Економічні науки/10. Економіка підприємства

Кочура А.І.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Сучасні підходи до оцінювання діяльності підприємств

Проведені дослідження спрямовані на вирішення питань, проблемний зміст яких з огляду на реальний стан речей може бути зведеним до підкреслення нагальної необхідності вивчення суто прикладних моментів, пов’язаних із розвитком феноменального у цілому ряді випадків інституту вітчизняного (пострадянського) підприємства. В свою чергу це означає окреслення нових підходів до опису і оцінювання стану підприємств (на прикладі машинобудівних підприємств Вінниччини) та галузі в цілому. Цікавість викликає насамперед ретроспектива процесу, окреслена унікальними тенденціями і закономірностями щодо розвитку підприємств під впливом приватизаційних і постприватизаційних процесів впродовж останніх 20 років. Водночас автором акцентовано увагу на необхідності перегляду ряду традиційних положень – переважно методологічного і методичного плану - щодо сутності наукових пошуків у руслі сучасної теорії мікроекономічного аналізу підприємства. Критичне дослідження відповідного кола питань, окреслених цими двома аспектами, що мають на перший погляд досить різне поле аналізу, тим не менше у сукупності приводять до достатньо радикальних висновків. Головним з них є констатація необхідності концептуальної побудови мікроекономічного аналізу, яка б передбачала використання нових критеріїв і показників. Об’єднуючим елементом останніх є парадигма опису дій, потенціалу і причинно-наслідкових механізмів пояснення ефективності підприємства з точки зору категорії «поведінка».

Аналіз підприємств у контексті точки зору автора було здійснено з врахуванням таких двох аспектів: 1) на прикладі машинобудівних підприємств Вінницької області; 2) історичного аналізу розвитку даної групи підприємств. Щодо останнього, то відштовхувалися від аналізу стосовно таких 3 періодів: по-перше, радянський етап (коли аналізувалися відповідні дані за 1990 р.); по-друге, період приватизації/корпоратизації (1993–1995 рр.); по-третє, постприватизаційний період (друга половина 90–х рр. і по даний час). Як показали результати проведених нами досліджень, всі інші окремі тенденції процесу розвитку так чи інакше логічно вкладаються у таку структуризацію.

Не зупиняючись у даному разі на детальному аналізі сутності вище зазначених процесів, хотіли б підкреслити ряд найхарактерніших моментів, які супроводжували постприватизаційний розвиток машинобудівних підприємств Вінниччини, а саме:

1) економічна криза, яка супроводжувала процес приватизації і мала місце у подальшому, чи не найбільшою мірою відбилася саме на машинобудівних підприємствах і на галузі в цілому;

2) кількість машинобудівних підприємств (у порівнянні з 1990 р.) практично не змінилася;

3) характер діяльності даних підприємств радикально змінився.

Звідси виникає необхідність аналізу тих факторів, що: по-перше, обумовили вразливість даного сектору економіки регіону; по-друге, обумовили сталість, умовно кажучи, суб’єктів даного сектору економіки та унікальну здатність зберігати якісь свої функції під впливом самих несприятливих зовнішніх чи внутрішніх впливів, по-третє, визначили зміни у характері діяльності підприємств (в даному разі маємо на увазі виключно широкий спектр питань, які пов’язані із визначенням терміну «характер діяльності», який за своєю логікою слід трансформувати у категорію «поведінка підприємства»).

Окремим питанням є опис узагальненої динаміки діяльності машинобудівних підприємств в період 1990–2010 рр. Нам необхідно отримати інформацію аналітичного змісту, яка б надавала чіткі сигнали про стан підприємств галузі на основі однозначно ідентифікованої інформації. Останній аспект на даному етапі досліджень представляється ключовим. Отримання подібної інформації має власні обмеження, продиктовані в першу чергу впливом інфляції (коливанням цін, ціновими диспропорціями та всього комплексу наслідків цього процесу). Відповідно постає питання того, на основі яких показників може бути побудована графічна інтерпретація процесу, якщо такі абсолютні показники, які традиційно оцінюються у грошових еквівалентах (обсяги виробництва, вартість фондів, прибуток і т.д.) не можуть бути співставленими безпосередньо. На нашу думку, використання методик цінового співставлення не може відбити пропорцій. Водночас ускладнення оцінювання такого показника як обсяги виробництва було пов’язане із змінами у продукції та послугах, що вироблялися підприємством у різні часи.

З огляду на вище зазначене, для подібного аналізу нами запропоновано показники, що визначаються: 1) на основі безпосередньої статистичної звітності діяльності окремо взятого підприємства; 2) на основі рейтингових оцінювань. В першому випадку беруться до уваги показники, які є однозначно трактованими за будь-яких умов діяльності підприємства. В другому випадку мова йде про отримання якихось узагальнених оцінок з боку фахівців, які мають безпосереднє відношення і володіють реальною інформацією щодо конкретного підприємства. Одразу ж наголошуємо на тому, що запропоновані показники оцінювання є скоріше індикаторами змін у характері діяльності підприємства, що відображають водночас найхарактерніші особливості поведінки підприємства. В даному разі слід відзначити те, що нами не приділялося значної уваги при аналізі підприємств такому показнику як загальний рейтинг підприємства, бо, на наше переконання, у такій спосіб відбувається несвідоме чи навмисне, умовно кажучи, «розмивання» характеристик/критеріїв, що постають за кожним з показником та ігнорування суті процесу в цілому. Отже, переконані, що характер та послідовність усіх процесів, які здійснюються на підприємстві, є можливим оцінити саме з позиції його економічної поведінки. Це забезпечить не тільки статику результатів, але і їх динамічність.