Науковий керівник

Дячук В. І.

Виконавець: Сливка М.Ю.

Вдосконалення системи управління дебіторської заборгованості

Сучасний стан економіки України характеризується не обгрунтованими політичними подіями, некерованими інфляційними процесами, нестабільністю суспільних зв’язків та іншими несприятливими для розвитку економічними чинниками. Результатом впливу несприятливих чинників є зниження ділової активності підприємств, їхня низька платоспроможність, яка здебільшого призводить до кризового стану господарюючих суб’єктів. Характерними ознаками низької платоспроможності підприємств є несвоєчасність повернення дебіторської заборгованості, повернення заборгованості в неповному обсязі, що сприяє сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Важливою передумовою уникнення зазначених проблем є створення належним чином організованої системи інформаційного забезпечення, основною частиною якого є бухгалтерський облік, та чітко налагоджений механізм управління дебіторською заборгованістю в цілому.

Саме у процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності в підприємства виникає дебіторська заборгованість за розрахунками з покупцями продукції, акціонерами, персоналом, бюджетом та позабюджетними фондами тощо. Господарська практика промислових підприємств свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію припадає більше ніж 80% загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об’єктів фінансового управління підприємства.

Дане питання досить актуальне, тому що останні дослідження сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків, зокрема: Ф.Ф. Бутинця, І.О. Власова, С.Ф. Голова, Т.П. Головченка, Л. Городянської, B.C. Леня, СІ. Маслова, Н. Матициної, AM. Рєхачевої та інших, розкривають більшою мірою загальні аспекти формування дебіторської заборгованості та її оцінки. Проте проблемам оптимізації структури дебіторської заборгованості в умовах фінансової кризи майже не приділяється увага.

Для достовірності облікових даних та правильності відображення дебіторської заборгованості у звітності підприємства важливу роль відіграють її правильне визнання та достовірна оцінка.

Згідно з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

У відповідність до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість в балансі підприємства відображається у складі необоротних активів (довгострокова дебіторська заборгованість), так і оборотних за такими статями:

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

- дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість за виданими авансами;

- дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;

- інша поточна дебіторська заборгованість [1].

Виникнення дебіторської заборгованості - це об’єктивний процес, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції. Проте на її розмір та структуру впливає ряд факторів, які можна поділити на три основні групи:

1) загальноекономічні (зовнішні) фактори (стан економіки в країні, ефективність грошово-кредитної політики НБУ, рівень інфляції, стан розрахунків тощо);

2) галузеві фактори (стан галузі, де працює фірма; динаміка виробництва цього виду продукції та попит на неї);

3) внутрішні фактори (організаційно-правова структура та форма власності підприємства, фінансовий менеджмент підприємства тощо) [5].

Справедливою вартістю визнаної дебіторської заборгованості буде ринкова ціна продажу з урахуванням податків, які включають до неї. На дату продажу (відвантаження) продукції, товарів робіт і послуг вона є собівартістю дебіторської заборгованості та дорівнює справедливій вартості компенсації, яку підприємство, очікує отримати від покупця.

Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) залежатиме від:

- надання покупцеві торговельної знижки або знижок за своєчасну оплату;

- надання покупцеві знижок після реалізації;

- повернення товарів від покупців;

- періоду часу з дати відвантаження товарів до дати надходження грошових коштів.

Зауважимо, що при відображенні дебіторської заборгованості на балансі підприємство не може з певною достовірністю визначити ступінь імовірності її повернення. Водночас, оскільки така заборгованість є активом підприємства, вона має відображатися в обліку та звітності, виходячи з її реальної оцінки.

Головна мета управління дебіторською заборгованістю в умовах фінансово-економічної кризи полягає в мінімізації її обсягу та строків інкасації боргу. Абсолютно очевидно, що несплачена сума (наприклад, 10 тис. дол. США) за відвантажену у 2011 продукцію не буде дорівнювати цій самій сумі в наступні роки, оскільки активи не мають постійної вартості та зазнають впливу інфляційних процесів, які в умовах кризи збільшуються.

Крім того, якщо існує дебіторська заборгованість в іноземній валюті, через нестабільні курси валюти ризик її несплати значно збільшується.

Отже негативним явищем для підприємства є несвоєчасна оплата дебіторами рахунків, значне зростання якої може призвести до фінансових проблем. Крім того, це є суттєвим чинником балансової оцінки дебіторської заборгованості [2].

На основі проведеного аналізу стану та розміру дебіторської заборгованості підприємств України за останнє десятиріччя (з 2000 до 2010 рр.) можна зробити висновок про зростання її частки в складі оборотних активів. Цей процес негативно впливає на платоспроможність, ліквідність та фінансовий стан підприємств [6].

Наявність дебіторської заборгованості на підприємстві призводить до таких наслідків, як: недоотримання грошових коштів, недоодержання прибутку; неможливості планування витрат і доходів на середньостроковий і довгостроковий періоди; відволікання часу і сил співробітника від виконання основних обов’язків.

Система обліку й контролю дебіторської заборгованості має включати в себе такі дані: відомості про неоплачені рахунки; час прострочення платежу за кожним з рахунків; розмір безнадійних боргів; кредитну історію дебітора.

Основним документом контролю дебіторської заборгованості служить реєстр “старіння” дебіторської заборгованості. Реєстр “старіння” являє собою таблицю, що містить несплачені суми рахунків, які групуються за періодами прострочення платежу. Групування здійснюється, виходячи з політики підприємства. Наприклад, можна вважати, що прострочення платежу протягом п'яти днів допустимо, при перевищення цього терміну слід активно працювати з дебітором з повернення дебіторської заборгованості [3].

Для усунення фінансових проблем повинен бути чітко налагоджений механізм управління дебіторською заборгованістю. A.A. Малицький розглядає механізм управління як складову системи управління, що забезпечує дієвий вплив на фактори, стан яких зумовлює результат діяльності об’єкта управління. Причому, якщо мова йде про внутрішні фактори управління підприємством, то слід використовувати поняття “механізм управління підприємством”, якщо про зовнішні – “механізм взаємодії з іншими підприємствами й організаціями”.

Основними видами механізмів управління виступають: організаційні, економічні, структурні механізми, механізми організації управління, технічні та адміністративні, інформаційні механізми тощо.

Організаційно-економічний механізм управління підприємством - це сукупність організаційних та економічних важелів, які справляють вплив на економічні та організаційні параметри систем управління підприємством, що сприяє формуванню та посиленню організаційно-економічного потенціалу. Отриманню конкурентних переваг та ефективності діяльності підприємства в цілому.

Механізм управління містить у собі такі компоненти, як принципи та завдання управління, методи, форми, інструменти управління, організаційну структуру управління підприємством та його персонал, інформацію та засоби її обробки.

Зважаючи на те, що економічні закони та принципи управління реалізуються через розроблення й удосконалення організаційних структур, то використання організаційно-економічного механізму забезпечить їх свідоме й комплексне використання. Таким чином, організаційно-економічний механізм управління є не тільки однією з умов подолання кризових явищ у реальному секторі підприємства, а й необхідною передумовою його успішної діяльності.

Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості, чого можна досягти шляхом: всебічного оцінювання фінансового стану потенційних дебіторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування, диверсифікації клієнтури; визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості); використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем тощо).

Проте, наскільки б не було ефективним управління дебіторською заборгованістю, за умов фінансово-економічної кризи не вся дебіторська заборгованість перед підприємством буде погашеною. У такому випадку одним зі способів зменшення оподаткованого доходу є віднесення на витрати підприємства суми безнадійної заборгованості та створення резерву сумнівних боргів.

Основною проблемою при обліку сумнівних боргів є визначення моменту часу, в якому визнаються збитки.

Для їх визнання використовують два методи: метод прямого списання та метод резервування.

При використанні методу прямого списання в обліку не здійснюються жодні записи до дати визнання боргу безнадійним. Якщо за заборгованістю минув строк позовної давності або дебітор визнаний банкрутом, то в тому звітному періоді, коли це виявлено (сталося), на загальну суму боргу здійснюють її списання. Прихильники використання цього методу стверджують, що в обліку слід відображувати факти, а не оцінки. При визнанні дебіторської заборгованості підприємство-продавець впевнене в її надійності. Якщо пізніше виявляється, що покупець немає наміру або можливості здійснити оплату, то вона втрачає вартість і списується. Більшість підприємств України використовують цей метод оскільки він простий і зручний [4].

Безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає одній з наведених ознак:

- заборгованість, по якій минув термін позовної давності;

- заборгованість, що виникла внаслідок недостатності майна дебітора, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством порядку, або ліквідованої юридичної особи;

- заборгованість, не погашена внаслідок браку коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого в заставу як забезпечення такої заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора по примусовому стягненню іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості.

Величину цих витрат можна визначити на основі аналізу даних підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реальною, доки вона не скоригована на величину сумнівних боргів.

Для досягнення достовірності оцінки на дату балансу дебіторської заборгованості та суми майбутніх можливих втрат від несплати виставлених рахунків підприємство може сформувати резерв за даними балансу і звіту про фінансові результати, дослідити різниці, які при цьому виникають, та спробувати досягти компромісу між оцінками активів і збитків.

Незалежно від обраного методу формування резерву сумнівних боргів його сума відноситься на інші витрати операційної діяльності. Фактично сума нарахованого резерву за своїм економічним змістом не належить до витрат, а є вирахуванням з доходу на суму несвоєчасно оплачених покупцями рахунків, який визнається одночасно із визнанням дебіторської заборгованості. Інші коригування доходу - сума наданих покупцям знижок після дати реалізації, вартість повернення покупцями продукції та товарів за Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу.

У цілому контроль управління дебіторською заборгованістю повинен визначити:

- наявність і правильність оформлення первинних документів, що є підставою для виникнення дебіторської заборгованості;

- стан дебіторської заборгованості за встановленими критеріями;

- правильність розрахунків у дебіторській заборгованості;

- достовірність оцінки дебіторської заборгованості та розрахунку обсягу резерву сумнівних боргів;

- правильність класифікації дебіторської заборгованості й наявність необхідних пояснень у примітках до річної фінансової звітності;

- застосування системи цінових знижок (надбавок) у виконанні зобов'язань у разі означеного терміну;

- використання різних форм рефінансування дебіторської заборгованості (факторинг, форфейтинг, вексельний обіг).

Для контролю у системі управління дебіторською заборгованістю необхідно також використовувати інформаційні технології. Одна з основних вимог, що ставиться до інформаційної системи управління дебіторською заборгованістю - здатність структурувати покупців на групи за ступенем надійності. Для оцінки надійності того чи іншого дебітора слід вивчити статистичні дані, що характеризують повноту і своєчасність погашення заборгованості в попередні роки.

Інформаційна система, з допомогою якої здійснюється управління дебіторською заборгованістю, повинна мати можливість враховувати дату визнання дебіторської заборгованості, умови відвантаження по кожному контрагенту, а також термін виконання зобов’язань.

Сучасні інформаційні системи, крім зазначеного вище, мають змогу автоматично блокувати відвантаження, коли перевищений ліміт або період прострочення виконання зобов’язань по попередній поставці перевищив допустимі значення і на підставі договірних умов нараховувати пені та штрафи.

Наведені вище підходи до управління дебіторською заборгованістю вимагають ведення аналітики по кожному покупцю.

Таким чином, з метою недопущення втрат і визнання підприємства неплатоспроможним кожен господарюючий суб’єкт повинен намагатися своєчасно скорочувати дебіторську заборгованість.

Наслідки фінансової кризи, що відчувають тим чи іншим чином практично всі суб’єкти господарювання в Україні, вимагають пошуку принципово нових підходів до управління дебіторською заборгованістю підприємств. Комплексне вирішення проблеми оптимізації її структури, а також прискорення терміну її погашення можливе за допомогою диверсифікації покупців продукції, суворого планування заборгованості, постійного її моніторингу та застосування сучасних форм її рефінансування. Адже склад дебіторської заборгованості впливає на фінансовий стан підприємства Значне збільшення дебіторської заборгованості та ЇЇ частки в оборотних активах може свідчити або про неефективну кредитну політику підприємства до покупців, або про збільшення обсягів реалізації, або про неплатоспроможність частини покупців. Зменшення заборгованості за рахунок скорочення періоду її погашення, а не за рахунок зменшення обсягів реалізації позитивно характеризує управління дебіторською заборгованістю.

Список використаних джерел:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 1999 р. № 237 (зі змінами і доповненнями).

2. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством / О.Т. Лущенко, Т.М. Бескоста // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємство. - 2009 №1 с. 114-117.

3. Необхідність облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю підприємства / О.М. Княшко // Актуальні проблеми економіки -2009. №3 с.190-196.

4. Особливості визнання та оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги / Г. Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит.-2009. №11 с.31-37.

5. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної' кризи / Т.С. Єдинак // Держава та регіони. - 2009 №3 - с.54-57.

6. Управління дебіторською заборгованістю як фактором фінансової стійкості підприємства / О.Г. Лищенко // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємство. - 2010 №3 с.84-89.