СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ПРЕДМЕТА ГАЛУЗІ Й РОЗШИРЕННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ТЕРМІНІЗАЦІЯ ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ ПРИНЦИПУ ОБМЕЖЕННЯ СФЕРИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИНАМИ НАЙМАНОЇ ПРА

Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Сучасні тенденції диверсифікації предмета галузі й розширення сфери застосування норм трудового права та термінізація понятійного апарату принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці

Сучасна теорія права досліджує чимало важливих проблемних питань, зокрема, «як теоретиків, так і практиків, – наголошує В. В. Пашутін, – цікавлять питання необхідності прийняття окремих нормативних актів, доцільності конкретизації норм законів, раціональний ступінь такої конкретизації, межі втручання права в суспільні відносини, критерії визначення таких меж у різних сферах суспільного життя тощо. Розв’язання теоретичних питань сфери, меж, засобів, ефективності правового регулювання пов’язане із глибоким розумінням природи, сутності правового регулювання» [1, с. 3]. Утім, належна організація й подальший прогрес суспільства об’єктивно неможливі без ефективної організації передусім суспільно–трудової діяльності громадян, що передбачає, як конгеніально наголошує В. Г. Ротань, усвідомлення «стратегічно визначальної ролі трудового права» і звернення уваги «на величезний організуючий потенціал трудового права, роль якого передумовлюється тим, що організація суспільства передусім є трудовою організацією... Трудове право є основним засобом здійснення суспільного контролю над політичними, мікросоціальними й макроекономічними процесами, наслідками яких є відповідний стан суспільства... Трудове право повинне бути поставлене в самий центр системи права» [2, с. 90, 92]. Своєю чергою В. С. Венедіктов, розмірковуючи над сучасними проблемами трудового права України, наголошує, що «трудовое право все в большей мере становится инструментом влияния на все уровни экономического развития, что значительно расширяет его социальное значение и определяет его место в правовой системе» [3, с. 47]. Схожі тенденції – диверсифікації (розширення) предмета галузі трудового права – помічені фахівцями й у закордонному трудовому праві: «Сегодня предмет регулирования трудового права – наемный труд, хотя... содержание проблематики трудового права за последние годы значительно расширилось... Все это, – за думкою відомого російського компаративіста І. Я. Кисельова, – бесспорно обогащает предмет трудового права, делает его содержание более актуальным» [4, с. 12]. Невипадково, з огляду на означені теоретико–прикладні постулати, і вітчизняна галузева наука трудового права сьогодні «зосередилась над проблемами правового регулювання відносин, що є предметом трудового права» [2, с. 90], а також розробці відповідного вчення про галузевий принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці [5–9], який справедливо розглядається в доктрині як такий, що є «визначальним для всієї галузі права галузевий принцип» [10, с. 63], а тому має безпосередній і найтісніший зв’язок із процесами «демаркації» меж (структури) предмета галузі трудового права й детермінації особливостей її методів, а також іншими галузетвірними критеріями [11]. Разом із тим, належне дослідження інституціональних, онтологічних, аксіологічних та багатьох інших аспектів сучасних тенденцій диверсифікації предмета галузі та розширення сфери застосування норм трудового права неможливе без системного й глибокого, за необхідності – критично–конструктивного, опрацювання наявних новітніх доктринальних підходів до термінізації спеціального понятійного апарату галузевого трудо–правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці. Ситуація в цій царині залишається проблемною, почасти навіть контраверсійною.

У загальній теорії права обґрунтовано наголошується, що будь–яка наукова розробка має здійснюватися на основі «...принципу «доповнюваності»... Кожна нова парадигма, яка виникає, не повинна абсолютно заперечувати всі попередні, як це бувало раніше в науці, а опиратися на них, пропонуючи розглянути проблему ще під одним кутом зору» [12, с. 5]. Дослідженню онтолого–правових і термінологічних характеристик принципів позитивного права загалом та принципів трудового права зокрема приділяли увагу численні автори, серед іншого такі, як: Н. Б. Болотіна, B. C. Венедіктов, Г. В. Гребеньков, В. В. Жернаков, М. І. Іншин, І. Я. Кисельов, В. А. Комаров, О. Я. Лаврів, М. В. Лушнікова, А. М. Лушніков, П. Д. Пилипенко, С. В. Попов, П. Д. Проскуряков, А. А. Снєгур, С. А. Соболєв, К. Л. Томашевський та М. В. Цвік. Наявні висновки й отримані результати загалом не втратили своєї актуальності на сучасному етапі. Проте, у силу багатогранності проблематики принципів трудового права та появи новітніх доктринальних розробок, виникнення тенденцій диверсифікації предмета галузі та розширення сфери застосування норм трудового права, означений напрям наукового пошуку потребує окремої уваги, а наявні сучасні концептуальні підходи, позиції дослідників – узагальнення, систематизації, уточнення й осмислення задля подальшого впровадження їхніх результатів у правозастосовну практику, структуризації в змісті понятійного апарату нового Трудового кодексу України. Під час з’ясування засобів, сутності та особливостей механізму реалізації принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці вельми важливе значення має «вивчення... термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв’язку і субординації понять, їхнього місця в понятійному апараті...» [13, с. 59]. Отож, дослідження сучасних тенденцій диверсифікації предмета галузі та розширення сфери застосування норм трудового права – нагальне проблемне теоретичне питання, яке має тісний зв’язок із процесами термінізації понятійного апарату трудо–правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці.

Поява нових форм організації праці об’єктивно зумовлюють актуалізацію питань щодо необхідності перегляду традиційних меж предмету, сфери дії трудового права. Означені процеси викликають різні оцінки фахівців. З одного боку, наприклад, М. В. Лушнікова та А. М. Лушніков зазначають, що «новые формы организации труда не выходят за рамки трудовых отношений. Изменение содержания какого–либо из признаков трудовых договоров не свидетельствует об их принадлежности к другой отрасли права (в частности, гражданского). Речь идет о нетипичной юридической конструкции трудового договора. ...Правовое регулирование нетипичных трудовых договоров постепенно приводит к изменению и расширению предмета отрасли, к распространению ее многих видов общественно полезной деятельности. Возникающие на основе нетипичных договоров отношения в любом случае должны получить адекватное регулирование нормами данной отрасли» [14, с. 393–394]. Авторитетна установа ООН – Міжнародна Організація Праці у своїй Рекомендації за № 198 про трудове правовідношення від 31.05.2006 навіть спеціально пропонує державам розглянути можливість нормативного встановлення правової презумпції наявності «індивідуального трудового правовідношення» у тому випадку, коли було виявлено одну або декілька відповідних ознак такого правовідношення. Із другого боку, деякі сучасні дослідники (наприклад, В. М. Лебедєв та В. Г. Мельникова) обстоюють контраверсійну за своєю сутністю позицію, коли пропонують ідею «очищення» предмета трудового права від невластивих йому відносин. Останні автори, зважаючи на полігалузеву природу інституту держслужби та трудових відносин окремих груп держслужбовців, зазначають, що «для современной теории трудового права более приемлемой является позиция освобождения предмета трудового права от иных отношений (гражданских, административных и т.д.)» [15, с. 73]. Між тим, і остання позиція поділяється далеко не усіма авторами: приміром, сучасний дослідник проблематики предмета трудового права – А. В. Кузьменко категорично заперечує доцільність реалізації ідеї «очищення» предмета трудового права [16, с. 4]. Разом із тим П. Д. Пилипенко обстоює позицію, яка, на наш погляд, передбачає одночасну реалізацію й «ідеї «очищення»» предмета трудового права (позаяк цим автором принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці не лише визнається, а ще кваліфікується як «визначальний» галузевий принцип [10, с. 63]), і можливість розширення сфери його дії через субсидіарне застосування норм трудового законодавства під час урегулювання суміжних відносин іншої галузевої належності [10, с. 20–22; 17, с. 14–15]. З’ясування обґрунтованості, доцільності реалізації означених новітніх контраверсійних підходів, вірне їхнє співвіднесення потребує передусім більш поглибленого розгляду, уточнення саме термінологічного аспекту галузевого трудо–правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці.

Література

1. Пашутін B. B. Склад правового регулювання суспільних відносин / B. B. Пашутін // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. – № 2. – С. 3–11.

2. Ротань В. Г. Стратегічно визначальна роль трудового права в забезпеченні організації та прогресу суспільства / В. Г. Ротань // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення : мат–ли Міжн. наук.–практ. конф., (м. Харків, 22–23 квітня 2009 р.). – Харків : НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2009. – С. 89–93.

3. Венедиктов В. С. Современные проблемы трудового права Украины / В. С. Венедиктов // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення : мат–ли Міжн. наук.–практ. конф., (м. Харків, 22–23 квітня 2009 р.). – Харків : НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2009. – С. 46–49.

4. Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право / И. Я. Киселев. – М. : НОРМА – ИНФРА–М., 1998. – 263 с.

5. Лавріненко О. В. Принципи обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці та визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством (критичний аналіз положень проекту нового Трудового кодексу України) / О. В. Лавріненко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. – № 1. – С. 103–109.

6. Лавріненко О. В. Галузеві принципи обмеження сфери правового регулювання та визнання незаконними умов договорів про працю: проблеми кодифікації [Електронний ресурс] / О. В. Лавріненко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 252–263. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010–3/10lovppk.pdf.

7. Лавриненко О. В. Проблемы и особенности реализации принципов и норм трудового права в законодательстве о службе в органах внутренних дел Украины : монография / О. В. Лавриненко. – Донецк : Изд–во «Ноулидж» (Донецкое отделение) – Донецкий юридический институт ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2010. – 474 с.

8. Лавріненко О. В. Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: проблеми закріплення сфери реалізації норм нового Трудового кодексу України / О. В. Лавріненко // Бъдещите изследвания – 2011 : мат–ли за VII Межд. науч. практ. конф., (София, 17–25 февруари 2011 г.). – София : «Бял ГРАД–БГ» ООД, 2011. – Т. 7. – С. 50–53.

9. Лавріненко О. В. Несамостійна (залежна) праця як критеріальна ознака трудо–правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці / О. В. Лавріненко // Naukowa przestrzen Europy – 2011 : mat–ly VII Мiedzynarod. nauk.–prakt. konf., (Przemysl, 07–15 kwietnia 2011 r.). – Przemysl : Sp. z o.o. «Nauka і studia», 2011. – Vol. 13. – S. 44–47.

10. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права : монографія / П. Д. Пилипенко. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 1999. – С. 63.

11. Лавриненко О. В. Место и значение принципов трудового права в системе основных критериев отраслеобразования: вопросы теории / О. В. Лавриненко // Российский ежегодник трудового права. – 2010. – № 6. – С. 217–246.

12. Мірошниченко М. І. Державність і право України: генезис у європейському контексті (З найдавніших часів до початку XIX ст.) : монографія / М. І. Мірошниченко. – К. : Атіка, 2006. – 544 с

13. Шейко В. М. Організація та методика науково–дослідницької роботи / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – К. : Знання, 2006. – 168 с.

14. Лушникова М. В. Курс трудового права : в 2 т. / М. В. Лушникова, А. М. Лушников. – М. : Статут, 2004. – Т. 2 : Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право. – 650 с.

15. Лебедев В. М. Современное трудовое право (Опыт трудоправового компаративизма) : в 2 кн. / В. М. Лебедев, Е. Р. Воронкова, В. Г. Мельникова ; под ред. В. М. Лебедева. – М. : Статут, 2007. – Кн. 1. – 178 с.

16. Кузьменко А. В. Предмет трудового права России: системно–юридический анализ : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / А. В. Кузьменко. – СПб, 2002. – 18 с.

17. Трудове право України / Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак З. Я. [та ін.] ; за ред. П. Д. Пилипенка. – К. : Ін Юре, 2003. – 536 с.