Мазур Т.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Управління власним капіталом підприємства

Раціональна структура власного капіталу та ефективність його використання безпосередньо впливають на формування добробуту власників підприємства. Актуальним у цьому питанні також є вирішення проблем управління власним капіталом як основним джерелом, що сприяє підвищенню економічних конкурентних переваг підприємства.

У сучасних умовах найбільш відомими розробками, присвяченими проблемам власного капіталу підприємства, є праці І. Бланка, Ю. Брігхема, Ю. Воробйова, О. Єфимової, В. Ковальова, В. Савчука, О. Терещенка, Д. Ван Хорна, Дж. Шима та інших учених-економістів. Однак ряд питань вимагають подальшого теоретичного і практичного обґрунтування, тому доцільним представляється розгляд даної теми.

Головними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Основу власного капіталу більшості підприємств становить статутний капітал. Дані про його розмір та зміни, як правило, фіксуються в установчих документах. Законодавство України передбачає мінімальні обсяги статутних капіталів, нижче від яких державна реєстрація підприємства не допускається.

Додатковий вкладений капітал відображує наявність і рух в акціонерних підприємствах так званого емісійного доходу, тобто різниці між продажною і номінальною вартістю випущених акцій. Його збільшення в АТ відбувається за рахунок зростання вартості реалізації емітованих акцій та її перевищення над їх номінальною вартістю, а в інших підприємствах шляхом інвестування капіталу засновниками понад зафіксований розмір статутного капіталу.

Резервний капітал утворюється на основі чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. Ці кошти використовуються в випадках, коли необхідні витрати підприємства не покриваються наявним нерозподіленим прибутком (виплата дивідендів за привілейованими акціями), а також на покриття збитків від господарської діяльності.

Нерозподілений прибуток – це залишок одержаного підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту.

Виходячи із визначення власного капіталу як загальної вартості майна підприємства, можна зауважити, що реальну вартість не завжди можна визначити кількісно, зокрема за інших рівних умов вартість компанії, що є відомим трендом, є вищою, а отже, вищою буде і вартість її майна. З іншого боку, за наявності на підприємстві власного інтелектуального капіталу його вартість (вартість розроблення та виконання досліджень) не завжди відповідає ринковій вартості (конкурентні переваги, які надасть підприємству це розроблення). Тож оцінка реальної ринкової вартості власного капіталу підприємства є першим кроком до ефективного управління ним [2, С. 259].

Під час визначення оптимальної частки власного капіталу у структурі капіталу підприємства, враховуючи функціональне призначення власного капіталу, на мікрорівні можна виділити його позитивні риси: простота залучення використання; вища дохідність та здатність генерувати прибуток; підвищення конкурентостійкості підприємства.

Проте використання підприємствами лише власного капіталу має і негативні риси: обсяг власного капіталу обмежений, тому підприємство може втратити можливість розширення діяльності та збільшення рентабельності за рахунок залучення позикових коштів за допомогою ефекту фінансового левериджу; часто власний капітал, залучений із зовнішніх джерел, має вищу вартість порівняно з позиковим капіталом.

Тому одним із основних питань управління власним капіталом підприємства є визначення оптимальної структури капіталу, тобто такого співвідношення власних і позикових коштів, яке забезпечує максимізацію ринкової вартості компанії.

Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а його збереження. Необхідність забезпечення власного капіталу на визначеному рівні відобразилась у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку у вигляді концепції збереження власного капіталу, що орієнтована на забезпечення безперервності господарської діяльності підприємства.

Таким чином, формування власного капіталу підприємства складається з утворення окремих його складових. Цей процес характеризується низкою особливостей як з фінансового, так і з законодавчого погляду, що впливає на ефективність діяльності підприємства в цілому.

Під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу дасть змогу збільшити ринкову вартість економічної одиниці. Оптимальною є така структура капіталу, яка дасть змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і, водночас, підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.

Література:

1. Вівчар О. Й., Саварин В.М. Власний капітал як фінансове джерело функціонування підприємства // Науковий вісник НЛТУ. – 2009. – Вип. 19.5. – С. 146 – 150.

2. Мельник О.В., Данілова Л.І. Особливості формування власного капіталу підприємства // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2010. - №1 (48). – С. 94 – 97.

3. Шпак Н.З., Рудницька О.М. Система управління капіталом підприємства // Науковий вісник НЛТУ. – 2010. – Вип. 20.10. – С. 257 – 261