Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Зозуля М.І.

Магістрант, ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

Напрями зміцнення фінансової стійкості банківських установ

Проблема зміцнення фінансової стійкості комерційних банків є досить складною та до кінця не розв’язаною, котра лише загострюється внаслідок підвищення конкурентоспроможності на фінансовому ринку, випадків банкрутства банків, високо ризикового характеру банківської діяльності.

Методи управління фінансовою стійкістю банку мають забезпечити такі умови функціонування банку, за яких його взаємодія з довколишніми середовищем не суперечила б його специфіці як особливого грошово-кредитного інституту та його ролі в суспільному розвитку [3].

Для підвищення рівня фінансової стійкості банку набуває розроблення шляхів удосконалення управління такими інструментами:

- підвищення рівня капіталізації банку;

- мінімізація відсоткового ризику шляхом застосування найперспективніших методів [2].

З метою підвищення рівня капіталізації, як одного із пріоритетних чинників забезпечення фінансової стійкості, комерційні банки повинні прагнути до збільшення власного капіталу перш за все за рахунок зовнішніх джерел, зокрема шляхом наступних способів:

1) емісія акцій;

2) емісія боргових зобов’язань (субординований борг).

Важливим чинником підвищення рівня банківського капіталу є генерування чистого прибутку, розмір якого залежить від інвестиційної, дивідендної політики банку. В даному випадку, інструментом управління капіталу виступає внутрішня ставка генерування капіталу (g), яка приблизно дорівнює значенню ROE банку та його коефіцієнту утримання прибутку (RR) [1].

Інструментом управління капіталом у випадку капіталізації банку шляхом реінвестування прибутку виступає внутрішня ставка генерування капіталу (g), яка приблизно дорівнює добутку значення ROE (рентабельність капіталу) банку та його коефіцієнта утримання прибутку (RR):

(1.1)

Коефіцієнт утримання прибутку обчислюється наступним чином:

, (1.2)

де PR – коефіцієнт сплати дивідендів.

Зважаючи на те, що:

, (1.3)

, (1.4)

де ЕМ – мультиплікатор капіталу;

РМ – коефіцієнт прибутку (чистий прибуток/валовий дохід);

AU – використання активів (валовий дохід/сукупні активи).

Відповідно,

, (1.5)

Серед базових методів управління відсотковим ризиком є наступні:

- метод узгодження термінів розміщення активів і залучення пасивів (збалансований, незбалансований за термінами підхід);

- геп-метод (за яким визначають стратегію фіксації спреду або стратегію управління гепом);

- імітаційне моделювання (передбачає розрахунок прогнозного потоку процентного доходу для різних сценаріїв зміни базових процентних ставок);

- хеджування (спосіб зниження ризику втрат, зумовлений несприятливим для банків коливанням ринкових цін чи відсоткових ставок);

- метод дюрації (передбачає стратегію імунізації балансу чи стратегію управління дюрацією);

- метод сек’юритизації (передбачає можливість позбутися ризикових активів шляхом їх продажу; застосування двох типів облігацій, зокрема ABS та іпотечних облігацій) [4].

Таким чином, основними напрямками зміцнення фінансової стійкості банків є наступні: підвищення рівня їх капіталізації; створення довготермінової ресурсної бази для обслуговування потреб реального сектору; забезпечення виваженості оперативних дій структурними підрозділами банку; розроблення та вдосконалення методів управління ризиками.

Література:

1 Волик, Н.Г. Напрями зміцнення фінансової стійкості банківських установ [Текст] / Н.Г. Волик, О.О. Мацька // Фінанси, Грошовий обіг і кредит. – 2010. – №3. – С. 203...

2. Дзюблюк, О.В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи [Електронний ресурс]: монографія / О.В. Дзюблюк, Р.В. Михайлюк. – Тернопіль: Тернопільський національний економічний університет, 2009. – Режим доступу: http://library.tneu.edu.ua/files/EVD/finansova_stiyk_bankiv_dzublyck.pdf

3. Кочетков, В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку : Теоретико-методологічні аспекти [Текст]: монографія / В.М. Кочетков. – К.: КНЕУ. – 2002. – 238 с.

4. Шварц, О.В. Практичні аспекти управління процентним ризиком банку на основі використання моделі геп-аналізу [Електронний ресурс] / О.В. Шварц // Фінанси, облік і аудит. – 2010. – №16. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/foa/2010_16/16_22.pdf.