О.Ю. Кузнець

О.О. Ляшенко

студентки кафедри логістики

Національний авіаційний університет

УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ В ЛОГІСТИЦІ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

В сучасних умовах інтенсивного розвитку, зростає роль знань як основного чинника інноваційного розвитку економіки та суспільства, що засноване на знаннях. Це визначає необхідність формування ефективного та гнучкого соціально-економічного суспільства.

Економічна діяльність та розвиток залежать від різних видів інноваційної діяльності, де головну роль відіграють процеси утворення, що сприяють створенню та використанню нових технологій. Ідея базується на тому, що освітній процес носить колективний, загальний характер і перебуває під впливом як формальних інститутів (таких, як університети, корпорації, регулятивна система і т.д.), так і суспільних норм і цінностей. Освіта, в даному випадку постає у вигляді накопичення знань, їх осмислення та використання у подальшій діяльності. Схожий процес створення і поширення знань стає головною передумовою здійснення економічної діяльності.

Підходи західних дослідників до оцінки та обліку впливу нових знань, розробки інновацій та їх впровадження в реальне виробництво фактично відображають прийнятий в західному суспільстві погляд на цілі цих процесів, які полягають у розвитку ресурсів і здібностей компаній і ролі наявного у них інтелектуального капіталу. Інший підхід до вивчення, організації та управління інноваційним процесом прийнятий в Японії, де дана проблема представляє, в першу чергу, практичний інтерес. В останні десятиліття майже всі східні фірми досягли важливих конкурентних переваг перед західними фірмами саме завдяки суттєвому випередженню їх в інтенсивності і швидкості інноваційного процесу. Згідно висновків знаменитого японського дослідника І. Нонака, індивідуальністю, прийнятого в японських корпораціях підходу до забезпечення процесу створення та реалізації новітніх знань і одержуваних на їх базі нововведень, вважається зосередження інтересу на організації та стимулюванні процесу отримання та застосування новітніх знань, здатних найкращим чином гарантувати поліпшення компанією власних конкурентних переваг. Даний підхід в корені відрізняється від підходу, прийнятого у західних фірмах і заснованого на управлінні нематеріальними активами як принциповим ресурсом їх фінансового становлення.

Таким чином, діючий процес створення новітніх знань, при цьому трактується не лише з позицій науково-технічних і теоретичних висновків, проте і з точки зору співставлення справжнім потребам фінансової системи, поліпшення її позицій на ринку і можливої конкурентоспроможності.

Одним з найважливіших критеріїв становлення економіки є використання новітніх засобів і способів управління матеріальними, економічними, інформаційними та сервісними потоками в різних сферах бізнесу для збільшення конкурентоспроможності компаній і підвищення довгострокової рентабельності їх бізнесу. У зв'язку з цим збільшується роль знань в управлінні логістичними діями на підприємствах різних організаційно-правових форм. Це обумовлено тим, що в даний час логістика позиціонується в науці та практиці як сучасний підхід до формування потоків матеріальних ресурсів, співробітників, інформації і грошей, які циркулюють як в макро-, так і в мікросередовищі. Логістика та її специфічні способи управління в умовах розвитку економіки, заснованої на знаннях, розглядаються як важливий ресурс і основний капітал організації.

Дослідження в області управління логістичними процесами необхідні для вирішення наступних головних завдань: встановлення логістичної координації із суміжними службами, просування продукту, організації руху товару, управління складськими системами, визначення головних напрямів збільшення віддачі від застосування засобів механізації та науково-технічного оснащення. Функціонування всіх складових логістичного процесу взаємопов'язане, тому його необхідно розглядати як єдине ціле. Логістизація передбачає реалізацію головних логістичних основ, таких як: цілісний підхід, облік логістичних втрат протягом усього логістичного ланцюга; масова оптимізація; логістична координація та інтеграція, забезпечення надійності функціонування та високої якості роботи складових логістичної системи, здатність логістичної системи до стійкості і адаптації; кращий ступінь технічної та технологічної оснащеності. Такий підхід дозволяє не лише чітко узгоджувати діяльність різних служб, а й гарантувати планування і контроль через просування матеріальних потоків з мінімальними витратами.

Значущість ланцюга поставок та логістичної концепції організації процесу руху матеріальних і супутніх їм потоків виділяє особливе місце інноваційному підходу до підготовки фахівців-менеджерів з логістики та управління ланцюгами поставок, затребуваних в даний момент.

Таким чином, для успішного вирішення логістичних проблем потрібен сучасний підхід до підготовки професіоналів у галузі логістики і управління ланцюгами поставок, реалізований в процесі вивчення при проведенні практичних і семінарських занять, проходження практики, виконанні науково-виробничої діяльності, написанні і захисті дипломного проекту. Потрібно ще пам'ятати, що управління логістичним ланцюгом поставок пов'язане з переходом від ієрархічно організованої структури управління до цільової орієнтації на процеси. Для цього необхідні кваліфікований штат працівників, зацікавлених в кінцевих результатах не лише окремо взятій компанії, проте й цілого ланцюжка компаній і бізнесменів, які беруть участь у ланцюгу поставок, що відповідає завданням логістики як науки управління матеріальними і супутніми потоками.