Економічні науки/Фінанси та кредит

    Черкашина Г.С.

       к.е.н.     Матвиенко С.В.

ММІРЛ ВНЗ ВМУРоЛ «УКРАЇНА», Україна

Методи діагностики вірогідності банкрутства

Вступ. Для діагностики вірогідності банкрутства використовується декілька підходів, заснованих на застосуванні, :

1.                аналізу великої системи критеріїв і ознак;

2.                обмеженого круга показників;

3.                інтегральних показників.

Ознаки банкрутства при багатокритерійному підході у відповідності з рекомендаціями Комітету з узагальнення практики аудировання (Великобританія) зазвичай ділять на дві групи.

 

Основний матерiал. До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансови труднощі і вірогідності банкрутства в недалекому майбутньому.

До другої групи входять показники, несприятливі значення яких не дають основи розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дієвих заходів.

Відповідно до методики для оцінки і прогнозування фінансового стану організацій використовується наступний перелік показників, що характеризують різні аспекти їх діяльності.

1. Загальні показники.

2. Показники платоспроможності і фінансової стійкості.

3. Показники ділової активності

4.       Показники рентабельності

5.       Показники інтенсифікації процесу виробництва

6.       Показники інвестиційної активності організації

Для діагностики неспроможності господарюючих суб'єктів досить часто застосовують обмежений круг найбільш суттєвих ключових показників. Так, методика багатьох банків заснована на проведенні експрес аналізу коефіцієнтів ліквідності, співвідношення власних і позикових засобів, оборотності і рентабельностi.

Враховуючи різноманіття показників фінансової стійкості, відмінність в рівні їх критичних оцінок і складнощі, що виникають у зв'язку з цим, в оцінці кредитоспроможності підприємства та ризика його банкрутства, багато вітчизняних і зарубіжних экономістів рекомендують робити оцінку фінансової стійкості, використовуючи інтегральні показники, для розрахунку яких можна використовувати:

·         скорінгові моделі;

·         багатовимірний рейтинговий аналіз;

·         мультиплікативний аналіз дискримінанта та ін.

Методика кредитного скоринга уперше була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 1940-х років. Суть цієї методики полягає в класифікації підприємств за мірою ризику виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, відображеного в балах на основі експертних оцінок. Розглянемо просту скорінгову модель з трьома балансовими показниками (таблиця. 1.1), що дозволяє розподілити підприємства по класах, :

I        клас - підприємства з хорошим запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути упевненим в поверненні позикових засобів;

II       клас - підприємства, які демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризиковані;

III      клас - проблемні підприємства;

IV      клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вживання заходів по фінансовому оздоровленню. Кредитори ризикують втратити свої кошти і відсотки;

V       клас - підприємства найвищого ризику, практично неспроможні.

 

 

 

Таблиця 1.1

Угрупування підприємств на класи по рівню платоспроможності

 

Межі класів згідно з критеріями

 

I клас

II клас

III клас

IV клас

V клас

Рентабельність сукупного капіталу, %

30% і вище (50 балів)

від 29,9 до 20% (від 49,9 до 35 балів)

від 19,9 до 10% (від 34,9 до 20 балів)

від 9,9 до 1% (від 19,9 до 5 балів)

менше 1% (0 балів)

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,0 і вище (30 балів)

від 1,99 до 1,7 (від 29,9 до 20 балів)

від 1,69 до 1,4 (від 19,9 до 10 балів)

від 1,39 до 1,1 (від 9,9 до 1 балу)

1 і нижче (0 балів)

Коефіцієнт фінансової незалежності

0,0,7 і вище (20 балів)

від 0,69 до 0,45 (від 19,9 до 10 балів)

від 0,44 до 0,3 (від 9,9 до 5 балів)

від 0,29 до 0,20 (від 5 до 1 балу)

менше 0,2 (0 балів)

Межі класів

100 балів і вище

від 99 до 65 бал-лов

від 64 до 35 бал-лов

від 34 до 6 бал-лов

0 0 балів

 

Для оцінки рейтингу суб'єктів господарювання і міри фінансового ризику досить часто використовуються методи багатовимірного рейтингового аналізу, методика якого виглядає таким чином.

Етап 1. Обгрунтовується система показників, по яких оцінюватимуться результати господарської діяльності підприємств, збираються дані за цими показниками і формується матриця вихідних даних.

Етап 2. У таблиці початкових даних визначається в кожній графі максимальний елемент, який береться за одиницю. Потім усі елементи цієї графи діляться на максимальний елемент підпрємства-эталона. В результаті створюється матриця стандартизованих коефіцієнтів.

Етап 3. Усі елементи матриці координат зводяться в квадрат.

 

Rj =KxxXj+ K2x2j +.. + Кп xnj

 

Етап 4. Отримані рейтингові оцінки (RJ) розміщуються по ранжиру і визначається рейтинг кожного підприємства. Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, друге місце - підприємство, що має наступний результат, і так далі.

Висновок.

Вивчення новітнього інструментарію эконометрики показало, що досконалішими методами побудови кризи прогнозних моделей є нелінійні моделі бінарного вибору (логіт-регресія, пробит-регрессия та ін.), які враховують якісну відмінність явищ. Якість може бути виражена спеціальними показниками, наприклад, фінансово стійкі підприємства можна позначити числом 0, а неспроможні або банкрути підприємства - 1.

За допомогою кластерного, кореляційного і багатовимірного факторного аналізу встановлено, що найбільшу роль в зміні фінансового положення підприємств грають наступні показники:

х1 - частка власного оборотного капіталу у формуванні оборотних активів, коефіцієнт;

х2 - коефіцієнт оборотності оборотного капіталу;

х3 - коефіцієнт фінансової незалежності підприємства (частка власного капіталу в загальній валюті балансу);

х4 - рентабельність власного капіталу, %;

Ці показники покладені в основу логіт-регресійної модели для діагностики ризику банкрутства підпрємств, яка отримала наступне вираження:

Z=1- 0,98 х1 - 1,8 х2 - 1,83 х3 -0,28х4

Коефіцієнти цієї регресії показують вклад кожного чинника в зміну рівня інтегрального показника (Z -счета) при зміні відповідного чинника на одиницю.

Якщо тестоване підприємство по цій моделі набирає значення 0 і нижче, то воно оценінюється як фінансово стійке. Навпаки, підприємство, що має значення інтегрального показника 1 і вище, відноситься до групи високого ризику. Проміжне значення від 0 до 1 характеризує міру близькості або дальності підприємства до тієї або іншої групи.

Тестування підприємств по цій моделі показало, що вона дозволяє досить швидко провести експрес-діагностику фінансового стану підприємств  і досить точно оцінити міру вірогідності їх банкрутства.

Список  виконаної  літератури:

1.                Ковалев А.П. Діагностика банкрутства. - М.: 2007. - 157 с.

2.                Лунев В. П. Тактика і стратегія управління фірмою. Навчальний посібник. - М.: ДИС, 2009. - 260 с.

3.                Управління фінансовою санацією підприємства: навчальний посібник для вузів / С. Я. Салига.. [та ін.]. - До. : Центр навчальної літератури, 2005. - 237 с.