Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Верещага О. В., Богацька Н.М.

Вінницький торговельно-економічний КНТЕУ

Теоретичні основи антикризового управління підприємтсвом

Постановка проблеми. В нестійких для підприємств економічних умовах господарювання, в їх управлінській політиці та фінансово-економічній діяльності набувають сили фінансові ускладнення викликані внутрішніми та зовнішніми чинниками, які дестабілізують їх фінансову та виробничу діяльність. Так, огляд економічної періодики та аналіз реальної економічної ситуації на Україні і за кордоном показують, що кризові ситуації частішають, а їх наслідки набувають все більших масштабів.

Саме забезпечення антикризової діяльності на постійній основі дає змогу цілеспрямовано формувати ефективну підсистему управління підприємством в кризових ситуаціях. Усвідомлення необхідності формування, а також ролі, місця та варіантів побудови системи антикризового управління на підприємстві як особливої підсистеми - нагальна проблема, що потребує подальшого розгляду.

Важливим моментом є передбачити, як одні фінансові проблеми можуть спричинити за собою інші і тим самим ще більше погіршити фінансовій стан підприємств. Антикризове фінансове управління може бути успішним, якщо воно своєчасно, а також носить превентивний характер.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемою антикризового управління та прогнозування кризового стану підприємства займалися такі закордонні та вітчизняні вчені-економісти як Альтман Е., Бівер В.Г., Бланк І.О., Блінова У., Бондарєва Г.Г., Василенко В.А., Грязнова А.Г., Клебанова Т.С., Ковальов В.В., Коротков Е.М., Ларінов І.К., Симігалов І.А., Терещенко О.О., Уткін Е.А., Фомін Я.П. та ін.

Слід відмітити, що низка питань стосовно антикризового фінансового управління залишається нерозглянутою повною мірою. В сучасних умовах необхідним є удосконалення завдань, функції та принципів здійснення антикризового фінансового управління підприємством.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних положень і практичних засад, функції та принципів антикризового фінансового управління підприємством.

Виклад основного матеріалу. Автори вищевказаних робіт по-різному дивляться на проблему кризи й кризову ситуацію в цілому, тому їхні думки розрізняються. Наприклад, одні розглядають антикризове управління з погляду існуючих проблем фінансового характеру на рівні підприємства, із виникненням негативної ланцюгової реакції в інших підприємств. Інші розглядають проблеми, які пов'язані не тільки з кризою якогось окремого підприємства, але й із несприятливими фінансовими умовами в економіці країни в цілому.

В загальному вигляді антикризове фінансове управління – це система прийомів та методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства.

Антикризове управління підприємством – нове явище для економіки України, обумовлене процесами трансформації та продиктоване необхідністю фінансового оздоровлення багатьох підприємств, що функціонують в умовах нестабільного середовища.

Антикризове управління є категорією мікроекономічною й відображає виробничі відносини, що складаються на рівні підприємства при його оздоровленні або ліквідації.

Передусім виділимо основні принципи і функції, на яких базується ефективне проведення діагностики загрози банкрутства підприємства:

1) принцип превентивної дії;

2) принцип постійної готовності до реагування;

3) принцип терміновості реагування;

4) принцип альтернативності;

5) принцип адаптивності;

6) принцип адекватності реагування;

7) принцип пріоритетності використання внутрішніх ресурсів;

8) принцип оптимальності зовнішньої санації;

9) принцип ефективності.

Отже, вищевизначені принципи будуть становити основу функціонування антикризового фінансового управління підприємством.

Щодо специфіки, то антикризове фінансове управління характеризують двома тезами:

- по-перше, це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на недопущення фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінка та нейтралізація), упровадження системи запобіжних заходів, тощо.

- по-друге, це система управляння фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, зокрема за допомогою санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.

Антикризове фінансове управління має бути невід’ємною складовою управління сучасним підприємством і становити систему заходів, спрямованих не тільки на вихід підприємства з фінансової кризи, але й на запобігання виникненню такої ситуації.

Класифікацію підходів можна здійснити, виходячи з його широти:

- вузький підхід – автори спеціально відходять від широкого розуміння і зводять антикризове управління до управління підприємством у кризовому середовищі;

- широкий підхід – широта полягає в тому, що вчені пропонують здійснювати антикризове управління не лише за умов кризового середовища, але і протягом усього життєвого циклу підприємства.

Також слід зазначити, що характерними рисами стратегії антикризової діяльності як особливого виду управління, є:

- Обмеженість за строками здійснення (1-3 роки). Така стратегія вважається реалізованою, в той момент, коли стає зрозуміло, що підприємство почало збалансовано функціонувати і сформувалася стійка тенденція покращення фінансово-майнового стану та підвищення ефективності діяльності.

- Пріоритетність антикризової стратегії. Протягом часу виходу підприємства з кризового стану загальнокорпоративна, а також функціональні та ділові стратегії зазнають суттєвого коригування і підпорядковуються основній меті антикризового менеджменту.

- Підвищена результативність реалізації, що зумовлюється масштабністю наслідків від успішного (відновлення потенціалу підприємства) або незадовільного (крах суб’єкта господарювання, втрата інвестицій власниками) втілення стратегії.

- Звужена функціонально-цільова спрямованість, що передбачає визначення обмеженого кола об’єктів впливу внаслідок недостатності ресурсної бази кризової фірми.

- Орієнтація на ретельний пошук і максимальне використання внутрішніх резервів ресурсів підприємства.

- Яскраво виражений адаптивний характер. Антикризова стратегія передбачає реалізацію великої кількості реорганізаційних заходів та організаційно-технологічних новацій, що передбачають пристосування підприємства до параметрів зовнішнього середовища господарювання.

Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу. Із наведеного видно, що поняття антикризового управління дуже широке. Воно включає й глобальні проблеми сьогодення, і проблеми росту підприємства, і періодично виникаючі поточні проблеми, спричинені порушеннями стратегії і тактики тощо.

Ключовим інструментом антикризового управління є санація. Це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості й конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація – це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Форма санації безпосередньо характеризує механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі. Вона вибирається в межах конкретного напрямку санації, обраного підприємством, з урахуванням особливостей його кризової ситуації .

Мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організацій них та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутом з наступною ліквідацією) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Беручи до уваги, те що починаючи з кінця 2008 року на багатьох підприємствах України проявляються кризові явища, вважаємо за необхідність упровадження таких механізмів управління, які б забезпечили вихід із кризового стану і сприяли запобіганню банкрутства. Головним механізмом запобігання банкрутства є стратегічне управління підприємством на основі проведення санаційних заходів, які дозволять отримати цільового прибуток – головний фінансовий інструмент позбавлення кризових явищ в діяльності підприємств. Використання механізмів антикризового управління як альтернативи банкрутству дозволить забезпечити перехід підприємств від захисної до наступальної стратегії діяльності.

Висновки. Важливим фактором для розвитку вітчизняних підприємств у сучасних умовах є знання про кризу, її характер, можливі прояви у життєдіяльності окремого підприємства, процеси антикризового управління. Чим більше відомо про його технології, тим ефективніше відбуватиметься саме управління, тим стійкіше будуть працювати вітчизняні підприємства.

Для ефективної діяльності підприємства антикризове фінансове управління має здійснюватися на постійній основі. На вітчизняних підприємствах практика проведення заходів антикризового фінансового управління ще не є досконалою, але вона є вкрай необхідною та має базуватися на принципах, функціях та завданнях антикризового фінансового управління.

Отже, успішна реалізація антикризових заходів буде можливою лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.

Література

1. Калінеску Т.В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/ Т.В.Калінеску, В.С.Альошкін, В.Г.Кудіна – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 372с.

2. Партин Г.О. Фінансовий менеджмент: навч. посібн./ Г.О.Партин, Н.Є. Селюченко – Львів: НУ «ЛП», 2010. – 332 с.

3. Дмитренко А.І. Стратегії антикризової діяльності промислових підприємств / А.І. Дмитренко // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – №4 (20). – 2009. – с.49

4. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством/ Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 335 с.