к.е.н. Кінько О.М., Парамоненко А.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Науково-технічний прогрес – запорука економічного росту

Науково-технічний прогрес (НТП), визнаний у всьому світі як найважливіший фактор економічного розвитку тісно пов'язаний з поняттям інноваційного процесу. Це, як справедливо відзначив американський економіст Джеймс Брайт, єдиний в своєму роді процес, об'єднуючий науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Він полягає в отриманні нововведення і тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином весь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання [1].

НТП є одним з факторів, що визначають економічне зростання в державі. НТП - це безперервний процес впровадження нової техніки і технології, організації виробництва і праці на основі досягнень і реалізації наукових знань. Економічне зростання же досягається шляхом введення у виробництво нового обладнання і техніки, а також застосуванням поліпшених технологій використання ресурсів, що власне і є основою НТП.

Україна перебуває зараз на такому етапі, коли екстенсивний шлях розвитку не збільшує реальні економічні показники, і все більш значним стає інтенсивний, в основі якого лежить якісне поліпшення виробництва. Саме тому питання про сутність і вплив НТП на економіку актуальне в даний час. Метою нашого дослідження є аналіз поняття науково-технічного прогресу, виявлення його сутності, основних характеристик, впливу на економічне зростання країни, а також місце і роль НТП в Україні.

Ми розглядали НТП як цикл "наука - виробництво", що включає в себе ряд стадій:

- фундаментальні дослідження, мета яких отримати нові знання про закономірності розвитку природи і суспільства, на основі яких виявляються нові шляхи прогресу техніки, економіки, організації виробництва;

- пошукові - це дослідження по вибору ідей, що представляють інтереси громади на сучасному етапі його розвитку, тобто виявляються техніко-економічні можливості і конкретні шляхи практичного застосування у відповідних областях економіки принципово нових для них способів і засобів виробництва продукції;

- прикладні дослідження. На цій стадії проводяться теоретичні та експериментальні дослідження, з'являється інформація про можливості створення нової техніки, технології та продукту, створюється схема конкретного зразка виробу;

- дослідно-конструкторські роботи. Виготовляється дослідний зразок або установка для виробництва нової продукції, готується відповідна документація;

- освоєння і впровадження у виробництво. Технологія виробництва нового виробу пристосовується до умов підприємства. Проводяться проектні, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи [2].

Таким чином, НТП - це безперервний процес впровадження нової техніки і технології, організації виробництва і праці на основі досягнень і реалізації наукових знань. Виділяють дев'ять найважливіших видів НТП: відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію, промисловий зразок, корисну модель, товарний знак, ноу-хау, інжиніринг та проектне рішення [3].

НТП робить досить значний вплив на підвищення темпів економічного зростання, забезпечуючи заощадження енергоносіїв і сировини, вивільнення робочої сили, вирішення соціальних завдань шляхом поліпшення умов праці та побуту, підвищення якості споживчих товарів.

Ефективність науково-технічного прогресу - ступінь досягнення мети НТП, яка вимірюється ставленням ефекту до зумовлюючих його витратам. У відповідності до мети НТП ця ефективність за своїм змістом є соціально-економічною.

Показники ефективності - кількісний вимірник, значення якого забезпечує ефективність нововведень. Ефект НТП - його результат, специфічний продукт нововведення, що є органічною складовою частиною і основою ефекту виробництва [4].

Специфіка планування витрат у сфері НТП обумовлена їх особливостями. За своєю економічною природою всі ці витрати, як одноразові, так і поточні, є авансованими, тобто відволікають на тривалий період ресурси від безпосереднього виробництва. Лаг часу - період від вкладення коштів до отримання кінцевого ефекту - складає приблизно 10 років. Тут велика частка сполучених витрат - на виробничі капіталовкладення, підготовку і перепідготовку кадрів, охорону природи. Витрати включають витрати в сфері виробництва нової техніки та її використання за розрахунковий період.

Соціально-економічна ефективність на рівні підприємства визначається не НТП в цілому, а окремих нововведень та їх комплексів. При цьому ефективними вважаються нововведення, абсолютна ефективність котрих (Еабс) не нижче нормативної (Ен) і базової [5]:

Е_абс = Д_чп / К_нт,

де: Д_чп - приріст чистої продукції (госпрозрахункового доходу в результаті нововведень; К_НТ - приріст витрат на НТП.

Приріст прибутку (ΔП) в результаті впровадження нової техніки розраховується за формулою:

ΔП = (Ц₂ – С₂) * А₂ – (Ц₁ – С₁) * А₁,

де: Ц₁, Ц₂ - гуртова ціна одиниці продукції до і після нововведень; С₁, С₂ - собівартість одиниці продукції до і після нововведень; А₁, А₂ - виробництво продукції, штук.

При цьому встановлюється вплив різних факторів на прибуток. НТП забезпечує приріст прибутку за рахунок двох чинників - зниження собівартості (зниження питомих витрат заробітної плати, матеріальних витрат, страхових платежів за одиницю продукції, зміни амортизаційних відрахувань, витрат на утримання та експлуатацію обладнання) та підвищення якості продукції (надбавки до оптової ціни і збільшення обсягу виробництва в зв'язку із здешевленням та підвищенням якості продукції). Розрахунки ефекту НТП на етапі формування планів НДДКР виконують розробники на основі техніко-економічних показників нововведення, узгоджених з основним споживачем. На наступних етапах при формуванні плану економічного і соціального розвитку розрахунок веде розробник спільно з виробником при узгодженні з основним споживачем (замовником) [6].

При порівнянні варіантів і оцінки їх економічної ефективності необхідно враховувати вплив на витрати і результати фактора часу. Це викликано відмінностями термінів проектування, будівництва, освоєнням виробництва продукції за варіантами, а також відмінністю в структурі витрат по роках проектування та створення необхідних основних фондів і оборотних коштів.

Капітальні вкладення, здійснювані в період проектування, будівництва і освоєння виробництва, на ряд років "заморожуються", що призводить до втрати можливостей виробляти потрібну продукцію і отримувати при цьому економію на витратах в інших сферах народного господарства. Чим більше період заморожування капітальних вкладень, тим менш доцільна їх структура по роках будівництва, тим більше такі втрати [7].

Крім того, зростання продуктивності суспільної праці призводить до зменшення вартості тих засобів виробництва, в яких укладені капіталовкладення.

Література

1. Анчишкин А.И. Наука – техника – экономика. 2-е издание/А.И. Анчишкин. - М.: Экономика, 1989 г. – 274 с.

2. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития./С.Ю. Глазьев. – М.: Владар, 1993. – 193 с.

3. Губенко А.И. Критерии оценки и в выборе инновационных проектов/ А.И. Губенко//Деньги и кредит – 2003. - №5 – С.39-42.

4. Кудров В.М. Мировая экономика./ В.М. Кудров – М.: Экономика. – 2005. 497 с.

5. Лорант П. Инновационные управленческие процессы/П. Лорант//Маркетинг – 1999, - №2 – с.85-91.

6. Сергеев И.В. Экономика предприятия/ И.В.Сергеев.-М.:Феникс, 2003. – 342 с.

7. Кудров В.М. Мировая экономика./ В.М. Кудров – М.: Экономика. – 2005. 497 с.