні рішення різного характеру: виробничі, адміністративні, комерційні тощо). Тобто на законодавчому рівні вже існує достатнє підгрунтя для стандартизації видів інвестицій та інновацій. Мабуть вже стає нагальним розробка та впровадження відповідних класифікаторів.

Висновки. Проведене дослідження дає підстави стверджувати наступне:

* інноваційно-інвестиційна діяльність в Україні на сучасному етапі поки здійснюється у безсистемному режимі, що суттєво гальмує інноваційно-ринкові перетворення вітчизняних підприємств до рівня їх конкурентоспроможності;

* за останні роки в Україні були зроблені значні зусилля у напрямі адаптування національних стандартів (класифікаторів) до вимог європейського законодавства; проте визначальні нормативні акти, які повинні забезпечувати системність інноваційно-інвестиційних процесів, інкорпоровані недостатньо;

* прийнятний для України рівень системності інноваційно-інвестиційних процесів може бути досягнутий за умови узгодженості визначальних складових даних процесів із координатами чинного простору державних класифікаторів.