Кузіна Н.С.

Студ.гр. ЕПМ-08

Факультет економіки та фінансів

Донбаський державний технічний університет

Науковий керівник: Ульяницька О.В.

Кандидат економічних наук, доцент

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЯК ОДИН З ВИРІШАЛЬНИХ ФАКТОРІВ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Ефективний розвиток національного господарства значною мірою залежить від рівня забезпеченості його економічної безпеки, оскільки лише за такої умови може проводитись незалежна зовнішня і внутрішня політика, яка відповідає національним інтересам.

Ключові слова: економічна безпека, інноваційна складова, ретроспективеа складова.

І. Вступ. За нових умов більшість підприємств стали повністю незалежними у прийнятті рішень, однак вони втратили і можливість державного захисту їхніх інтересів.

Перешкоди створенню економічно сприятливих умов для розвитку і зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно визнати системними через відсутність достатньої уваги з боку як центральних, так і регіональних органів державного управління до питань економічної безпеки бізнесу; недосконалість законодавства та державної регуляторної політики. Останнє створює загрозу функціонуванню і подальшому розвитку підприємництва.

ІІ. Постановка задачі. У ринкових умовах господарювання підприємство, як відкрита система, функціонує у складному зовнішньому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Головними факторами, що впливають на економічну безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави.

Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого — є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищого рівня і суб'єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, державою. Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступального економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхідних благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні потреби.

ІІІ. Результати. На сучасному етапі інтеграційних процесів у нашій країні підприємства піддаються впливу безлічі факторів, що так чи інакше впливають на стабільність його діяльності. Наслідком низького рівня економічної безпеки вітчизняних підприємств є надзвичайно низькі темпи розвитку економіки та суспільства. Досить часто забезпечення економічної безпеки підприємства зводять до протистояння, захисту від різного роду економічних злочинів, але це поняття набагато ширше і потребує досконалого вивчення.

Проблема економічної безпеки підприємництва, в тому числі на різних рівнях ієрархії управління економікою досліджується у наукових працях таких відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, як Л. Абалкін, В. Абрамов, Ю. Алтухов, В. Андрійчук, Г. Андрощук, О. Барановський, І. Бінько, В. Богомолов, А. Блінов, З. Варналій, Г. Вєчканов, О. Власюк, В. Воротін, А. Гальчинський та ін.

Найбільш повноцінним та прийнятним визначенням суті економічної безпеки підприємства є комплексна характеристика, під якою розуміють рівень захищеності всіх видів потенціалу підприємства від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує стабільне функціонування та ефективний розвиток і потребує управління з боку керівництва підприємства. Це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому. Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких є рівень економічної безпеки.

Загальновідоме поняття економічної безпеки підприємства включає фінансову, інтелектуальну, кадрову, техніко-технологічну, політико- правову, екологічну, інформаційну та силову складові. У зв’язку з новими умовами господарювання, які постійно змінюються під впливом НТП, виникає необхідність додати до загальновідомих складових ще дві, не менш важливі складові, такі як інноваційна і ретроспективна.

Фінансова складова. Характеризує фінансову забезпеченість підприємства.

Інтелектуальна складова. Відповідає за збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, тобто охорону сукупності прав на інтелектуальну власність, а також на використання накопичуваних знань і професійного досвіду працівників підприємства.

Техніко-технологічна складова. Характеризує ступінь відповідності застосовуваної на підприємстві техніки та технології сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів.

Політико-правова складова. Основними загрозами безпеці є: недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній та іншій діловій документації; порушення юридичних прав підприємства та його працівників; умисне або ненавмисне розголошування комерційно важливих відомостей; порушення норм патентного права.

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпеки визначається часткою неповної, неточної й суперечливої інформації, використовуваної в процесі ухвалення управлінських рішень.

Екологічна складова. Характеризується дотриманням екологічних норм технології та випуску продукції, мінімізацією втрат підприємства від забруднення навколишнього середовища.

Силова складова: фізичні та моральні дії, негативні дії, які завдають шкоди майну підприємства.

Інноваційна складова. Характеризується більш високим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попередніми. Інновації спрямовані на забезпечення економії ресурсів (матеріальних, кадрових, інтелектуальних та ін.) або на створення умов для такої економії.

Дану складову визначають за допомогою нижченаведених показників:

- коефіцієнт впровадження нових інноваційних видів продукції (Кі.п.);

- частка інноваційних підходів, які використовуються у виробничому, управлінському та обслуговуючому процесі (Кі.під.).

Чим вище значення даних показників тим вище рівень інноваційної безпеки підприємства.

Ретроспективна складова. Характеризує ретроспективну оцінку ефективності використання всіх ресурсів підприємства. Необхідність вивчення динаміки показників рентабельності ресурсів підприємства зумовлюється тим, що визначивши тенденцію їх динаміки за попередні роки, можна відповідно визначити, що чекає підприємство зараз і в майбутньому.

Для оцінки ретроспективної складової визначають нижченаведені показники: рентабельність виробництва, рентабельність продукції, рентабельність продажів, рентабельність праці, рентабельність необоротних активів, рентабельність інновацій.

Чим нижче значення комплексного показника рентабельності ресурсів підприємства тим вище рівень ретроспективної складової його безпеки. Ретроспективна складова економічної безпеки підприємства має чотири рівні: абсолютний, задовільний, незадовільний та критичний.

Таким чином, за допомогою вказаних коефіцієнтів, показників та критеріїв можна більш достовірно визначити стійку економічну безпеку підприємства за чотирма рівнями: абсолютна, задовільна, незадовільна та критична.

ІV. Висновок. Отримані результати поглиблюють і розвивають теоретико- методичні основи оцінки стійкої економічної безпеки підприємства та її складових. Вони можуть бути рекомендовані для практичного використання на підприємствах з метою виявлення „вузьких місць” та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на підвищення економічної безпеки. Подальші дослідження повинні бути направлені на створення математичної моделі процесу забезпечення стійкої економічної безпеки промислового підприємства.

Література:

1. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е.А. Олейникова. - М., 1997. - 288с.

2. Дронов Р. Подходы к обеспечению экономической безопасности // Экономист. - 2001. - №2. - С.42-45.

3. Евдокимов Ф.И., Бородина О. А. Критерии оценки уровня экономической безопасности предприятия // Материалы международной научно-практической конференции «Проблемы обеспечения экономической безопасности». - Донецк: РИАДон НТУ, 2001. - С.97-98.

4. Забродский В. Капустин Н. Теоретические основы оценки экономической безопасности отрасли и фирмы // Бизнес-информ. 1999. - №15 - 16. - С.35-37.

5. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2003. - 148 с.

6. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с.