Економічні науки/10. Економіка підприємства
Ст. викл. Тімофєєва О. М.
Харківський державний університет харчування та
торгівлі
Сучасні технології організації
бізнесу
Науково - технічний прогрес пройшов в своєму розвитку декілька історичних
етапів, для кожного з яких були характерні свої відмінні риси.
Ця тематики представляла інтерес таких відомих дослідників економіки та
інформаційних технологій як Й. Шумпетер, Г. Менш, Маркетті, Іноземцев В.І., М.
Кастельс, Л.І. Федулова , К. Фрімен, В.Л., Фатхутдинов Р.А.
Згідно теорії довгих хвиль
М.Д. Кондратьєва, науково-технічна революція розвивається хвилеподібно, з
циклами протяжністю приблизно в 50 років. Сучасні економічні методи
вможливили виділення 1380 видів циклів, які стосуються економіки. Проте лише
три з них мають практичне і теоретичне значення. Це — цикли
товарно-матеріальних запасів Дж. Кітчина (з періодом до 3 років); цикли
інвестицій в обладнання та устаткування К. Жугляра (період 7—11 років);
будівельні цикли С. Кузнеця (період 18— 22 роки.).
Перехід
від однієї технології до іншої не є поступовим і неперервним. На думку
американського дослідника Р. Фостера, розвиток кожної технології
характеризується за допомогою логістичної S-подібної кривої, яка виступає як
основний аналітичний засіб.
Професор О.І. Ракітов одним з перших російських вчених звернув увагу на
тісний зв'язок між технологічними і інформаційними революціями в історії
розвитку цивілізації. Він переконливо показав, що в основі кожної технологічної
революції лежить інформаційна
революція.
Дятлов
С.О. виділяє сім еволюційно-інформаційних стадій розвитку людської цивілізації,
обумовлених відповідними типами інформаційних технологій: усно-мовна, письмова,
друкарська, радіотелеграфна, комп'ютерна, біоквантова.
В
розробленій автором класифікації перелік еволюційно-інформаційних стадій
розвитку людської цивілізації обумовлений відповідними типами інформаційних
технологій, показано їх зв’язок зі станом освіти та науки, носіями інформації
та технологією передачі і відтворення інформації Еволюційно-інформаційні стадії
розвитку відповідають певним інформаційним революціям.
І.І. Юзвішин відзначає, що відношення кількості років існування попередньої
суспільно-економічної формації (СЕФ) до кількості років подальшої є приблизно
одним і тим же числом, рівним приблизно 2,7. Аналізуючи складену ним таблицю, можна
зробити висновок, що фактично чотири СЕФ (до
первіснообщинна, первіснообщинна, рабовласницька і певною мірою феодалізм)
функціонували без грошових відносин. Наступні чотири формації супроводжувалися
грошовими відносинами. Третій період починається з інформаційно-стільникового
ладу, і, як в першому періоді, в ньому зароджуються і розвиваються безгрошеві
(інформаційні) відносини. Гроші повинні зникнути, тому що головним ресурсом
стає інформація.
Особливістю нових інформаційних
технологій (ІТ) являється те, що в ній і предметом труда, і продуктом труда є
інформація, а знаряддям труда – засоби обчислювальної техніки та зв’язку. Виробництво інформації та її верхнього поверху –
знань – надає вирішальний вплив на модифікацію та створення нових промислових
технологій.
Проблематика вдосконалення систем управління на основі
процесного підходу висвітлена в роботах дослідників У.Э.Демінга, У.Шухарта, М.
Робсона, Ф. Уллаха, , Е.О.Уткіна, О.М. Вендрова.
Найбільш
істотні зміни господарського життя і підприємницької діяльності в сучасному
інформаційному суспільстві викликані виникненням і розвитком інформаційних
технологій. За Хаммером М. та Чампі Дж. широке впровадження саме цих технологій
привело до виникнення трьох сил, що істотно змінили середовище прояву ділової
активності і підприємств. Це стосується центрального положення клієнтів у
взаємовідношеннях з виробниками і продавцями, підсилення конкуренції та
корінних змін в номенклатурі і якості продукції, а також в технологіях її
виготовлення.
Ефективність
діяльності підприємств залежить, поперед всього, від його організаційної
структури. Розглянуті зміни в моделях управління за деякими об’єктами дозволяють
зробити наступні виводи. Характер праці становиться творчим, постійний якісний
ріст персоналу, види страхування засновуються на інтелектуальній власності,
робота від індивідуальної стає груповою, ринки приймають характер глобальних,
для вигод основним є не тільки вартість, але й час, структура змінює властивості
самодостатності на взаємозалежність.
Безперервні
і досить істотні зміни в технологіях, ринках збуту і потребах клієнтів стали
звичайним явищем, і для збереження конкурентоспроможності організації вимушені
коректувати свої стратегії.
Міжнародний стандарт ISO 9000:2000 визначає організацію як групу працівників і необхідних засобів
з розподілом відповідальності, повноважень і взаємовідношень.
Функціонально-орієнтовані організації характеризуються вертикальною
топологією структури і ієрархією відносин між підрозділами. Перевага вузької
спеціалізації «компенсується» непомірними накладними витратами на комунікації і
координацію функціональних підрозділів. Альтернативою строго функціональній
структурі є процесно-орієнтована структура.
Поняття «процес» - ключове в сучасній теорії управління бізнесом.
Міжнародний стандарт ISO 9000:2000 визначає процес як сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих
видів діяльності, що перетворюють входи і виходи. Процес включає одну або більш
зв'язаних між собою процедур або функцій, які спільно реалізує якесь завдання
бізнесу - звичайно в рамках організаційної структури.
Відповідно до нового погляду на організацію робота повинна бути
сконцентрована навколо процесів. За словами Хаммера і Чампі, «не товари, а
процеси їх створення приносять компаніям довгостроковий успіх». Метою організації повинне бути вдосконалення процесів бізнесу для
подолання їх фрагментарності і для досягнення істотних поліпшень в ключових
показниках результативності - витрати, якість, рівень обслуговування і
оперативність.
Завдання формалізації і оптимізації діяльності зводиться до виділення
процесів бізнесу відповідно до продуктових ліній і функціональних підрозділів і
ув'язці їх в крізні процеси компанії, націлені в першу чергу на створення
продуктів і надання послуг клієнтам. Зміст процесу бізнесу показати динамічну
картину того, як підприємство розробляє і виготовляє кожен конкретний продукт.
Такий підхід до побудови нових структур управління, який дозволяє
організувати ефективну взаємодію вертикальних (функціональна спеціалізація
робіт) і горизонтальних (проект, програма, продукт) зв'язків управління, Перерва
О.Л. називає проектно-продуктовим
управлінням.
Зіставлення процесного і функціонального підходів
принципово невірно, тому що функції і процеси, будучи рівнозначними поняттями
управлінської діяльності, не можуть існувати у відриві один від одного.
Об'єктом управління повинні стати не просто функції або процеси організації у
відриві один від одного, а єдина система взаємозв'язаних процесів бізнесу, що
створюють цінність для споживача, і функціональних областей, об'єднуючих схожі
функції в рамках різних процесів бізнесу. Використання даної методології для
управління організаціями дозволить оптимізувати процеси бізнесу, підвищити
мобільність, прибутковість і фінансову прозорість. Процесний підхід до
ефективного ведення бізнесу стає основою для системи управління якістю.
Література
1. Сериков А.В., Титов Н.В., Белоцерковский А.В. Компьютерное моделирование
бизнес-процессов. – Харьков: Бурун Книга, 2007. – 304 с.
2. Хаммер М, Чампи Дж. Реинжиниринг корпорацій: Маніфест революции в
бизнесе. М.: Финансы и статистика, 1997. – 332 с.
4. Перерва О.Л. ‑ http://creativeconomy.ru/library/prd663.php