К.е.н. Бобиль В. В.

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

ОЦІНКА ФОНДОВОГО РИЗИКУ У БАНКУ

Базель II пропонує визначати розмір фондового ризику як суму спеціального фондового ризику та загального фондового ризику [1, с. 5].

Спеціальний фондовий ризик (СФР) оцінюється як добуток модульної суми всіх довгих і всіх коротких позицій банку (тобто суми значень позицій без урахування знака) та коефіцієнта ризику 8 %. Для високоліквідних та добре диверсифікованих портфелів може застосовуватися коефіцієнт 4 %, на що банк повинен отримати попередній дозвіл національного регулятора.

Загальний фондовий ризик (ЗФР) оцінюється як добуток простої суми довгих і всіх коротких позицій банку (тобто суми значень позицій з урахуванням знака) та коефіцієнта ризику 8 %.

Національний банк України (НБУ) пропонує визначати фондовий ризик декількома методами [2].

За першим методом банк на підставі оцінки фінансового стану емітента цінних паперів визначає його клас: А (немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати процентів за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком), Б (є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком), В (емітенти не в змозі у строк погасити боргові цінні папери. Банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу емітента в разі його реорганізації), Г (придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення їх класифікації. Банк може не лише не повернути свою частку в статутному капіталі емітента, а й бути правонаступником деяких боргових зобов’язань).

Відповідно до класу емітента банк визначає показник фондового ризику цінних паперів. Якщо умовами емісії цінних паперів передбачено додаткове забезпечення їх погашення у вигляді гарантій органів державної влади або через забезпечення емітентом якості іпотечного покриття за іпотечними облігаціями, то показник фондового ризику береться на підставі відкоригованих його значень (табл. 1).

Таблиця 1- Визначення показника фондового ризику за класом емітента

Клас емітента	Категорія якості цінного папера	Значення показника фондового ризику
А (найвищий) незалежно від періодичності виплати доходу	I - немає ризику або ризик є мінімальним	0
А (найвищий) + забезпечення незалежно від періодичності виплати доходу
Б + забезпечення + виплата доходу не рідше одного разу на квартал
Б + виплата доходу не рідше одного разу на квартал	ІІ - помірний ризик	0,01 - 0,20
Б + забезпечення + виплата доходу рідше одного разу на квартал
Б + виплата доходу рідше одного разу на квартал	ІІІ - значний ризик	0,21 - 0,50
В + забезпечення + виплата доходу не рідше одного разу на квартал
В + забезпечення + виплата доходу рідше одного разу на квартал	IV - високий ризик	0,51 - 0,99
В незалежно від періодичності виплати доходу
Г (найнижчий) незалежно від періодичності виплати доходу або забезпечення	V - реалізований ризик	1,0

За другим методом банк має право оцінювати фондовий ризик не за класом, а за рейтингом емітента, який визначається рейтинговим агентством (компанією). Рейтингове агентство (компанія) має бути незалежним від банку, тобто не мати з ним пов’язаних осіб та конфлікту інтересів (табл. 2).

Таблиця 2 - Визначення показника фондового ризику за рейтингом емітента за методикою НБУ

Рейтинг емітента або цінних паперів емітента		Категорія якості цінного папера	Значення показника ризику цінного папера
згідно з міжнародною рейтинговою шкалою	згідно з національною рейтинговою шкалою
від AAA до АА–	uaAAA uaAA	I - немає ризику або ризик є мінімальним	0
від А+ до BBB+	uaA	ІІ - помірний ризик	0,01 - 0,20
ВВВ та ВВВ–	uaBBB	ІІІ - значний ризик	0,21 - 0,50
Спекулятивний рівень		IV - високий ризик	0,51 - 0,99
Дефолт		V - найнижча	1,0

Вимірювати фондовий ризик можна за допомогою аналізу дюрації. Дюрація, або середньозважений термін погашення, – це міра приведеної вартості окремого фінансового інструменту, що визначає середню тривалість періодом, протягом якого всі потоки доходів за цим фінансовим інструментом надходять до інвестора.

Дюрація фінансового інструменту (цінні папери) розраховується за формулою 1:

(1)

де D – дюрація фінансового інструменту (цінні папери); – величина платежу в періоді t; F – сума погашення (номінал); n – термін погашення;r – процентна ставка (норма дисконту).

У цілому, жоден з розглянутих вище методів не дозволяє всеобічно оцінювати фондовий ризик банку. Тому для ефективного його управління доцільно одночасно використовувати декілька методів, що дозволить порівнювати отримані результати та ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення.

Література:

1. Кротюк В. Базель II: розрахунок мінімально необхідної величини капіталу згідно з Першої компоненти [Текст] / В. Кротюк, О Куценко // Вісник НБУ. – 2006. – № 7 (125). – с. 2–7.

2.Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за активними банківськими операціями [Електрон. ресурс]: Постанова НБУ 25.01.2012. №23. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua. - Назва з екрану.