Педагогические науки/5.Современные методы преподавания

 

Нестерова О.Ю.

Національний гірничий університет, Україна

До питання про особливості комунікації студентів першого курсу у межах навчального процесу

 

У законі України «Про вищу освіту» визначається, що змістом вищої освіти є «обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва» [1, с.1].

Сучасне суспільство висуває високі вимоги до фахівців із вищою освітою, тому актуальним постає питання адаптації системи підготовки фахівців в умовах вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації до умов соціально-економічної ситуації України.

Сучасні вчені-педагоги приділяють увагу проблемам постійного вдосконалення системи вищої освіти України, зокрема з урахуванням положень Болонської декларації. Питання дослідження систем підготовки фахівців різних галузей досліджували такі вчені, як І.М. Богданова, Л.М. Василенко,
Л. Влодарска-Зола, О.Ц. Демінський, П.Б. Єфіменко, В.С. Локшин, І.А. Новак, О.М. Парубок, М.І. Бондаренко, В. В. Голубець, В.А. Денисенко,
Г.І. Костишина, І.М. Романюк, О.В. Софіщенко, Л.П. Сущенко, Д.В. Таушан, Г.В. Чаплицька, Г.Г. Штефанич, О.В. Барибіна; М.І. Рябенко. Е. Нероба,
А.І. Турчин, Л.М. Юрчук, О.В. Волошина. Н.В. Ванжа, Н.А. Негруца,
Л.С. Рабійчук, Г.О. Райковська, О.В. Уваркіна, С.В. Дмитрук,
О.О. Гаврилюк, О.М. Пономарьова.

Слід зазначити, що важливого значення для здійснення професійної діяльності фахівця набуває комунікація в цілому і певні її різновиди. Тому серед важливих завдань вищої освіти – навчання майбутні фахівців загальним принципам ефективної комунікації. Вирішуючи питання аналізу комунікативних процесів, характерних для студентів вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації слід, на нашу думку, виходити із загальних психофізіологічних особливостей відповідної категорії тих, хто навчається.

Будь-який різновид комунікації включає відповідні механізми сприйняття та передавання інформації. Рівень сприйняття чітко індивідуалізований, бо передбачає участь різних каналів сприйняття у неоднакових поєднаннях та пропорціях. Відповідно чуттєвий образ одного й того самого предмета чи явища у різних осіб буде неоднаковим. За допомогою цього сприйнятого чуттєвого образу поступово формується поняття про предмет або явище. У звязку із збереженням отриманої інформації у вигляді поняття людина використовує певне неповторне поєднання символів (букви, цифри, малюнки, схеми тощо). Переведення чуттєвого образу у символьну систему відбувається посередництвом виконання операцій, прийомів залучення чи вилучення зі системи однорідних або споріднених явищ.

Після закріплення знакових чи символьних елементів за предметами чи явищами відбувається поєднання знаків відповідних типів у системи-відображення світу. За допомогою подібних систем відбувається комунікація людини та світу.

Перебуваючи у суспільстві в цілому та в окремих суспільних групах, сучасна людина вимушена постійно адаптуватися до численних знакових систем, у межах яких відбувається обмін інформацією. Відповідно актуальним стає уміння орієнтуватися у різноманітних сукупностях знаків та значень, закріплених за ними.

Студентів вищих навчальних закладів можна розглядати як специфічну суспільну групу, що характеризується, зокрема, такими рисами:

1.     Тривалий час існування (5-6 років);

2.     Спільність інтересів як фактор, що об’єднує;

3.     Власна знакова система, використовувана для спілкування у межах групи;

4.     Сталі комунікативні зв’язки з іншими групами.

За допомогою рисунка 1 розглянемо основні комунікативні зв’язки студентів на прикладі групи студентів першого курсу.

Блок-схема: альтернативный процесс: Студенти
1 курсу 
Блок-схема: альтернативный процесс: Студенти 
2 – 6 курсів

Рис 1. Система взаємодій студентів 1 курсу

Із рисунка 1 видно, що комунікація студентів 1 курсу характеризується такими векторами:

1) «студенти – викладачі»;

2) «студенти – інші студенти»;

3) «студенти – об’єкти, що не пов’язані із навчальною діяльністю».

Для кожного із визначених векторів характерними є особливості та закономірності, урахування яких сприяє підвищенню ефективності підготовки студентів.

 

Література:

 

1. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/higher.