Біологічні науки / 6. Мікробіологія

Гарифуліна М.А., Воронкова О.С., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Захворювання, що передаються статевим шляхом

Вступ

За даними ВООЗ на захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), щороку хворіють до 500 млн. осіб. Зросла частота зараження хламідіозом, цитомегаловірусом, особливо серед молоді. Нерідко заражаються дівчатка віком до 15 років. Останнім часом відмічається тенденція до збільшення випадків зараження специфічними інфекціями чоловіків, порівняно з жінками, що становить, відповідно, 2:1.

Факторами, які сприяють росту захворюваності специфічними процесами, є посилена міграція населення, урбанізація, зміна співвідношення вікових груп, за рахунок збільшення кількості людей молодого віку. А також, більш раннім початком статевої зрілості, зменшення впливу суспільної думки і сімейних зв’язків. Як свідчить статистика, більше половини населення, хоча б один раз стикалася із інфекційними захворюваннями, які передаються статевим шляхом. Значну її частину складають підлітки у віці від 13 до 19 років, тобто кожний четвертий підліток, який живе активним життям стикався із такими захворюваннями [6].

Найбільш низька захворюваність ними наголошується в розвинених країнах (Західна Європа і США). При цьому в США захворюваність гонореєю і сифілісом вище, ніж в інших розвинених країнах. Якщо говорити про менш розвинених країнах (Африка, Азія, Східна Європа, країни СНД), то ситуацію з класичними ЗПСШ в багатьох з них можна розцінювати як епідемію. Що стосується "нових" ЗПСШ (хламідіоз та вірусні інфекції), то тут різниця між розвиненими і менш розвиненими країнами значно менше. Ці захворювання широко поширені у всьому світі [9, 14].

Мета даної роботи було розглянути загальні відомості про захворювання, які передаються статевим шляхом.

Поняття про захворювання, що передаються статевим шляхом

ЗПСШ (англ. Sexually Transmitted Diseases (STDs/STD), також Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (англ. Sexually Transmitted Infections (STIs/STI) – клас інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.

Термін «інфекції, що передаються статевим шляхом» був запропонований Всесвітньою організацією охорони здоров'я в 1982 р. ІПСШ відносяться до числа найбільш соціально значущих захворювань. Пояснюється це не тільки широким розповсюдженням, але і важкими наслідками як для організму хворого, так і для суспільства в цілому. Ускладнення призводять до порушення репродуктивного здоров'я жінок і чоловіків, важкі вроджені захворювання у дітей, поразок внутрішніх органів хворого. До групи таких захворювань сьогодні відносять клінічно неоднорідні хвороби, об'єднані за епідеміологічними критеріями, для яких характерний переважно статевий шлях передачі інфекції при прямому контакті.

Інфекції, які передаються лише статевим шляхом, ще у вітчизняній медицині виділяють у групу венеричних захворювань. На відміну від венеричних захворювань, ЗПСШ передаються й іншими шляхами: парентеральним (наприклад, гепатит B), прямим контактним (наприклад, короста), вертикальним (наприклад, ВІЛ) [2, 7].

Кожне захворювання спричиняється певним видом мікроорганізму чи вірусом, наприклад: СНІД – вірусне захворювання, яке спричиняє вірус імунодефіциту людини; сифіліс спричиняється блідою спірохетою; гонорея (трипер) – гонококом; трихомоноз — трихомонадою тощо. На відміну від звичайних інфекційних захворювань після ЗПСШ, як правило, не виникає імунітет і, у разі повторного зараження, хвороба розвивається знову. Видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

ІПСШ, відносно збудників, які викликають захворювання, поділяють на:

· бактеріальні інфекції: пахова гранулема (донованоз), м'який шанкр, сифіліс, венерична лімфогранулема, хламідіоз, гонорея, мікоплазмоз, уреаплазмоз;

· вірусні інфекції: ВІЛ, генітальний герпес, загострені кондиломи, викликані папіломавірусом людини, гепатит B, цитомегаловірус (герпесвірус людини тип 5), контагіозний молюск, Саркома Капоші (герпес тип 8);

· протозойні інфекції: трихомоніаз;

· грибкова інфекція: кандидоз (молочниця);

· паразитарні захворювання: фтиріаз, короста.

Помилкою є залучення до ЗПСШ таких захворювань як кандидозний кольпіт, неспецифічний уретрит і бактеріальний вагіноз, викликані умовно-патогенною та сапрофітною мікрофлорою [1, 12].

Шляхи передачі та наслілки ЗПСШ

Основною особливістю ЗПСШ є відносно висока сприйнятливість збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником.

Група венеричних ЗПСШ передається при незахищеному статевому контакті (включаючи орально-генітальні форми). Для ЗПСШ в широкому розумінні цієї групи можливі інші шляхи передачі. Зокрема, заразитися HPV-папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті, піхвова трихомонада може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети ужитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір'ю або батьком. Для ВІЛ-інфекції та гепатитів В, С характерні також парентеральні шляху передачі [4, 13].

Особливостями перебігу сучасних ІПСШ є стерта клінічна картина і тривалий рецидивуючий перебіг, поява нових штамів збудників захворювань, стійких до традиційних лікарських препаратів. В результаті – це призводить до ускладнень.

Інфекції, що передаються статевим шляхом, викликають запальні процеси внутрішніх статевих органів чоловіків і жінок (простатити, уретрити, псевдоерозії шийки матки, запалення маткових труб – сальпінгіти), що, у свою чергу, стає передумовою виникнення безпліддя, невиношування вагітності, позаматкових трубних вагітностей, патологічного перебігу вагітності та інфекційних поразок новонароджених [11]. Причиною чоловічого безпліддя ЗПСШ можуть стати в разі ураження інфекцією придатків яєчка або в разі виникнення епідидиміту, що часто трапляється з чоловіками молодше 35 років. Також згубно ці захворювання впливають і на жіночу дітородну функцію. А якщо захворювання прогресує під час вагітності, то воно може привести до таких страшних наслідків, як потворність дитини, розвиток важких вроджених захворювань, і навіть внутрішньоутробна загибель плода. Навіть у дорослої людини, що страждає яким-небудь ЗПСШ, прихована інфекція може викликати патологію внутрішніх органів.

Сказати точно, яке із захворювань, що передаються статевим шляхом, найпоширеніше, неможливо, тому що через безсимптомність цих хвороб люди часто не підозрюють про них. Багато лікарів, які виявили у свого пацієнта запальні захворювання різних органів, призначають йому «ударну дозу» антибіотиків, не намагаючись досконально з'ясувати причину запалення. В результаті таке лікування нерідко призводить до втрати репродуктивної функції, імпотенції, безпліддя. Тому дуже важливо виявити збудника та правильно діагностувати захворювання [5].

Методи профілактики та боротьби з ЗПСШ

На сучасному етапі у розвинених країнах створено всі необхідні умови для успішної боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Здійснюються заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим надається безкоштовна медична допомога.

Працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і обов'язково знаходять джерело зараження, незалежно від того, звертається цей носій хвороби в диспансер чи ні. Обстежують також усіх, хто був у контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують працівників сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів – дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів та інші, оскільки їх захворювання може завдати навколишнім особливо великої шкоди.

Лікують хворих на ЗПСШ як в умовах диспансеру, так і в стаціонарі. У стаціонар направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що здійснюється в диспансері [12].

Всесвітньою організацією охорони здоров'я в «Глобальній стратегії профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, та боротьби з ними на 2006-2015 роки» виділяється поняття «безпечна статева поведінка», що включає в себе:

1. Правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів.

2. Правильне застосування місцевих бактерицидних засобів.

3. Періодичне обстеження за допомогою синдромних або лабораторної діагностики.

4. У разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування.

5. Статева стриманість.

6. Повідомлення статевих партнерів

7. Вакцинопрофілактика проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусу людини [3, 9].

Заключення

У всьому світі найпоширенішими інфекційними захворюваннями є захворювання, що передаються під час сексуальних контактів, тобто – статевим шляхом. На сьогодні налічується понад 20 збудників, які є здатними викликати захворювання, що передаються статевим шляхом. Ще в минулому столітті венеричними вважалися тільки такі захворювання, як сифіліс, гонорея, паховий лімфогранулематоз і м'який шанкр, всі інші відомі на сьогоднішній день ЗПСШ хоч і вважаються «новими», але існують з незапам'ятних часів. Просто виявити і діагностувати їх навчилися не так давно. Поширеність венеричних хвороб не залежить від рівня розвиненості тієї чи іншої країни, тому що статистика показує, що тієї ж класичною гонореєю щорічно хворіє понад 250 мільйонів осіб, причому і у високорозвинених країнах, і в країнах третього світу відсоток заражених приблизно однаковий [9, 10].

Проявами симтомів захворювань, що передаються статевим шляхом можуть бути:

- виділення зі статевих органів різного характеру;

- свербіж статевих органів та оточуючих шкірних покривів;

- больове сечовипускання;

- поява ранок та ерозій на статевих органах;

- біль при статевому акті;

- відчуття дискомфорту в нижній частині живота.

А також деякі захворювання можуть супроводжуватися скаргами на погане самопочуття, але в більшості випадків протікають без вираженої симптоматики, що в свою чергу ускладнює своєчасне виявлення і лікування хвороби [8].

Актуальність теми заключається в тому, що боротьба з захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) на теперішньому етапі розвитку медичної науки є однією з найактуальніших проблем, яка має не лише суто медичне, але й вагоме загальносуспільне значення. До того ж протягом останніх років реальна захворюваність значно перевищує офіційні статистичні показники, адже багато хворих не звертаються по медичну допомогу, займаються самолікуванням або користуються послугами приватних клінік, де облік не завжди ведеться. Досить часто ці, так звані “нові”, венеричні захворювання набагато важче діагностувати та лікувати, вони спричиняють появу висхідних інфекцій, які викликають невиношування вагітності та безпліддя, захворювання плоду та новонародженого, порушення репродуктивної функції, простатити, нервово-психічні та сексуальні порушення, онкологічні хвороби тощо.

Література:

1. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии / под ред. А.А. Воробьева, А.С. Быкова. – М: МИА, 2003. – 236 с.

2. Венерические болезни / под ред. О.К. Шапошникова. – М.: 1980. – 288с.

3. Виноградов A.B. Дифференциальный диагноз внутренних заболеваний / А.В. Виноградов. – М.: МИА, 2001. – 606 с.

4. Григор’єв П.Я. Діагностика та лікування хронічних захворювань органів травлення / П.Я. Григор’єв, Е.П. Яковенко. – М.: Медицина, 2001. – 514 с.

5. Єфімов А.С. Ендокринологія / А.С. Єфімов, П.Н. Бондар, Б.А. Зелінський. – К.: Наукова думка, 1998. – 320 с.

6. Запалення. Керівництво для лікарів / під ред. В.В. Сєрова. – К, 1998. – 460 с.

7. Кира Е. Ф. Инфекции и репродуктивное здоровье / Е.Ф. Кира. – СПб, 1995. – 300 с.

8. Коротяев А.И. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология / А.И. Коротяев, С.А. Бабичев. – СПб: Спец. л-ра, 2001. – 456 с.

9. Кулаков В.И. Инфекции, передаваемые половым путем, – проблема настоящего и будущего / В.И. Кулаков // Акушерство и гинекология. – 2003. – № 6. – С.8-10.

10. П`яткін К.Д. Мікробіологія з вірусологією та імунологією / К.Д. П`яткін, Ю.С. Кривошеїн. – К: Здоров’я, 1992. – 306 с.

11. Плиска О.І. Фізіологія людини і тварин / О.І. Плиска. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 464 с.

12. Скрипкин Ю.К. Болезни, передающиеся при половых контактах / Ю.К. Скрипкин, Г.Я. Шарапова, Г.Д. Селисский. – Л, 1985. – 420 с.

13. Смородінцев A.А. Чинники неспецифічної резистентності при вірусних інфекціях / А.А. Смородінцев // Журн. інфекціоністів. – 2006. – №10. – С. 7-39.

14. Хоменко Я.С. Хвороби ХХ століття // Ваше здоровя. — 1999. – № 9. – С. 10-12.