Л.І.
Баланюк
Науковий
керівник: к.е.н. Сокровольська Н.Я.
Буковинський державний фінансово-економічний університет
м.
Чернівці
Бюджетний федералізм як
концепція організації міжбюджетних відносин в унітарній Україні
В умовах
глобалізації та з метою успішної реалізації концепції євроінтеграції і в
подальшому закріплення своїх позицій серед розвинених країн світу, Україні
необхідно здійснити якісні перетворення в усіх сферах життя, особливої уваги
потребує система міжбюджетних відносин в Україні. Оскільки раціональна побудова
механізму перерозподілу фінансових ресурсів між регіонами одночасно із
збереженням їх економічного потенціалу дозволять Україні досягти сталого
економічного розвитку. Тому актуальним
є питання реалізації в Україні принципів бюджетного федералізму, як способу
вдосконалення міжбюджетних відносин і відповідно забезпечення
соціально-економічного розвитку країни.
Метою дослідження є розгляд основних засад та принципів
бюджетного федералізму та обґрунтування в доцільності їх реалізації в Україні
щодо організації міжбюджетних відносин.
Питання вдосконалення функціонування міжбюджетних відносин в
Україні розглядається в пацях таких вчених: Є.О. Балацького, С.Н., Богаєва, О.Й. Вівчара, С.В. Демиденко, О.В.
Заброцької, І.О., М.І. Карліна, Луніної В.В. Нікітіної, А.В. Сітніченка,
С.В.Слухай, Т.О. Смірнова, та ін. За всієї значимості проведених наукових
пошуків залишаються ще не вирішеними окремі питання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 Бюджетного кодексу України міжбюджетні відносини
- це відносини між державою, Автономною Республікою
Крим та місцевим
самоврядуванням щодо
забезпечення відповідних бюджетів
фінансовими ресурсами,
необхідними для виконання
функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Об’єктивна необхідність існування міжбюджетних відносин
зумовлена різною економічною спроможністю регіонів, а отже і різною
можливістю фінансової наповнюваності
місцевих бюджетів, тому в держави виникає необхідність здійснювати бюджетне
регулювання та вирівнювання. Але оскільки Україна є унітарною країною, то і
модель перерозподілу грошових коштів між різними ланками бюджетної системи також є унітарною і характеризується
надмірною централізацією, що також ще є наслідком командно-адміністративної
економіки.
Необхідно зазначити, що сучасна практика організації
внутрішніх міжурядових фінансових відносин у розвинутих зарубіжних країнах
базується на основі двох основних теоретичних концепцій. Це концепції
бюджетного унітаризму та бюджетного федералізму. Другу ще іноді називають
концепцією фінансового федералізму або фіскального федералізму. Крім цих
основних концепцій, використовується і концепція бюджетної децентралізації.
Останнім часом усе більшого поширення після прийняття Європейської хартії про
місцеве самоврядування в Західній Європі набуває також концепція субсидарності
[4].
У бюджетному унітаризмі організація міжбюджетних відносин
визначається центральними органами влади у відповідності із законодавством.
Центральна влада наділена більшими правами і відіграє значну роль у
забезпеченні населення державними та громадськими послугами, визначає перелік делегованих органам
місцевого самоврядування повноважень, мінімальні соціальні стандарти послуг на
території всієї країни, здійснює
фінансове вирівнювання. Відносини між державним і місцевими бюджетами в умовах
державного унітаризму дають широкий простір центральній владі щодо проведення
політики забезпечення єдиних стандартів бюджетних видатків у межах усієї
країни, активного фінансового вирівнювання [2, с.44].
Бюджетний федералізм представлений такою організацією
бюджетних відносин, яка дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного
бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і
гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист,
освіта та ін.), а для цього органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з
інтересами її суб'єктів; розрізняти бюджетні повноваження, бюджетні видатки і
доходи; розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і
бюджетами місцевих органів влади, вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій,
які перебувають у різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та
інших умовах[оспіщ].
В побудові міжбюджетних відносин України закладена не тільки
модель унітаризму, але ще і присутні деякі елементи федералізму такі, як:
самостійність місцевих бюджетів, який передбачає закріпленням за бюджетами
кожного рівня бюджетної системи відповідних джерел доходів, перелік яких
визначається законодавством; правом відповідних органів державної влади,
органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування
визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства
України; правом самостійного й незалежного розгляду та затвердження кожного з
бюджетів, тобто відповідні органи влади й органи місцевого самоврядування мають
право самостійно, незалежно одне від одного брати участь у бюджетному процесі
[1]. Проте, можна сказати, реалізація вищеназваного принципу самостійності не дозволяє місцевим бюджетам бути
самодостатніми і менш залежними від державного бюджету. На думку авторів,
Україна, як ринкова країна, яка обрала курс євроінтеграції, потребує і
відповідних змін в організації міжбюджетних відносин, а саме прийняття моделі
бюджетного федералізму.
Слід зазначити, що бюджетний федералізм існує не лише у
федеративних країнах, певні його риси можуть бути притаманні й унітарним
державам. Протягом останніх десятиліть у багатьох унітарних країнах
спостерігається процес децентралізації влади і фінансів, розширення повноважень
органів місцевого самоврядування у бюджетно-фінансовій сфері [3,с.56].
Україні найхарактерніше було б застосувати елементи
кооперативної моделі федералізму, яка характеризуються тісною співпрацею різних
рівнів влади, активною політикою центральної влади у питаннях подолання
фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання.
Центральна влада активно піклується про забезпечення єдиних стандартів
суспільних послуг у межах усієї території держави, не порушуючи принципу
самостійності місцевих органів влади
[4, с. 65]. Це б дозволило органам місцевого самоврядування проявляти
більше ініціативності, знаходити альтернативні джерела акумулювання грошових
ресурсів, бути менш залежними від державного бюджету, що призвело б до значного
соціально-економічного розвитку регіонів. Адже якщо розглядати структуру
доходів місцевих бюджетів в динаміці, то можна побачити, що більше половини
доходів складають міжбюджетні трансферти, крім того їх частка щорічно зростає
(рис.1).
Рис.1 Динаміка частки міжбюджетних трансфертів в доходах
місцевих бюджетів за 2008-2011 рр.[Складено автором на основі джерела 5]
Аналізуючи дані рис.1, можна сказати, що значним є рівень
залежності нижчих ланок бюджетної системи від центральної, оскільки в структурі
доходів місцевих бюджетів переважають трансферти, відсоток яких в 2011 році становив 52,3%, що на 3,2%
більше за попередній рік, і на 7,8% більше, ніж у 2008 році.
Також варто сказати, що темпи трансфертів значно перевищують
темпи зростання доходів місцевих бюджетів (рис. 2), що свідчить про
неефективність відносин між ланками бюджетної системи.
Рис.2 Темпи зростання
трансфертів та доходів місцевих бюджетів за 2006- 2011 рр. [5]
Аналізуючи дані рис.2, бачимо, що темпи зростання
трансфертів значно перевищують темпи зростання доходів місцевих бюджетів,
приріст обсягів міжбюджетних трансфертів у 2011 році порівняно з 2010 роком
становив 22%.
Отже, тенденція
розглянута на рис.1 та рис.2 свідчить про неможливість і незацікавленість
органів місцевого самоврядування в справлянні власних доходів. Це підтверджує
необхідність введення в бюджетну
систему України елементів бюджетного федералізму: надання більше автономності та самостійності органам
місцевого самоврядування; стимулювання органів місцевої влади до створення
більших обсягів власних фінансових ресурсів, що у свою чергу сприятиме
покращенню фінансування видатків на виконання власних і делегованих повноважень
і загалом оптимізує та раціоналізує організацію бюджетного процесу в Україні.
Список використаних джерел:
1.Бюджетний кодекс
України [Текст]: від 8 липня 2010
р. // Урядовий кур’єр. – 2010. –
№ 151. – С. 9–24.
2. Чеберяко О.В.
Бюджетний унітаризм: деякі теоретичні аспекти / О.В. Чеберяко // Вісник КНЕУ
ім.Тараса Шевченка. – 2010 - № 80 – с.42-46
4. Миргородська Л. О. Фінансові системи зарубіжних країн:
[навчальний посібник] / Л. О. Миргородська.– К.: Центр навчальної літератури,
2003.– 240 с.
5. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджетів за 2011 рік [Електронний
ресурс]. // Режим доступу: http://www.ibser.org.ua
KV_IV_2011_Monitoring_ukr.pdf.
Оспіщев В.І. Фінанси DOCНавч. посіб.
/ О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, Ф59 В. І. Оспіщев та ін.; Заред В. І.
Оспіщева. — К .: Знання, 2006. — 415 с