Економічні науки/9. Економіка промисловості

Ст. викладач Ланова М.І.

Кіровоградський інститут комерції, Україна

ЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ В ПРОЦЕСІ ФІНАНСУВАННЯ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ АПК

При розробці плану фінансування та його впровадженні ризики виникають у результаті діяльності, пов’язаної з виробництвом продукції на діючих технологічних лініях та її реалізацією, фінансуванням проектів реконструкції морально застарілих виробництв, будівництвом нових, капітальним та поточним ремонтом діючих виробництв. Таким чином, підприємницький ризик охоплює всю виробничу діяльність підприємства, що обумовлює актуальність теми дослідження.

Ризики розглядалися різними економістами з різних боків і з різною метою: В. Г. Андрійчук, І. А. Бланк, М. Я. Дем’яненко, М. В. Зубець, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, М.Д. Білик, Г.Г. Кірейцев, та ін.

Нині поняття ризик насамперед пов’язують із небезпекою, невизначеністю ситуації, можливістю виникнення певної несприятливої події, наслідком якої можуть бути різного роду втрати чи збитки і також з відвагою, сміливістю, випадком, страхом, авантюрою.

Дослідженням поняття ризику в процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства займаються також вітчизняні науковці. Зокрема Гетьман О.О. відмічає, що під ризиком слід розуміти можливість настання несприятливої події, що призводить до різних втрат (наприклад, втрата майна, одержання доходів нижче очікуваного рівня тощо).[2]

Існування ризику пов’язане з неможливістю прогнозувати майбутнє. Виходячи з цього, основними властивостями ризику є його приналежність до майбутньої невизначеності та залежність від результатів прогнозування і планування, що істотно впливає на обґрунтованість і вмотивованість прийняття управлінських рішень.

Метою дослідження є розгляд можливих економічних ризиків під час фінансування переробного підприємства АПК та розробка пропозицій по їх зменшенню.

Важливою умовою прийняття раціонального (оптимального) рішення є наявність функції цілі, котра могла б бути критерієм для обрання конкретного рішення.

Слід підкреслити, що, як правило, критерії оптимізації чистого прибутку, приведених витрат, собівартості та інші приймаються за детермінованих умов, коли вони стосуються короткого терміну, а також за наявності повної інформації. Функціонування переробного підприємства великою мірою залежить не тільки від внутрішніх, але й від зовнішніх умов середовища. Зовнішнє економічне середовище формується через інші суб’єкти ринку, воно є досить динамічним, нестандартним, невизначеним. Таким чином, прийняття рішень за умов невизначеності характеризується тим, що неможливо однозначно передбачити результати прийнятих рішень.

Невизначеність ситуації характеризується причинами, які неможливо спрогнозувати з прийнятною точністю. Ними можуть бути відсутність чітко визначених цілей та критеріїв їх оцінки, зміни у суспільних потребах продукції агропромислового сектора і споживчому попиті, непередбачена поява нових технологій, техніки, зміна кон’юнктури ринку, економічна нестабільність, політична спрямованість, непередбачуваність природних явищ відсутність інформації щодо навколишнього середовища тощо. Слід зазначити, що в більшості праць [2, 3] поняття невизначеності пов’язується з поняттям ймовірності.

Варто відзначити, що категорії ризик і невизначеність тісно пов’язані між собою і найчастіше вживаються як синоніми. Однак їх слід розрізняти.

По-перше, ризик має місце тільки в тих випадках, коли необхідно приймати рішення (в протилежному випадку немає рації ризикувати). Іншими словами, саме необхідність приймати рішення в умовах невизначеності спричиняє ризикову ситуацію.

По-друге, ризик - поняття суб’єктивне, а невизначеність – об’єктивне.

Наприклад, ризик, викликаний невизначеністю внаслідок відсутності маркетингового дослідження, обертається на кредитний ризик для інвестора (банку, що фінансує інвестиційний проект), а у випадку неповернення кредиту - на ризик втрати ліквідності, далі - на ризик банкрутства, а для реципієнта цей ризик трансформується в ризик непередбачуваних коливань ринкової кон’юнктури.

Така невпевненість призводить до того, що встановлений критерій стає випадковою величиною, яку можна приймати лише за умов установлення ряду гіпотез, коли у керівника є схильність (несхильність) до ризику як міри невизначеності. Міра ризику залежить від уміння оцінки та прогнозування кон’юнктури (попит, пропозиція, рівень цін, конкуренція тощо).

Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації та неможливість точного передбачення. Впливати на його виникнення можуть для діючих виробництв підприємства такі чинники як ринковий клімат, якість, ціни на товар та інші, для виробництв, що реконструюються і будуються погані умови, науково-технічний прогрес, ціни на будівельні матеріали, обладнання та інші. Ризик виникає тоді, коли на прийняті рішення при формуванні річної програми робіт підприємства впливають (чи змінюються) раніше встановлені чинники. Це часткова чи повна зміна умов виробництва, а також вплив непрогнозованих факторів форсмажорних обставин.

У цьому випадку необхідно уміти аналізувати, ідентифікувати, ступінь ризику для прийняття рішень щодо доцільності участі в проекті (випуску окремої продукції, капітальному ремонті, будівництві, розширенні та реконструкції окремого виробництва) і передбачити заходи від можливих збитків.

Слід розуміти, що виключити ризик повністю неможливо. Він існує через об’єктивні, властиві економіці категорії конфліктності та невизначеності, відсутності повної інформації, неможливості точного прогнозу щодо цілого ряду параметрів економічних об'єктів та чинників, що аналізуються. Основне завдання - це управління ризиком, зведення його до прийнятних величин, зниження можливих збитків. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу агропромислового підприємства від купівлі матеріалів, обладнання, сировини до випуску і продажу продукції. Мірою ризику через відхилення фактичних даних від запланованих (оціночних) при формуванні річної програми робіт. Ці відхилення можуть бути як сприятливими, так і несприятливими. Виправданий ризик - це необхідний атрибут впровадження річної програми робіт переробного підприємства.

Таким чином, економічний ризик є об’єктивно-суб’єктивна категорія, пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору і відображає міру досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв’язків. [1]

Отже, для врахування економічного ризику при впровадженні оптимального плану роботи на річну програму необхідне врахування станів, що аналізують і оцінюють економічний ризик. Це, насамперед, полягає в здійсненні його опису: з одного боку, причинно-наслідкові зв’язки при виникненні природних явищ з іншого боку, ризики, пов’язані з інноваційною, виробничою, комерційною та іншими видами діяльності підприємства.

Література:

1. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті./ В.В. Вітлінський, С.І. Наконечний. - К.: ТОВ "Борисфен-М", 1996. - 336 с.

2. Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів./ О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

3. Кембелл Р.Экономикс. / Р.Кембелл, К.Макконел, Л. Стэнли Брю. Экономикс - М.: Республика, 1992. – Т.І. – 396 с.