Запорожець Н. М.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Факультет економіки та фінансів

Аналіз ефективності ринку держваних цінних паперів в Україні

Ррозглянуто чинники впливу на рівень ефективності ринку державних цінних паперіві, розроблено рекомендації щодо активізації ринку державних цінних паперів в Україні.

Ринок державних цінних паперів - важливий сегмент економіки будь-якої країни. За ринкової системи господарювання державні цінні папери можуть стати дійовим інструментом, здатним позитивно впливати на інвестиційні процеси в країні. Отже, розвиток ринку державних цінних паперів повинен стати важливим напрямом фінансової політики України.

Актуальність теми дослідження обумовлена вагомим значенням ринку державних цінних паперів у господарській системі та його роллю в забезпеченні необхідними фінансовими ресурсами всіх суб'єктів економіки.

Необхідність аналізу ефективності ринку державних цінних паперів випливає з окреслених завдань ринкових реформ в Україні: Кабінетом Міністрів України 07.03.2006 ухвалено розпорядження, яким затверджено заходи з реалізації основних напрямків розвитку фондового ринку на 2006—2010 роки, спрямованих на розвиток ринку державних цінних паперів України.

Дослідженню ряду питань теорії і практики функціонування ринку державних цінних паперів присвячено праці таких українських і зарубіжних учених-економістів, як А. Сміт, А. Вагнер, Дж.М. Кейнс, А. Лернер, В. Муратов, Дж. Сакс, О. Барановський, та ін. Однак, ураховуючи всі ґрунтовні наукові напрацювання в даній сфері, слід зазначити, що на сьогодні існує потреба в подальшому дослідженні національного ринку державних цінних паперів, розробці заходів, що сприятимуть випуску фінансових інструментів з високими інвестиційними характеристиками.

Метою статті є дослідження ефективності функціонування ринку державних цінних паперів в Україні, виявлення проблем та окреслення перспектив його розвитку.

Ринок державних цінних паперів являє собою важливу складову фінансового ринку країни. Для кожної країни характерна своя специфіка емісії та розповсюдження державних цінних паперів, зумовлена особливостями історичного й економічного розвитку країни та ринку позикових капіталів.

Існують різні види державних цінних паперів. Залежно від місця розміщення їх поділяють на внутрішні та зовнішні. У більшості країн провідну роль у загальній структурі державного боргу відіграють внутрішні державні цінні папери, які не становлять загрози їх економічній незалежності.

Загалом у вітчизняній практиці внутрішні державні цінні папери випускаються у вигляді казначейських зобов'язань (векселів) та облігацій.

Казначейські зобов'язання (векселі) — це боргові зобов'язання, що спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходів у формі процента.

Облігації внутрішніх державних позик України (ОВДП) — це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення.

У розвинутих країнах державні цінні папери завдяки їхній безризиковості є привабливим фінансовим інструментом. А в Україні, хоча їм і присвоєно нульовий рівень ризику (згідно з Інструкцією про порядок урегулювання діяльності банків в Україні), фактично вони є ризиковими інвестиційними інструментами. Таким чином, щоб бути привабливими для інвесторів, державні цінні папери повинні мати відповідну прибутковість. В Україні їх номінальна дохідність є досить високою, але якщо проаналізувати їхню реальну прибутковість (виходячи з рівня інфляції), то побачимо, що ситуація не зовсім втішна.

Тобто на дохідність державних цінних паперів суттево впливає рівень інфляції в країні. Розглянемо цю залежність на прикладі ОВДП (табл. 1).

Таблиця 1 – Агреговані річні історичні дані щодо розміщення ОВДП на первинному ринку

Рік	Кількість проведених аукціонів	Кількість розміщених облігацій, тис. од.	Сума коштів, залучених до бюджету, млн. грн.	Дохідність (середньозважена), %	Середньорічна інфляція, %
1995	28	294,0	304,0	85,59	376,7
1996	285	31 474,1	3062,9	70,93	80,3
1997	591	105 087.6	8321,8	32,76	16,7
1998	539	117 152,9	8164,3	54,83	10,5
1999	141	46 845,8	3841,8	27.51	22,8
2000	87	20 388,7	1892,1	20,49	28,2
2001	120	1271,1	1190,1	15,68	12,3
2002	152	2947,9	2848,6	10,81	0,8
2003	172	1189,2	1161,3	9,75	5,2
2004	102	2224,3	2203,8	11,24	9,0
2005	25	6898,8	7153,4	7,25	11,0
2006	37	1582,4	1597,6	9,26'	13,0
2007	28	3573,0	3622,9	6,71	16,6

1995-1996 рр. – це період бурхливого розвитку ринку ОВДП, коли реальні ставки дохідності були занадто високими (відповідно 376,7% та 80,3%), що, з одного боку, сприяло залученню досить великих коштів від нерезидентів, а з другого — призвело до величезного навантаження на бюджет у вигляді витрат на обслуговування боргу за ОВДП.

У період з 1997 по 1998 рік кількість розміщених облігацій та сума коштів, залучених до бюджету найбільші за всі проаналізовані роки. Дохідність ОВДП у цей період перевищує рівень інфляції. Тобто 1997-1998 рр. – найбільш сприятливий період розвитку ринку ОВДП.

В останні роки (з 1999 по 2007 рік) спостерігається протилежна ситуація: дохідність ОВДП поступово знижується, часом вона є навіть нижчою за рівень інфляції (рис. 1).

Рисунок 1 – Динаміка дохідності ОВДП та середньорічного рівня інфляції

Для того щоб внутрішній ринок державних запозичень ефективно функціонував, необхідно створити відповідну структуру інституціональних інвесторів. Адже державні цінні папери виступають привабливим інструментом інвестування активів недержавних пенсійних фондів та страхових компаній багатьох країн світу. Так, наприклад, у Болгарії та Чехії, частка державних цінних паперів у загальній структурі активів недержавних пенсійних фондів становить близько 50 %, в Угорщині — більше 70 %, а в Україні — лише 1,1% при ліміті 50 %.

Таким чином, низька дохідність та нерозвинутість відповідного інституційного середовища стримують розвиток внутрішнього ринку державних запозичень України. Крім того, величезні потенційні можливості для розвитку фінансового ринку є у населення, адже у країнах з розвинутою ринковою економікою чверть національних заощаджень формується саме за рахунок коштів громадян.

В Україні участь фізичних осіб в інвестиційних процесах характеризується гранично низьким рівнем, що є наслідком недовіри населення до суб'єктів фінансового ринку і держави в цілому. Саме тому першочерговим завданням у цьому напрямі є відновлення довіри населення до держави і розробка нових видів державних цінних паперів для задоволення потреб різних груп інвесторів.

Розглянувши стан розвитку національного ринку державних цінних паперів, можна сказати, що на сьогодні активізація даного ринку неможлива без вжиття дійових заходів з боку держави. Для удосконалення та розвитку ринку державних цінних паперів України необхідно розробити і здійснити цілісну стратегію, до складу якої увійдуть завдання вдосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення політики державних запозичень, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків. Також необхідна підтримка індивідуальних заощаджень і створення відповідної інфраструктури, — надійної та доступної для громадян. Всі ці заходи мають стати ключовими напрямами державної економічної політики.

Література:

1. Ватаманюк З. Г., Баула О. В. Інституційна єфективність ринку цінних паперів в Україні // Фінанси України, 2008. – № 3 (148). – С. 101-110.

2. Приказюк Н. В., Моташко Т. П. Ринок державних цінних паперів: світовий досвід та вітчизняні реалії // Фінанси України, 2009. – № 2 (159). – С. 73-81.

3. Смоляр. Ю. Зарубіжний досвід використання державних цінних паперів для підтримки національних заощаджень // Наукові праці НДФІ. – 2002. – № 2 (17). – С. 88-95.

4. http://www.rada.gov.ua

5. http://www.dfp.gov.ua

6. http://www.minfin.gov.ua