География и геология /1. Регионоведение и региональная организация

общества.

Аспірант Гаврилюк О. В.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Специфіка охорони та раціональне використання ландшафтів Івано-Франківської області

Геоекологічні засади раціонального природокористування, що поєднують географічні та екологічні підходи до оцінки стану природного середовища, внаслідок дії різних чинників, вирішення екологічних проблем і розробки природоохоронних програм на основі принципів сталого розвитку викладені у працях багатьох вчених.

Ландшафтознавче вивчення Івано-Франківщини, яке триває майже півстоліття, завжди було пов'язано з практикою господарювання. Застосування в останнє десятиліття ландшафтознавчого підходу до вирішення екологічних проблем регіону спричинило розгортання еколого-ландшафтознавчих досліджень. Вони стосуються переважно аналізу окремих аспектів екологічної ситуації в тих чи інших частинах області, що звичайно недостатньо для всебічної оцінки екологічних умов у регіоні в цілому. Це зумовлює необхідність комплексного аналізу усієї сукупності екологічних чинників і проведення синтетичного інтегративного оцінювання екологічної ситуації на основі ландшафтознавчого підходу. Метою цього дослідження є розробка заходів щодо охорони унікальної природи Івано-Франківщини із врахуванням її специфічних особливостей.

Аналіз природних компонентів досліджуваної території свідчить про велику своєрідність їх природних умов. Наявність гірської системи різко порушує широтно-зональні процеси формування і розміщення ландшафтів. На фоні широтних лісостепових і степових ландшафтів вони виділяються як азональний гірський, холодний і добре зволожений лісовий острів — єдиний в країні ареал середньоєвропейської природи.

Постійно існуюча складна взаємодія окремих компонентів на протязі тривалої історії призвела до утворення різноманітних географічних комплексів — основних «клітин» природного середовища. Розміри і складність структури комплексів неоднакові. Основними таксономічними одиницями в низхідному порядку є країна, провінція, зона, область, район і ландшафт. [3, ст. 44]

Ландшафт розпадається на дрібніші морфологічні одиниці: місцевості, урочища і фації. Процес виявлення природних комплексів, їх вивчення і картування називається фізико-географічним районуванням. Значення його надзвичайно велике. Головною метою є глибоке пізнання специфіки місцевих природних особливостей. Без районування неможливе розроблення науково обґрунтованих систем землеробства і тваринництва, проведення агротехнічних, лісівницьких і меліоративних заходів, планування міст, будівництво ГЕС, робота в справі охорони і перетворення природи.

Питанням фізико - географічного районування області присвячені праці К.І. Геренчука, П. М. Цися, В. А. Анучина, П. Т. Ващенка, М. М. Койнова, Л. І. Воропай, М. М. Рибіна та ін.

Використання стандартних методів оптимізації природокористування області може знищити її природу. Кожен з виділених ландшафтів досліджуваної території є унікальним, а тому для кожного з них необхідно розробляти індивідуальні заходи з охорони природи. При такому підході буде можливість зберегти їх. Польові дослідження показують, що тут слід відмовитися від меліоративних заходів, це дасть можливість зберегти необхідний рівень підземних вод. [5, ст. 32]

На території Івано-Франківщини сформувалась не лише унікальна природа, але й спосіб життя, ведення господарства, традиції та звичаї. Прикарпатське село має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, мальовничі ландшафти, а також рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та привітними і працьовитими людьми. Це своєрідні етнокультурні регіони України, а тому потребують більш детального вивчення не лише географів і ландшафтознавців. [4, ст. 12]

Таким чином, ландшафти Івано-Франківщини унікальні природні об’єкти. Їх роль та значення в структурі ландшафтів України, ще повністю не досліджені. Саме завдяки цьому надзвичайно актуальним є питання їх раціонального використання та охорони.

Сучасні ландшафти розглядаються як кінцевий результат еволюції, а не як об’єкти, які знаходяться в процесі розвитку. Відомо, що порушення рівноваги в екосистемі в еволюційному розумінні може бути не тільки руйнівною, а й утворюючою силою. Такий висновок дає можливість сформулювати новий підхід до проблеми природокористування і охорони навколишнього середовища. Суть цього підходу полягає в тому, що в порушеному ландшафті шляхом його регульованої реконструкції та впровадження таких систем ведення господарства, що враховують екологічну ємність ландшафту, допустимі рівні використання природних ресурсів при одночасному їх збереженні та охороні, необхідно досягти нової рівноваги, яка була б сприятливою для людини і забезпечувала сталий розвиток регіону.

Для забезпечення повної раціональності використання ландшафтів області необхідна:

· регульована реконструкція антропогенних ландшафтів;

· відновлення природного потенціалу і динамічної рівноваги в ландшафтах;

· збільшення лісистості;

· пріоритетне використання екологічних функцій лісів;

· створення екологічної мережі.

Литература:

1. Голубець М.А. Екосистемологія. – Львів: Поллі, 2000. – 316с.

2. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 273с.

3. Ковальчук І., Петровська М. Геоекологія Розточчя. Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 192с.

4. Мельник А. Українські Карпати. Еколого- ландшафтне дослідження. – Львів, 1999. – 286с.

5. Петлін В.М. Синергетика ландшафту. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.. І. Франка, 2005. – 218с.