Коновалова К.В.

студентка КЕІ ДВНЗ «Криворізький національний

університет», ФмтаЕК, ІІІ курс, група ЕК-10-2

БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

На сучасному етапі банківський сектор України перебуває у ненайкращому стані, що значною мірою впливає на добробут усієї країни. Сформулювавши та проаналізувавши основні проблеми, що постали перед банківської системою нашої держави, можна розробити докладний та послідовний план щодо їх усунення, а тому дослідження банківського сектору є вельми актуальним питанням.

Велика кількість науковців та вчених приділяли увагу закономірностям функціонування банківського сектору України, проблемам його розвитку, особливо на післякризовому етапі та заходам, які сприятимуть подоланню цих перешкод. Результати цих досліджень можна знайти в наукових працях та статтях таких науковців як Г.К. Багрятан, О.К. Бакун, В. Геєць О.Т.Євтух, Музика Т.О. тощо.

Розглядаючи банківський сектор у системі національної економіки, можна сказати, що банківський сектор – це система елементів або секторів, що знаходяться у постійній взаємодії між собою.[2] В Україні розвиток банківського сектору відбувався стрипкоподібно, переживаючи стрімкі «взлети» та болючі «падіння». Так, ситуація у банківській сфері в докризовий період ( до 2008 року) характеризувалась саме позитивними зрушеннями та показниками: зростанням активів українських банків ( збільшились на 487% порівняно з 2004 роком)[1] та зростання кількості кредитів, що надавались банківськими установами (станом на 2008 рік Україна посідала друге місце у Європі за темпами зростання споживчих кредитів) [1]. Криза 2008 року поставила крапку в історії небувалого «кредитного буму» в Україні – безліч банків збанкрутувало, а частка проблемних кредитів зросла до нечуваного рівня. Погіршення добробут та низька платоспроможність українських громадян сприяли швидкому та неминучому «падінню» банківського сектора країни. Зміни в банківському законодавстві та грошово-кредитна й фіскальна політика, які проводились державою аби реанімувати банківський сектор України у 2010-2012 роках сприяли хоч і незначному але поступовому його відновленню: спостерігається пожвавлення ділової активності, розвивається інтернет-банкінг, здійснюються гарантійні, депозитні та розрахункові операції, підвищується якість надання банківских послуг тощо. Проте, незважаючі на данні позитивні аспекти, проблем, які стоять перед банківським сектором України все ж більше, а саме:

1. Низька конкурентоспроможність українських банків. На території України діє велика кількість іноземних банків, таких як “Credit Agricole”, «Альфа-банк», «Raiffeisen Bank International», «UniCredit» тощо, які несуть певні загрози вітчизняним банкам, оскільки як правило, такі банки більш капіталізовані та ліквідні, аніж українські.

2. Незначна привабливість для інвестування. Несприятлива політична та економічна ситуації в країні, високий рівень корупції, обмеження можливостей хеджування валютних операцій значною мірою вплинули на відтік інвестицій з банківського сектору України. Наприклад, у січні 2012 року свої дочірні філії закрили такі великі фінустанови, як німецький Commerzbank, австрійські Erste Group Bank і Volksbank, шведські Swedbank иSEB, чеський PPF Credit.

3. Низький рівень довіри населення, що спричинено низьким рівнем якості послуг та високою вартістю їх надання. Насамперед, це стосується розміру відсоткових ставок та нарахування пені.

4. Зниження ліквідності банківських активів. Велика кількість банків України є неплатоспроможними, і певною мірою, причинами цього є зниження кількості депозитних вкладів та зниження ліквідності робочих активів. [3]

5. Слабке операційне середовище, що підсилює чутливість банків до зовнішніх та внутрішніх ризиків.

6. Низька якість ресурсної бази та активів банківської системи.

7. Значний відсоток проблемних кредитів (у 2012 році частка проблемних кредитів сягнула відмітки у 33%)

8. Недосконалість нормативно-правового забезпечення, що створює певні обмеження для повноцінного та повноправного функціонування банківських установ. Подекуди, саме державна політика є причиною гальмування процесів відтворення банківського сектору після кризи 2008 року. До таких негативних «важелів» можна віднести валютно-курсову політику в Україні. [3]

Таким чином, можна зробити висновок, що розвитку банківського сектору України на сучасному етапі заважає багато проблем. Неспроможність банків надавати кредити з низькою відсотковою ставкою, а також, низька кредитоспроможність потенційних користувачів банківских послуг створює замкненене коло, покинути яке можна лише за умови формуваня ефективного, створенного на основі здобутого досвіду, плану подолання кризи банківського сектору України.

Список використаної літератури:

1. Банківський сектор в Україні: минулі події та майбутні виклики / Кравчук В. [та ін.]. – К.: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, 2011. – С. 11-13.

2. Реверчук О. Банківський сектор та його структура в Україні / О. Реверчук // Формування ринкової економіки. – 2009. – № 19 . – С. 420-424.

3. Уманська В.Г. Аналіз стану банківського сектора економіки /В.Г Уманська, І.Б. Тернавська // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. - № 4(12). – С. 262-267.