УДК: 330.356.3

Самородова Н. М. Архипенко С. О.

Національний банк України Університет банківської справи

Харківський інститут банківської справи

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕXAНІЗМУ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ЯК ЗАПОРУКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація. У статті розглянуто вдосконалення механізму формування капіталу підприємства, що забезпечить фінансову стійкість підприємства в сучасних умовах господарювання. Запропоновано принципи процесу формування капіталу підприємства. Подано рекомендації щодо вдосконалення механізму управління капіталом підприємства через внесення коректив у здійснювану ним фінансову політику при формуванні власних та залучених ресурсів.

Ключовi слова: капітал, власний капітал, запозичений капітал, формування капіталу, фінансова політика.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі формування капіталу підприємства приділяють велику увагу багато дослідників, такі як, Г.В. Савицька, Ю.В. Тимофеева, I. А. Бланк i ін. Однак, невирішеними залишаються питання щодо механізму формування капіталу підприємства, оптимізація його структури з позицii забезпечення умов ефективності його використання.

Мета дослідження. Метою дослідження е уточнення теоретичних основ та обґрунтування конкретних практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму формування та управління ефективністю використання капіталу підприємства в сучасних умовах господарювання.

Викладення основного матеріалу. У системі управління різними аспектами діяльності будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складною і відповідальною ланкою є управління капіталом, оскільки його динаміка є найважливішим індикатором рівня ефективності господарської діяльності підприємства. В умовах ринкової економіки процеси формування капіталу, управління його структурою та ефективністю використання, встановлення раціонального спiввiдношення різних джерел фінансування та у зв'язку з цим, якість управління фінансовими ресурсами набувають особливої важливості.

Капiтал підприємства можна визначити як кошти, якими володіє суб’єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку [3].

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід в першу чергу зазначити наступні його характеристики: він є основним фактором виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід; є головним джерелом формування добробуту його власників; є головним вимірником його ринкової вартості; динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності [2].

Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але i різноманіттям облич, в яких він виступає. Найбільший інтерес у нашому випадку представляє класифікація капіталу за належністю підприємству. Власний i позиковий капітал складають так званий пасивний капітал підприємства, який характеризує джерела формування майна (активного капіталу) відокремленої організації.

Фінансову основу діяльності підприємства представляє перш за все сформований ним власний капітал, що характеризує загальну вартість засобів, що належать йому на правах власності i використовуваних їм для формування певної частини його активів. Управління власним капіталом пов'язане не тільки із забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але i з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують подальший розвиток підприємства.

При цьому ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його короткострокових i довгострокових фінансових зобов'язань. У процесі розвитку підприємства в мipy погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба у залученні нових позикових коштів. Джерела i форми їх залучення дуже різноманітні. Управління залученням позикових коштів на підприємстві являє собою цілеспрямований процес їх формування з різних джерел i в різних формах у відповідності з потребами підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку.

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективності його використання. 3 урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства повинен будуватися на основі наступних принципів[5].:

1. Формування достатнього обсягу капіталу, забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Цей принцип реалізується шляхом визначення загальної потреби в капіталі для фінансування необхідних підприємству активів, формування схем фінансування необоротних i оборотних активів, розробки системи заходів щодо залучення різних форм капіталу із передбачених джерел.

2. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямками використання. Цей принцип реалізується шляхом дослідження можливостей найбільш ефективного використання капіталу в окремих видах діяльності підприємства та господарські операції; формування пропорцій майбутнього використання капіталу, забезпечують досягнення умов найбільш ефективного його функціонування.

3. Забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Формування структури капіталу нерозривно пов'язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями: простотою залучення, так як рішення, пов’язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймаються власниками i менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб’єктів; більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, так як при його використанні не потрібно сплачувати позичкового відсотка в усіх його формах; забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкрутства.

Разом з тим, власному капіталу притаманні такі недоліки: обмеженість обсягу залучення, а, отже, i можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу; висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу: використовувана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів.

Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку i не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал [4].

Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями: досить широкими можливостями залучення; забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності існуючого розширення його активів i зростання темпів зростання обсягу його господарської діяльності; більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат з його обслуговування з оподатковуваної прибутку при сплаті податку на прибуток); здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки: використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості i втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу; активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка в усіх його формах; висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку; складність процедури залучення, так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), вимагає в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави.

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик i загрозу банкрутства (зростаючи в міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капіталу); забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел; забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі його господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при прийнятному для підприємства рівні фінансового ризику [6].

Отже, основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективності його використання. Формування структури капіталу нерозривно пов'язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин. Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи

свого розвитку i не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) i можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик i загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капталу).

При прийнятті конкретних фінансових рішень виникає дві принципові проблеми:

- в якій формі (власного або позикового капіталу), є більш переважним

залучення ресурсів;

- на який період (короткостроковий чи Довгостроковий) є більш переважним залучення ресурсів.

Вирішення першої проблеми проводиться при якісному порівнянні переваг i недоліків двох основних форм фінансування: акціонерного фінансування (операцій зі статутним капіталом) i кредитування (залучення ресурсів на поворотній основі).

Рішення другої проблеми проводиться при якісному порівнянні переваг недоліків основних термінів фінансування: короткострокового і довгострокового фінансування.

Слід погодитися з тим, що необхідно враховувати те, що кожен з існуючих інструментів фінансування має свою сферу ефективного функціонування залежно від цілей залучення ресурсів [7]. Тому рішення про використання конкретних схем фінансування повинне прийматися на основі порівняльного аналізу з іншими доступними формами і схемами фінансування в кожному конкретному випадку.

Узагальнюючи все вище викладене, можна зробити наступні висновки:

- основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позиції забезпечення умов ефективності його використання;

- формування структури капіталу нерозривно пов'язане з урахуванням особливостей кожного з його складових частин;

- підприємство, що використовує тільки власний капітал, має; найвищу фінансову стійкість, але обмежує; темпи свого розвитку i не використовує; фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал;

- підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик i загрозу банкрутства (зростаюче у міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капталу).

Список літератури:

1. Канке А.А., Кошова I.П. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник - МЗС «Форум»: ИНФРА-М, 2007 - 288 с.

2. Бланк I.A. Фінансовий менеджмент: навчальний курс - Видання друге, перероблене i доповнене. – Київ: Ельга. Нiка-Центр, 2007 - 656 с.

3. Савицька Г.В.., Аналіз господарської діяльності підприємства:

Підручник - 5-е вид., Перероблене i доповнене - М. ИНФРА, 2009. - с.536.

4. Панков Д. Власний i позиковий капітал організації. Аналіз забезпеченості фінансовими ресурсами / Панков Д., Воскресенська Л., Фінанси. Облік. Аудит. - 2007. - с. 20-23.

5. Тимофеева Ю.В. Оцінка економічного потенціалу організації: фінансово - інвестиційний потенціал. / Тимофеева Ю.В. Економічний аналіз: теорія i практика. - 2009. - с. 42-53.

6. Аносов В.М. про використання резервів вдосконалення фінансового планування в сучасних умовах / Аносов В.М. Планово - економічний відділ. 2009. - С. 64-71.

7. Левкович А.О. Прийняття Рішень щодо фінансування бізнесу / Левкович А.О. Економіка. Фінанси. Управління. - 2008. - С. 101-108.