Д.б.н. Чорна Валентина Іванівна

Дніпропетровський державний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ГІРНИЧОДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

НА ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКІВ

Об’єктні системи екологічного моніторингу на потужних гірничих підприємствах повинні бути налаштовані на вивчення і контроль основних джерел і видів впливу на компоненти навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Вібрація – загально біологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань – вібраційну захворюваність, лікування яких можливо тільки на ранніх стадіях[1]. Перший опис клініки професійного захворювання, викликаного вібрацією належить Loriga (1911) і Hamilton (1918), які спостерігали синдром "мертвих пальців" у каменярів що використовували пневматичний відбійний молоток. Спазми судин виявляються і в інших професійних групах: у клепальників, шліфовщиків, свердловщиків глибокого свердління [2]. Сучасні данні дозволяють стверджувати, що вирішальним значенням у виникненні спазмів судин має частота вібрації. Н.Н. Малінська встановила, що виникнення спазмів судин у працівників пов’язано не тільки з частотою вібрації, але із величиною амплітуди. Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Існує взаємозв’язок між частотою спазмів судин і змінами порогу вібраційної чутливості: чим більше змінена остання у працюючих у контакті з вібрацією, тим частіше зустрічаються у них спазми. Пояснюється це, з однієї сторони, тим, що у нормі пригнічується дія вегетативних рефлексів, здвиги ж в їх порогах полегшують і посилюють протікання вегетативного компоненту, з другої – тим, що дратування аферентних нервів рефлекторно збуджує симпатичну іннервацію. При обстеженні працівників вібраційних професій встановлені зміни тонусу судин-капілярів, артерій малого та середнього калібру й вен, сповільнення швидкості кровотечі. Артеріальні судини, які володіють більш активними м’язовими елементами, більше зберігають гемодинаміку. У венах здійснюється застій. Порушення тонусу судин у працівників, які працюють у контакті з вібрацією призводять до пониження температури шкірного покрову. Дослідження показали, що у працівників, які підлягають впливу вібрації високої частоти (100 Гц і більше), температура шкіри руки завжди набагато нижче норми. Д.К. Абрамович-Поляков клінічно підтвердив стан парабіозу в центрах регуляції артеріального тиску й судинного тонусу при вібраційній хворобі. Вчення Н.Е. Введенського про парабіоз і Д.Н. Носонова про паранекрози, які характеризуються з різних сторін реакції живої системи на роздратування, пояснюють розвиток судинної реакції при цьому захворюванні. Важливо, що початкові ангіоспастичні прояви виникають у тих ділянках, які найбільш чутливі до вібрації. Глибокі зміни судинного тонусу можуть призводить до особливо різкого вираження порушення місцевого кровообігу, до погіршення живлення тканин і внаслідок цього – до гангрени. Під впливом вібрації змінюється артеріальний тиск. Максимальний кров’яний тиск у обстежених працівників коливався у межах 107 – 109 мм рт.ст. (О.Н. Чельцова). Частота випадків гіпотонії досягала 58%. Підвищення кров’яного тиску відмічалось тільки в поодиноких випадках. Одночасно спостерігалась брадикардія [3,4]. Електрокардіографічні дослідження при вібраційній хворобі виявили синусову брадикардію і зміни в кінцевій частині шлуночкового комплексу, що засвідчує деякі порушення ритму серцевих скорочень і атріовентрикулярної провідності (зміни інтервалу Р - Q). При вібраційному роздратуванні інших ділянок тіла, а не тільки кінцівок, також виникає реакція зі сторони серцево-судинної системи. Більшість технологічних процесів, які супроводжуються вібрацією, здійснюються в умовах розповсюдження її не тільки на верхні кінцівки, але і на ділянки живота й грудей. І через ці рефлексогенні зони можуть виникати рефлекси як з шкіряного покрову живота, так і внутрішніх органів у результаті розповсюдження вібрації. Для зняття електрокардіограми використовувався одноканальний ЕКІТ – 03М з тепловим записом; електроди накладалися на пацієнта по системі стандартних відведень. Нами визначено, що для бульдозеристів характерна «пилеобразність» ізолінії, а це - ознака інфаркту міокарда. Мерехтіння передсердя – дуже небезпечне порушення ритму при інфаркті міокарду, так як значно порушує гемодинаміку і часто є причиною розвитку гострої недостатності кровообігу – набряку легень чи «аритмічного» шоку. Мерехтіння передсердя може призвести до тяжких порушень кровообігу і в тих випадках, коли частота шлуночкових скорочень відносно невелика (100–110 у хвилину). Самопочуття більшості хворих на фоні мерехтіння передсердя значно погіршується [5,6,7]. Діагноз ставився на основі електрокардіограми, на якій в одному чи декількох відведеннях мається характерна «пилеобразність» ізолінії. Вона легше розрізняється при неправильній формі мерехтіння передсердя, при якій змінюється провідність передсердних-шлуночкового вузла, а отже, і співвідношення між числом передсердних і шлуночкових комплексів. Якщо «пилеобразність» маскується наступними зубцями QRS і Т, в якості додаткового діагностичного прийому рекомендується внутрішньополостне відведення ЕКГ. Мерехтіння передсердя (мерехтлива аритмія) – одне із найбільш частих порушень ритму при гострому інфаркті міокарда. Його можна спостерігати не менш, ніж у 15 – 20 % госпіталізованих хворих (рис.).

Рис – ЕКГ хворого

гострим

інфарктом міокарду в

області задньої стінки

лівого шлуночка

А – мерехтіння передсердя, порушення внутрішньо-шлункової провідності; Б – ЕКГ того ж хворого після внутрішньовенного введення 120 мг лідокаїну. Відмітка часу 1 с. Тривалість пароксизму різна: від декількох секунд до декількох діб. У ряді випадків вони багатократно повторюються, але нерідко буває лише один більш або менш тривалий епізод мерехтіння передсердя. Мерехтлива аритмія, яка виникла в гострому періоді інфаркті міокарду, рідко переходить в постійну форму [5].

Таким чином за даними моніторингового спостереження ЕКГ порушення серцевого ритму встановлено більш ніж у 60% працівників Девладівського родовища гранітів під впливом шумового 80 – 120 дБ і вібраційного 90 – 130 Гц забруднення, які виникають у процесі роботи екскаваторів, бульдозерів, бурових машин, підривних робіт.

ЛІТЕРАТУРА

1. «Екологія людини», Т.М. Димань, Київ,ВЦ «Академія» 2009 р., 43 с.

2. Алмазов В.А., Фрейдлин И.С., Красильникова Е.И. и др. Возможности использования некоторых биохимических и иммунологических показателей в дифференциальной диагностике нестабильной стенокардии и острого периода инфаркта миокарда // Кардиология. – 1989. - № 4. – с. 21-24.

3. «Сучасні методи діагностики» - В.І. Чорна, Т.М. Полішко, О.Л. Лянна, О.П. Татаровський, Дніпропетровськ РВВДНУ, 2008 р-с.

4. Гигиенические критерии оценки и классификация условий труда по показателям вредности и опасности факторов производственной среды, тяжести и напряженности трудового процесса. Руководство Р 2.2.755 – 99. – М.: Федеральный центр Госсанэпиднадзора Минздрава России, 2002.

5. Гребняк Н.П., Гребняк В.П. ардио-распираторная функция у горнорабочих: Монография. – Донецк: Каштан, 2004. – с. 43 – 53.

6. Денисенко Б.А., Гольдберг Г.А., Дробышев Ю.П. Інфаркт миокарда правого и левого желудочков. Математическая диагностика, коррекция нарушений гемодинамики. – Новосибирск: Наука. 1987. – 223 с.

7. Корнацький В.М. Проблеми здоров’я та поводження тривалості життя населення України / Український Медичний Часопис. –2008. - № 5/67.–с. 83–89.