Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Петриков Д.С.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

Зарубіжний досвід створення технопарків і його вплив на науково-технологічну діяльність України

Пострадянський період в Укпаїні почався, перш за все, із запозичення американського і європейського досвіду у сфері становлення нових інтеграційних об'єднань, розробки інноваційних проектів, спроб впровадження технологічної і наукоємної продукції в найбільш значущі сектори економіки країни. На жаль, не бралася до уваги специфіка національних умов в розвитку такого виробництва. Не вистачало не тільки знань і досвіду, але і об'єктивно не було законодавчої підоснови, істотного фінансування, необхідної інфраструктури, привабливості для інвесторів.

В даний час Україна має можливість представити найбільшим зарубіжним підприємцям свої програми створення технопарків на основі академі галузевих інститутів, що діють, найбільших Вузів, а також - високотехнологічний потенціал української науки, з метою можливого залучення компаній і організацій до розвитку інноваційної діяльності в країні. Проте питання про існування і реальну роботу науково-технологічних парків в Україні залишається відкритим, більш того, є одним з найактуальніших на сьогоднішній день.

Однією з провідних країн, що зробила найбільший вплив на виникнення технопарків в Україні, а також якій належить сама ідея створення технопарків є США. Вперше інноваційні об'єкти, згодом названі «парками», були створені в 1951 році в Каліфорнії, округ Санта-Клара, місто Пало-Альто, Стенфордський університет. Автор терміну «досвідчено-промисловий парк» («research indastrial park») - професор електротехніки Фредерік Терман, віце-президент Університету, що позначив головною ідеєю технопарків використання частини територій, що належали Університету, для створення компактної промислової зони, привабливої для підприємств електронної і авіакосмічної індустрії. Справа була не тільки в інженерних комунікаціях, зв'язку, зручних промислових будівлях і інфраструктурі сфери обслуговування, але і в постійних взаємовигідних контактах з науковцями Університету.

Завдяки реалізації даної ідеї, сьогодні існують: відома «Силіко Долина», яка є високотехнологічним регіоном; понад 140 технопарків в США; більше 260 в європейській інноваційній структурі.

Кажучи про Європу, необхідно виділити Великобританію, яка однією з перших перейняла зарубіжний досвід, на основі якого на початку XXI століття на території країни функціонувало понад 40 технопарків при університетах, їх розвиток був успішнішим і швидшим.

Що стосується Азії, то приклад Ізраїлю взагалі можна вважати своєрідним аналогом будівництва «Силіконової Долини» на Близькому Сході.Тут щорічно стартують від 1300 до 2000 нових компаній. Відмінність в тому, Ізраїлі до нових клієнтів відносяться поблажливіше, ніж в США. Держава значно ризикує, проте ці компанії за межі Ізраїлю можуть продавати тільки ліцензії, а не технології.

Японська модель інтеграції науки і виробництва передбачає будівництво нових міст-технополісів, яке спонсорує державу. Наприклад, технополіс Tsukuba включає 3 технопарки, більше 50-ти державних дослідницьких інститутів, на які доводиться майже половина бюджетних коштів, виділених на наукоїв дослідні роботи.

Активно розвиваються технопарки також в Індії, Малайзії, Індонезії, Сингапурі, Південній Кореї і на Тайвані.

В Індії на півночі країни знаходиться штат Карнатака, званий «індійською силіконовою Долиною». Бангалор - столиця штату - притягала до себе сотні інноваційних підприємств, починаючи з малих дочірніх фірм, закінчуючи міжнародними концернами, такими як IBM, Intel, Motorola і Hitachi. Уряд Карнатаки постійно модифікує політику стимулювання інновацій в своєму регіоні. Карнатака є індійським піонером в створенні технопарків, які є могутніми інструментами стимулювання інноваційної діяльності в Індії.

Особливо важливою для України була і залишається на сьогоднішній іноваційва і науково-технологічна діяльність Китаю. Приклад створення технопарку в країні в 1985 році в м. Шенчжень є унікальним. Успішне рішення створення технопарку ґрунтується на поєднанні могутньої технологічної підтримки з боку Академії наук Китаю, зручного географічного розташування, залучення іноземного капіталу завдяки особливим умовам Спеціальної економічної зони, а також формування міцної системи взаємин з науково-дослідними установами і зарубіжними технопарками. У 2007 році в Китаї функціонувало 53 національних парка у вигляді спеціальних економічних зон, 50 провінційних парків при університетах.

Всі вище перелічені чинники можуть бути також успішно реалізовані і в Україні, адже високий рівень підготовки українських фахівців, їх значна інноваційна готовність, а також сприятливе географічне розташування країни стимулюють іноземних підприємців інвестувати капітал в розвиток науково-технологічної сфери українського виробництва; шукати шляхи створення можливих сервісних вузлів через Україну, обслуговуючих європейський ринок і розташованих безпосередньо в Європі.

Зараз активна діяльність по реалізації сумісних проектів в Україні ведеться саме з Китаєм. Працюють вже три українсько-китайські технопарки (у м. Цзінань, провінція Шаньдун, - парк співпраці у сфері високих і нових технологій і два технопарки в м. Харбін, провінція Хейлунцзян, в т.ч. центр зварювальних технологій «Патон-Харбін»).

Україна має величезний потенціал в області машинобудування, енергетики, досліджень в області ядерних технологій і інших наукоємних напрямах. Таким чином, для ефективної роботи із зарубіжними інвесторами уряду країни необхідно розробити довгострокову політику залучення інвестицій, гарантувати інвесторам стабільність економічного розвитку і створити спеціальний механізм, який би їм допомагав.