Экономические науки/2. Экономика предприятия

Гергуш В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Платоспроможність та ліквідність підприємства як засіб забезпечення його фінансового стану

 

Ринкові умови господарювання вимагають від його суб'єктів дотримання платіжної дисципліни. З точки зору фінансового аналізу, для того, щоб визначити рівень платіжної дисципліни, необхідно розробити прозору методику її кількісної оцінки. Такою методикою може виступити застосування системи показників оцінки ліквідності та платоспроможності. Однак спостерігається досить часте ототожнення понять ліквідності та платоспроможності, відрізняється порядок розрахунку тотожних показників, або ж, навпаки, коефіцієнти платоспроможності і ліквідності за однакових методів розрахунку мають різну назву [1].

Методологічною основою кількісної оцінки ліквідності та платоспроможності виступає коефіцієнтний аналіз (метод фінансових коефіцієнтів): простий, зручний та інформативний метод, за допомогою якого можна вчасно виявити загрозу зниження платоспроможності підприємства.

Перевагою методу фінансових коефіцієнтів є можливість узагальнення результатів на різних господарських об'єктах з метою подальшого їхнього порівняльного аналізу. Проте такий аналіз можливий за умов існування критеріальних норм (певного еталонного рівня) прийнятих коефіцієнтів. Однак на сьогодні існування такого еталонного рівня видається сумнівним. Це пов’язано передусім із складною економічною ситуацією в країні, яка спричиняє певні відхилення від звичайних норм поведінки суб’єктів господарювання в процесі управління грошовими коштами. Так унаслідок існування великої кількості податків і різного роду зборів, вітчизняні підприємства змушені демонструвати відсутність грошових коштів для податкової адміністрації, а інвестиції здійснювати поза балансом. Високий рівень інфляції спричиняє недоцільність утримувати в складі активів значну частку високоліквідних активів, які знецінюються в першу чергу, та своєчасно гасити кредиторську заборгованість.

Через це є неможливим використання досвіду країн з високим рівнем та стабільністю економічного розвитку. Отже, для адекватної оцінки платоспроможності та ліквідності потрібно адаптувати метод фінансових коефіцієнтів до особливостей вітчизняної економіки.

Окрім іншого, на сьогоднішній день відсутня повноцінна науково обґрунтована системна упорядкованість набору відносних показників. Для практики складнощі викликає велика кількість їх назв, багато з яких повторюють один одного. Проте особливо гостро постає проблема інтерпретації граничних рівнів, які на практиці ніколи не досягаються. Методики аналізу і оцінки, запропоновані державними інституціями, рекомендують мінімальні нормативні значення показників ліквідності та платоспроможності, обумовлюючи це складним перехідним станом вітчизняної економіки, який зумовив платіжну кризу багатьох вітчизняних підприємств різних галузей [2, 4].

Наукові джерела, навпаки, оптимізують нормативи величини показників платоспроможності. Розглянемо запропоновані критеріальні норми для найбільш вживаних показників.

У першу чергу, це коефіцієнт абсолютної ліквідності, який традиційно визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточної заборгованості підприємства. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності, проте у багатьох вітчизняних підприємств значення даного показника у декілька разів менше за рекомендовані значення. Однак, поряд із цим, вони спроможні вчасно розраховуватися зі своїми кредиторами, і не доводиться говорити про їх неплатоспроможність. Отже, виникає питання: наскільки обґрунтованим є механізм розрахунку вказаного коефіцієнта та його критеріальні норми.

Поняття «ліквідності» й «платоспроможності» не слід ототожнювати, оскільки кожне з них має власний економічний зміст. Тому потрібно звернути увагу на суттєву різницю між даними поняттями.

На нашу думку, ліквідність означає здатність активу до швидкого перетворення в грошові кошти. Платоспроможність же означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткотермінових зобов’язань перед кредиторами. Розглянувши трактування поняття «платоспроможність» різними авторами, можна зробити висновок, що багатьох об’єднує однакове розуміння платоспроможності з позиції достатності грошових коштів.

Вважаємо доцільним запропонувати узагальнене визначення цього поняття, яке найповніше відображає його сутність. Отже, платоспроможність – це здатність підприємства наявними в нього ресурсами своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Головною перевагою підходу є заперечення суворої прив’язки до грошових коштів, оскільки за домовленістю сторін підприємство може розрахуватися по своїх боргах й іншим товаром, тобто проводячи бартер.

Зупинимося детальніше на понятті «ліквідність». Як було зазначено вище, під ліквідністю розуміють здатність цінностей легко перетворюватися в грошові кошти, тобто абсолютно ліквідні активи, а ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, впродовж якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вищою є ліквідність даного виду активів.

Таким чином, ліквідність можна розглядати:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, отриману від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов’язані між собою. Тому більшість науковців, ліквідність трактує як здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші з метою забезпечення якомога швидшого покриття платежів, термін сплати за якими уже настав. Отже, поняття платоспроможності й ліквідності підприємства дуже близькі, але останнє є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Разом з тим, обидва поняття мають свої особливості при їх оцінюванні у різних часових періодах: поточному й майбутньому.

Ліквідність менш динамічна порівняно з платоспроможністю. Причина в тому, що в міру стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього постійно формується визначена структура активів та джерел коштів, різкі зміни яких порівняно рідкісні. Фінансовий стан у плані платоспроможності навпаки може бути доволі мінливим: вчора підприємство було платоспроможним, однак сьогодні ситуація кардинально змінилася – настав час розраховуватися з наступним кредитором, а у підприємства немає коштів на рахунку, оскільки не надійшов своєчасно платіж за поставлену раніше продукцію. Іншими словами, воно стало неплатоспроможним внаслідок фінансової недисциплінованості своїх дебіторів. Якщо затримка платежів носить короткотерміновий або випадковий характер, то ситуація в плані неплатоспроможності може змінитися в кращий бік, однак не виключені й менш сприятливі варіанти.

Усталеним вважається таке твердження: підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів та короткотермінової дебіторської заборгованості, як правило, вважається ліквіднішим, а, отже, і платоспроможнішим, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Прямими наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що призводить до обов’язкового продажу довготермінових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, – до зниження доходності та банкрутства.

Перераховані вище фактори високого ступеня ліквідності безперечно впливатимуть і на рівень платоспроможності господарюючого суб’єкта, оскільки в даному випадку підприємство матиме активи вищої ліквідності, що більшою мірою забезпечуватиме ступінь покриття боргів.

Разом з тим, у літературних джерелах при розгляді поняття «ліквідність» одночасно використовуються поняття «ліквідність підприємства», «ліквідність балансу», «ліквідність активів». Зупинимося на них детальніше.

Ліквідність підприємства − це наявність у нього оборотних активів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткотермінових зобов’язань, хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Ліквідність балансу − ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов’язань. Тут ліквідність балансу розглядається в ув’язці зі ступенем платоспроможності. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності та розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання цих термінів.

Ліквідність активів − це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Чим менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, тим вища його ліквідність. Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й отримати гроші для оплати своїх зобов’язань [2].

Таким чином, зазначені терміни дозволяють різносторонньо повніше характеризувати здатність підприємства розраховуватися за своїми боргами. Вони певною мірою доповнюють загальну картину ступеня ліквідності підприємства.

Для оцінювання ступеня ліквідності підприємства вчені використовують різні відносні показники ліквідності, що різняться набором ліквідних засобів, які використовують для покриття короткотермінових зобов’язань. Перевагами застосування коефіцієнтів ліквідності є можливість усунення негативного впливу інфляції на окремі статті звітності. Якщо інфляція призводить до різкого зростання сум за статтями звітності й важко за абсолютними даними зробити достовірні висновки щодо діяльності підприємства, то коефіцієнти показують

відношення однієї суми до іншої. Таке відношення характеризується певним рівнем стабільності, а тому за аналізований період можна отримати надійну й неспотворену інформацію. Отримані коефіцієнти порівнюють із певними нормативними значеннями або розглядають за ряд періодів.

Що стосується відносних показників платоспроможності, то в літературі не існує єдиного підходу щодо їх складу. Одні науковці ототожнюють показники платоспроможності з показниками ліквідності, інші – з показниками фінансової стійкості підприємства. Не зважаючи на це, витрактувана вище економічна суть понять «ліквідність» та "платоспроможність" дозволяє нам виокремити єдиний підхід у формуванні набору цих показників.

Залежно від того, які види оборотних активів приймаються в розрахунок для оцінювання ліквідності підприємства, використовують різні показники ліквідності. Загальна ідея, що лежить в основі їх розрахунку, полягає у зіставленні оборотних активів і поточних зобов’язань.

Вивчення розрахунку коефіцієнтів ліквідності показало, що часто одні й ті ж показники зустрічаються під різними назвами, їх нормативні значення різняться, а розрахункові формули однакових за змістом показників можуть формуватися за різними методиками. На сучасному етапі розвитку знань про аналіз ліквідності і платоспроможності підприємств, незважаючи на популярність даних досліджень, сформувалось ряд проблем, зокрема, невизначеність поняття ліквідності та платоспроможності підприємств, обмеженість переважної більшості технологій аналізу ліквідності і платоспроможності, особливо в частині факторного аналізу, відсутність загальновизнаного універсального підходу до організації аналізу та його методики, невизначеність методики вирішення окремих, в тому числі, основних, задач аналізу, що ускладнюють і часто роблять неефективними, як сам аналіз, так і управлінські рішення, прийняті на його основі. Тому нагальною задачею є розробка цілісності теоретичної концепції аналізу ліквідності і платоспроможності, яка б відповідала об’єктивній сутності даних явищ, забезпечувала отримання об’єктивної, багатогранної, точної та достовірної інформації про них та забезпечувала розробку і прийняття оптимальних управлінських рішень.

 

 

 

Література:

1.                 Бланк И.А. Управление активами. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2000. – 720с.

2.                 Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 345с.

3.                 Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене. –Львів: «Новий Світ-2000», 2005. –480 с.

4.                 Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.

5.                 Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства // Дебет-Кредит. – 2000. –№34.