Карасенко Віталій Олексійович

ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України, Україна

Проблеми та можливі шляхи вдосконалення соціальної політики в Україні

Соціальна політика є однією з найважливіших функцій будь-якої держави, метою якої є забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей.

Зрозуміло, що соціальна політика має бути адекватною стану економіки, але ігнорування соціальними проблемами може призвести до значних економічних втрат. Тому підвищення стандартів життя населення – об’єктивно необхідна умова розвитку та соціальної злагоди у суспільстві.

Для забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики стосовно підвищення стандартів життя, зокрема покращення якості життя громадян, врахування соціальної справедливості, стимулювання подальшої соціальної та економічної поляризації в суспільстві, підняття рівня доходів працюючого населення та фінансового забезпечення реалізації інвестиційних та національних проектів, в рамках Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки Президента України "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" розроблені соціальні ініціативи для реалізації яких передбачено 18,2 млрд. грн., які затверджені Законом "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (від 12.04.12 року № 4647-VI).

Зокрема, в частині пенсійного забезпечення, з метою соціального забезпечення вразливих верств населення, додаткова потреба у коштах складає 9,1 млрд. грн. (перерахунок пенсій громадянам, які вийшли на пенсію у 2008 р.; підвищення доплат до пенсій для членів сімей погиблих інвалідів війни; підвищення доплат до пенсій для учасників війни; підвищення пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які залишили службу).

В частині соціального забезпечення з метою повного охоплення увагою держави найуразливіших громадян-пенсіонерів, інвалідів і сім’ї з дітьми передбачається здійснення модернізації соціальних служб. На утримання соціальних працівників та створення для них робочих місць (12 тис посад) – 380,9 млн. грн.; повне забезпечення протезами та кріслами колісними 283 тис. інвалідів – 97,4 млн. грн.; на бюджетну програму "Заходи із реабілітації дітей з ДЦП та розумово відсталих дітей" (30,4 тис.) – у сумі 60,8 млн. грн.; на підтримку реалізації національних проектів на умовах співфінансування – 230,4 млн. грн.

В частині соціального захисту, з метою посилення соціальної підтримки найбільш вразливих категорій, додаткові видатки складуть: допомога сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової допомоги дітям – 638,9 млн. грн.; підвищення розміру допомоги по догляду за інвалідами 1 і 2 групи внаслідок психічного розладу (7,1 тис осіб – збільшено до 15,4 тис. осіб) – 131,2 млн. грн.; підвищення розміру разової грошової допомоги до 5 травня (165,4 тис інвалідів війни) – 150,7 млн. грн.; забезпечення житлом окремих категорій громадян (350 осіб) - 221,8 млн. грн.; збільшено видатки на 28,7 млн. грн. на лікування (66 тис. осіб) інвалідів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС

В частині охорони здоров’я передбачено збільшення видатків: за бюджетною програмою "Заходи щодо створення мережі регіональних перинатальних центрів, забезпечених інноваційними технологіями та сучасним обладнанням" - 269,6 млн. грн., (буде створено 12 центрів); збільшено обсяг субвенції у дитячих будинках сімейного типу 2000 дітей сиріт – 37,8 млн грн.

Незважаючи на певні зрушення, в соціальній політиці держави є багато проблем які потребують вирішення, зокрема:

– низький рівень охоплення соціальною підтримкою бідного населення. Усього 56,8% бідних (згідно з критерієм прожиткового мінімуму) одержують принаймні один вид соціальної підтримки;

– низька адресність при наданні соціальної підтримки. Розподіл державних соціальних трансфертів є несправедливим: менше 23 % від їх загальної суми потрапляють до бідних, інші (майже 17 млрд. грн щороку, тобто близько 6 % доходів бюджету) надаються небідному населенню;

– механізм надання житлових субсидій та пільг з оплати житлово-комунальних послуг побудований на завищених нормативах споживання цих послуг, що призводить до неефективного використання коштів бюджету.

Основні причини, які вплинули на створення такої ситуації в країні :

– надання більшості видів допомоги відбувається без урахування рівня доходів і майна/власності у розпорядженні одержувача допомоги. Викривлена філософія соціальної підтримки: соціальна допомога орієнтована на максимальне охоплення населення;

– відсутність необхідної інформації для обліку й моніторингу фактично спожитої соціальної допомоги й оцінювання доходів претендентів на її одержання;

- непрозорість сучасної системи соціального захисту;

- недостатність коштів на соціальне забезпечення;

- неефективне використання бюджетних ресурсів. [1]

Для вирішення проблем що склалися в соціальній сфері необхідно зробити наступне:

- спрямувати політику подолання бідності не лише на заходи щодо соціального забезпечення вразливих груп населення, але й на проведення активної трудової політики і оптимізацію процесу самозабезпечення працюючого населення. Доходи від трудової діяльності мають стати основним джерелом грошових доходів населення і найважливішим стимулом розвитку виробництва і підвищення трудової активності працівників. Сприяти скороченню низькооплачуваної зайнятості, збільшенню кількості високооплачуваних і захищених робочих місць;

- запровадити та застосовувати соціальні стандарти і нормативи в процесі управління соціальними ризиками і державними гарантіями з метою вирішення низки системних проблем, передусім щодо визначення пріоритетів соціальної політики, цілей, показників розвитку соціальних процесів, забезпечення рівного доступу громадян до одержання благ і послуг, удосконалення бюджетно-економічних механізмів розподілу ресурсів на соціальні потреби; [2]

- реформувати систему соціального захисту в напрямі посилення адресності державної соціальної допомоги для підтримки уразливих груп населення;

- удосконалити методологію визначення нужденності (з використанням прямих та непрямих методів визначення доходів, а також з урахуванням власності);

- уніфікувати правила надання різних видів допомоги; впровадити дієву систему моніторингу та оцінювання соціальних програм;

- забезпечити зворотний зв’язок між клієнтами та органами соціального захисту; удосконалити критерії оцінювання нужденності отримувачів соціальної допомоги.

Забезпечення ефективності управління системою соціальної підтримки досягатиметься в результаті: створення єдиної бази даних отримувачів усіх видів соціальної підтримки, єдиного інформаційного середовища для органів праці й соціального захисту населення, Пенсійного фонду, Державної податкової адміністрації, органів реєстрації актів громадянського стану; створення Державної агенції соціальної інспекції при Міністерстві праці й соціальної політики для перевірки правильності надання соціальних виплат та супроводження соціально вразливих сімей із залученням інших соціальних служб (від допомоги в працевлаштуванні – до соціального обслуговування вдома); запровадження системи моніторингу та оцінювання програм соціальної підтримки на постійній основі.

Сучасна соціальна політика базується на парадигмі, згідно з якою соціальні витрати розглядаються як навантаження на бюджет та відповідно на економіку. Внаслідок такого підходу предметне вирішення соціальних проблем відкладається до часів економічного пожвавлення та підйому. Таким чином, зусилля держави щодо підвищення рівня життя всіх верств населення незалежно від їх матеріального положення мають спиратися на забезпечення сталого економічного зростання, всебічний розвиток і максимально повне використання трудового потенціалу країни, поліпшення ситуації на ринку праці.

Література:

1. Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство конкурентоспроможна економіка,ефективна держава.

2. Кочемировська А. О., Пищуліна О. М. / Основні напрями оптимізації соціального захисту в Україні / К.- НІСД, 2012 - с. 54.