Студентка групи CФК-12 Асмолова О.В.,

Науковий керівник: к.е.н, професор Гурова К.Д.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сучасний стан формування витрат виробництва сільськогосподарської продукції

На сьогодні дефіцит необхідних потужностей для доробки та зберігання зерна і разом з тим маючи кращі порівняно із сільськогосподарськими товаровиробниками фінансові можливості для будівництва власних виробничих комплексів, нерідко скуповують щойно зібраний врожай за демпінговими цінами, перетягуючи на себе значну частину доходів від сільськогосподарського виробництва. Безпосередні товаровиробники, у свою чергу, не маючи інших альтернатив, змушені погоджуватися на такі умови.

Проблеми та аналіз існуючих досліджень: економічне обґрунтування зберігання зерна у формуванні витрат виробництва сільськогосподарської продукції.

Теоретичною основою досліджень є наукові праці вітчизняних учених з питань формування ціни, попиту та пропозиції, ефективність від збереження продукції, виявляти шляхи досягнення високих економічних результатів через контроль при формуванні витрат виробництва сільськогосподарської продукції, при зберіганні продукції Зокрема: А. Харченко,Т. Гончарук, П. Саблука, О. Шпичака, та інших учених. Для їх проведення були використані результати виробничої діяльності та статистичної звітності підприємств, інформація Міністерства аграрної політики, інформаційної мережі інтернет.

Метою дослідження є вивчення реального стану формування витрат виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням витрат при зберіганні.

Завданням – розглянути питання формування витрат виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням витрат зберігання, визначення оптимального, економічно-вигідно періоду реалізації продукції власного виробництва.

Об’єктом дослідження є стан сільськогосподарської продукції.

Предметом дослідження є сільськогосподарська продукція.

Однією з найперспективніших, високоприбуткових та інвестиційно привабливих галузей в Україні є торгівля зерном, а не його виробництво. Особливу актуальність та передумови розвитку цей ринок отримав після вступу України у ВТО 16 травня 2008 року, коли, відповідно до правил цієї організації, в Україні були скасовані пільги на експорт зерна. Сприятливі погодні умови 2008 року дозволили зібрати рекордний урожай – більше 50 млн. тонн. На жаль, такий урожай може принести аграріям не менше проблем, ніж недобір зерна в 2007 році.

Звичайно, в процесі виробництва зерна існує багато проблем - несприятливі погодні умови, шкідники, хвороби. Але основними, на наш погляд, є економічні проблеми. Після збирання урожаю набагато складніше зберегти, доробити та реалізувати продукцію по «справедливій» ціні. Таким чином, для сільськогосподарських виробників основними проблемами виступають:

1. Брак потужностей для якісного зберігання зерна. Сільгоспвиробники останнім часом все менше здають зерно на елеватори, які постійно підвищують вартість наданих послуг. Фермери віддають перевагу зберіганню зерна у власних коморах та переоснащених тваринницьких корпусах, що знижує його товарність та якість;

2. Відсутність конкурентних умов доступу до портів України. Провівши аналіз транспортної логістики, було встановлено, що транспортування зерна до портів України автомобільним транспортом коштує приблизно на 140 гривень на тонні дорожче, ніж залізнодорожнім;

3. Проблема формування крупної та однорідної партії зерна. На українському ринку зерна склалася ситуація, коли сільгоспвиробник не може якимсь чином вплинути на ціну реалізації своєї продукції. Багато в чому це пояснюється тим, що окремо взятий фермер не в змозі сформувати для ринку крупну та однорідну партію зерна. Відомо, що ціна однієї тони при партії зерна 50-100 тонн мінімум на 50 гривень нижче, ніж при партії 1 000 тонн.

Значним резервом підвищення доходів підприємства є планування ефективних строків реалізації продукції. Всі види сільськогосподарської продукції залежно від сезонності її виробництва і строків реалізації можна поділити на дві групи:

– продукція типово сезонного виробництва, споживання якої, однак, відбувається більш-менш рівномірно від урожаю до урожаю. Як правило, це високоліквідна продукція, яку можна реалізувати протягом цілого року;

– продукція, що виробляється більш-менш рівномірно впродовж року, але погано зберігається, і тому реалізувати її потрібно терміново .

Ціни на сільськогосподарську продукцію під дією сезонності змінюються через зміну попиту і пропозиції упродовж року. При цьому спостерігається така закономірність: найнижчі ціни на ринку встановлюються одразу після збирання урожаю, найбільша на передодні нового урожаю.

Плануючи строки реалізації сільськогосподарської продукції слід ураховувати також її біологічні особливості. Так, зерно пшениці проходить період після збирального дозрівання (1-2 місяці), унаслідок чого вміст клейковини в зерні за цей час може підвищитись на 1-1,5 %, а зерно може перейти з одного класу якості в інший. Наприклад, якщо на ринку є попит на сильну пшеницю зі вмістом клейковини більше 28 %, а в господарстві є партія зерна, в якому її міститься лише 27,4 %, то зерно доцільно не відразу пускати на реалізацію, а підробити на зерноочисних машинах, очистити від бур’янистих і зернових домішок і через 1-2 місяці реалізувати. При цьому кількість клейковини становитиме 28,4-28,9 % і таким чином можна одержати доплату за якість, що, безумовно, сприятиме підвищенню ефективності виробництва зерна.

Зберігання має бути таким, щоб не допустити втрат продукції та погіршення її якості. Зберігання має і економічний механізм, а саме: протягом певного періоду ринкова вартість зерна, як водиться, зростає, тож формується й додатковий прибуток.Виходячи з таких обставин, зберіганню зерна надають дедалі більше уваги, особливо в країнах, що є традиційними експортерами цього товару. Зростає число зерносховищ для надійного зберігання зібраного врожаю безпосередньо в зерновиробників. Майже всі фермерські господарства Америки, Канади та інших країн із розвиненим зерновиробництвом мають у себе зерносховища різного типу: напольні склади, башти, силосні споруди, - зерна в 2012 році, які розраховані на зберігання не менше 80% обсягу зібраного врожаю. Збільшується також місткість регіональних, лінійних і портових елеваторів для концентрації і відвантаження запасів зерна. Взагалі, наявність потужної і збалансованої системи зберігання є показником високого рівня розвитку агропромислового виробництва та його економічної стабільності.

Як висновок можна сказати що виробнику сільськогосподарської продукцію при формуванні витрат виробництва продукції потрібно враховувати цінові коливання, намагатися укладати кредитні угоди з банками з термінами погашення вигідними для виробника, об’єднуватися з іншими виробниками сільськогосподарської продукції для формування крупної та однорідної партії, що дає змогу отримати більш вигідну ціну. Вкладати кошти у будівництво приймально-відвантажувальні пункти, потужні складські приміщення для зберігання продукції, через механізми кредитування, лізингу, при цьому потрібна потужна підтримка зі сторони держави, щоб захистити вітчизняного виробника від посередників.

Література:

1. Гончарук Т.І. Методологія конкурентноспроможності: досвід теорії та теорія досвіду // Вісник Української академії банківської справи. -2010 - №2.

2. Портал Украинской зерновой ассоциации http://www.uga-port.org.ua

3. Харченко А.О. Маркетингові методи забезпечення конкурентноспроможностів підриємств на регіональному рівні // Електронний

ресурс]:- Режим подступу: http://www.udau.edu.ua/library.php