Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Щодо статусу й назви «принципу дотримання й захисту трудових прав працівників» в системі принципів сучасного трудового права

Спірними й почасти суперечливим убачається також підхід сучасних російських дослідників В.С. Бердичевського, Д.Р. Акопова й Г.В. Сулейманової, котрі стверджують, що «принцип соблюдения и защиты трудовых прав работников… включает все формы защиты работников» [1, с. 32–42] і є саме галузевим принципом трудового права. Гадаємо, що наразі статус галузевого принципу трудового права по суті «привласнено» такому трудо–правовому інституту, як інститут захисту соціально–трудових прав працівника [2, с. 127–129]. Крім цього, означений указаними дослідниками «принцип соблюдения и защиты трудовых прав работников» має ще й суперечливу назву, а відтак – контраверсійну сутність. Якщо принциповим уважається «дотримання» прав, то їх «захист», що відбувається лише за умови порушення останніх (себто «недотримання» першої складової цього принципу) не може бути одночасно складовою цього принципу та ще й через такий сполучник, як «і». Логічно означені «складники» у наведеній указаними авторами назві зазначеного галузевого принципу трудового права представляються несумісними. Понад те, ці російські вчені припускаються у своїх міркуваннях [1, с. 42–43] численних як термінологічних (редакційних) неточностей: зокрема важко чітко зрозуміти характер співвідношення таких характеристик галузевих принципів трудового права, як «основні», «основоположні», «галузеві», а також безпідставно ототожнюють окремі конституційні й законодавчі права–обов’язки з галузевими («основними») принципами трудового права. Убачаємо й порушення авторами даного підходу усталеної класифікації принципів, адже в багатьох випадках можна спостерігати штучне звуження сфери реалізації (дії) конституційних «прав–принципів», котрі мають загальноправове або міжгалузеве значення, до сфери реалізації виключно трудових відносин у сфері найманої праці. Не можна погодитися наразі й із фактичним запереченням первинності, засадничого характеру галузевих принципів трудового права стосовно системи трудових прав–обов’язків його суб’єктів, передбачених відповідними нормами трудового законодавства.

Водночас висловлені В.С. Бердичевським, Д.Р. Акоповим і Г.В. Сулеймановою контраргументи стосовно, започаткованої за радянської доктрини права, концепції злиття прав і обов’язків, є слушними, адже, якщо права та обов’язки, що мають різні стимули їхньої реалізації, є правовими засобами безпосереднього впливу на поведінку суб’єктів права, то принципи трудового права є засадами, що визначають власне зміст конкретних прав і обов’язків учасників правовідносин, та, які не потребують застосування чи існування тих чи інших стимулів їхньої реалізації. Закріплення відповідних прав і обов’язків у нормах законодавства, серед іншого й трудового, слід уважати лише окремими формами об’єктивації правових (галузевих) принципів. Небезпідставно підкреслює В.Т. Томін у цьому аспекті, що галузеві принципи з’являються ще до того, як їх сформулює законодавець [3, с. 193–195]. «Сама по собі ідея, – суголосно наголошує А.О. Замченко, – яка б вона видатна не була, поза правом не може мати імперативного зобов’язального характеру з відповідними санкціями. Тому ідеї юридичного значення й повинні мати правову форму. Але не кожна правова норма є принципом, а лише та, яка є найбільш узагальнюючою, у плані регулювання складних суспільних відносин. Образно можна сказати, що принципи виступають немовби «згустками законів». Таким чином, підкреслюється саме нормативний характер принципів, тобто вони, щоб стати правовими, мають бути закріплені в нормах права... або через викладення деякого їх змісту...» [4, с. 203; 44, с. 205]. Тут слід погодитися із сентенціями О.В. Смірнова, який зазначав свого часу, що «права и принципы – это не одно и то же: принципы как категория идеальная не сводятся к правам и обязанностям лишь одного субъекта – работника. Принципы отрасли должны отражать формы взаимодействия прав и обязанностей работника и работодателя, их представителей, а не только работника» [5, с. 25]. Схожість позиції можна виявити й у міркуваннях інших сучасних правників: наприклад, І.К. Дмитрієва зазначає, що «основные принципы трудового права с точки зрения содержания выражают права и свободы в области труда и тем самым непосредственно обусловливают основные права и свободы работника и, соответственно, работодателя и других субъектов трудового права» [6, с. 13; 7, с. 187–188, 327–328]. Примітним є й підхід, який обстоюють А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та Н.М. Хуторян [8, с. 85] у тій частині, де ці автори під час характеристики співвідношення принципів трудового права та статутних прав і обов’язків наголос роблять, по-перше, – не тільки на зв’язку лише з основними правами й обов’язками, а ще й гарантіями таких прав, а, по-друге, – на їхньому власне лише «зв’язку», а не повній тотожності означених категорій.

Література

1. Бердычевский В.С. Трудовое право / В.С. Бердычевский, Д.Р. Акопов, Г.В. Сулейманова; отв. ред. В.С. Бердычевский. – Ростов–на–Дону: Феникс, 2002. – 512 с.

2. Лавріненко О.В. Підвищення ефективності правового регулювання службово–трудових відносин працівників ОВС як напрям вирішення проблеми захисту трудових прав людини і громадянина в Україні / О.В. Лавріненко // Форми соціально–правового захисту працівників у службово–трудових відносинах: мат–ли наук.–практ. конф., (м. Суми, 2–4 червня 2005 р.). – Х.: УАФТП, 2005. – С. 127–130.

3. Томин В.Т. О понятии принципа советского уголовного процеса / В.Т. Томин // Труды Высшей школы МООП РСФСР. – Вып. 12. – 1965. – С. 193–195.

4. Замченко А.О. Сутність та значення принципів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю / А.О. Замченко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 4. – С. 202–205.

5. Трудовое право / под ред. О.В. Смирнова. – М.: Норма–Инфра–М, 1996. – 482 с.

6. Дмитриева И.К. Основные принципы трудового права: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук: 12.00.05 «Трудовое право; право социального обеспечения» / И.К. Дмитриева. – М., 2004. – 36 с.

7. Дмитриева И.К. Принципы российского трудового права: моногр. / И.К. Дмитриева. – М.: Норма–М, 2004. – 428 с.

8. Трудове право України / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана [та ін.]; за заг. ред. Н.М. Хуторян. – К.: А.С.К., 2004. – 608 с.