Физическая культура и спорт/1.Физическая культура и спорт: проблемы, ис­сле­дования, предложения

к.м.н  Гусак В.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

 

Роль вчителя фізичної культури у профілактиці травматизму в загальносвітній школі

 

Актуальність цієї теми в світлі останніх подій не викликає жодних сумнівів. Кількість смертельних випадків на уроках фізичної культури в Україні не може не лякати. Перенавантаження дітей на уроках фізкультури неприпустиме, адже здоров’я пересічного сучасного українського школяра є набагато гірше, ніж 30-40 років тому.

Фахівці радять постійно привчати дітей до навантажень. На їх думку, проблеми зі здоров’ям у дітей виникають через те, що вони до цього не звикли. Разом з тим, коли треба скласти нормативи, діти біжать без підготовки. Але ж загальновідома річ, що навантаження має бути поступовим [1,c. 86]. Відповідно, травми в таких випадках практично неминучі. В той же час лікарі стверджують протилежне – фізкультура – не спорт, а отже перенавантаження дітей на уроках неприпустиме, адже здоров’я пересічного сучасного українського школяра є набагато гірше, ніж 30-40 років тому. Важливим також є те, що кожний індивід має різні здібності і схильності до спортивних занять, різну витривалість, показники психічної та фізичної активності [1, с.24].

Відтак уряд скасував нормативи фізичної підготовки учнів від 1996р. та тимчасово заборонив бігати у школах кроси. В цих умовах важко переоцінити роль шкільного вчителя фізичної культури, адже саме на нього покладається уся відповідальність за збереження здоров’я дітей, недопустимість виникнення травм на уроках фізичної культури, саме він повинен докласти усіх зусиль, щоб заняття фізичною культурою і в подальшому увійшли в звичку і  приносили дитині тільки радість і користь.

Травматизм під час занять фізичною культурою – це нещасні випадки, що виникають під час заняття спортом під наглядом викладача фізичної культури або тренера [2, с.232].

Мета— проаналізувати причини виникнення травм на заняттях фізичною культурою в школі, визначити засоби та методи їх профілактики. Відповідно до цієї мети, визначено наступні завдання:

·                    навести відсоткову розповсюдженість травм в залежності від локалізації;

·                    проаналізувати чинники, що спричиняють виникнення травм під час занять фізичною культурою в школі;

·                    окреслити роль вчителя фізичної культури в профілактиці шкільного травматизму.

Результати дослідження. Теоретичний аналіз літературних і наукових даних, аналіз передового практичного досвіду спеціалістів з фізичної культури та спорту, особистий досвід показали, що випадки травматизму під час занять фізичною культурою і спортом складають близько 3% від їх загальної кількості.  Під час заняття фізичною культурою можуть виникати такі травми: забиття, розтягнення, розриви, струси, вивихи, рани, переломи [2, с. 338].

Найбільш розповсюдженими є пошкодженнями м’яких тканин з переважанням забоїв, переломи кісток не перевищують 3% загальної кількості травм, вивихи складають 3-5%. Основна частина травм припадає на кінцівки, далі йдуть травми голови і тулуба. При заняттях легкою атлетикою трапляються забої (50%), рани (19%), пошкодження суглобів (15 %) та інші. В основному, описані травми стосуються нижніх кінцівок (70 %). 

Чинники, які спричиняють виникнення травм під час занять фізичною культурою поділяють на дві групи – зовнішні і внутрішні. До зовнішніх чинників відносять – огріхи в організації, недоліки в матеріально-технічному забезпеченні занять, відхилення від гігієнічних норм, недотримання вимог лікарського контролю. До внутрішніх чинників відносять – недостатню підготовленість до виконання навантажень і стан втоми [3, c. 8].

Вчитель фізкультури повинен уважно слідкувати за навантаженням учнів, забезпечувати індивідуальний підхід при подачі навчального матеріалу, правильно чергувати навантаження і відпочинок в процесі занять, здійснювати індивідуальний і диференційований підхід у навчанні, не допускати до уроку хворих учнів, систематично здійснювати контроль за справністю і якістю спортивного обладнання. Саме ці чинники визначають рівень професіоналізму сучасного вчителя фізкультури.

 

Список літератури:

1.            Ячнюк І.О., Воробйов О.О., Романів Л.В., Ячнюк Ю.Б., Марценяк І.В., Білик Р.Р. Відновлювальні засоби працездатності у фізичній культурі і спорті (Видання друге, змінене та доповнене). Книги - XXI. - 2009. - 430 с.

2.            Епифанов В.А., Мошков В.Н.и др.; Лечебная физическая культура. – М.: Медицина, 1987. -528с.

3.     Еркомайшвили И.В., Жукова О.Л. Педагогическая практика по физической культуре в школе: Учебно-методическое пособие. - Екатеринбург: ГОУ ВПО УГТУ-УПИ, 2004. - 88 с.