Особливості та основні проблеми функціонування державного кредиту в Україні

Решотка Р.О.

Науковий керівник: канд. екон. наук, доцент Маханькова О.А.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ

"Криворізький національний університет", Україна

Особливості функціонування державного кредиту в Україні

На сучасному етапі у сфері державного кредиту Україна найчастіше виступає в ролі позичальника. Ціллю подібних кредитних відносин є фінансування бюджетного дефіциту, підтримка платіжного балансу, фінансування реалізації державних програм тощо. Найбільш поширеними інструментами при цьому виступають: казначейські зобов'язання України, облігації внутрішньої державної позики України (ОВДП), облігації зовнішньої державної позики України (ОЗДП), залучення кредитних ресурсів Міжнародного валютного фонду (МВФ). Перше фінансування дефіциту держбюджету України за допомогою позики (облігацій) здійснили в 1995 році, оскільки до цього мало місце емісійне фінансування. Спочатку облігації випускались короткострокові - на 3 - 6 місяців, згодом - на 9 - 18. На сьогодні значна частина розміщених облігацій є довгостроковими. За інформацією міністерства фінансів України, за результатами проведення планових розміщень облігацій внутрішньої державної позики 26 березня 2013 року, до державного бюджету було залучено 6 642 062 005,54 грн. (за курсом НБУ). Номінальний рівень доходності цих облігацій становив від 7,5% до 14,3% річних. Подібні розміщення відбуваються кожні сім днів, сума залучених коштів є зазвичай меншою, однак вимірюється сотнями мільйонів гривень. Неминучим наслідком позичання є збільшення обсягу державного боргу. Згідно з законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік", обсяг державного боргу України станом на 31 грудня 2013 року не має перевищувати 483 031 984 тис. грн [1], що на 13,9% перевищує максимум, встановлений законом в 2012 році [2] та на 28,6% - в 2011 році [3]. Говорячи про обсяг дефіциту державного бюджету України, то згідно з тим же законом, станом на 31 грудня 2013 року, граничний його обсяг не повинен перевищувати 50 532 000 тис. грн [1]. Цей показник на 30% перевищує межу, яка була встановлена в 2012 році [2] та на 43% - в 2011 році [3]. Така стрімка зміна свідчить про те, що влада намагається пристосуватися до умов зростання дефіциту державного бюджету, а заходи щодо його зменшення є неефективними. Натомість, з року в рік інтенсивно піднімається верхня межа допустимого обсягу державного боргу, що свідчить про зростання його ролі як провідного фактора у покритті бюджетного дефіциту.

Стосовно державного кредитування із участю України в ролі кредитора, то воно є вкрай нерозвиненим в сучасних умовах. Однак, існує можливість отримання цільового державного кредиту на навчання або на житло для молодих сімей. Так, зокрема, згідно з Порядком надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженим постановою КМУ,  пільговий кредит мають право отримати громадяни України віком до 28 років для навчання в вищих навчальних закладах будь-якої форми власності, за будь-якою спеціальністю та формою навчання. Кредит повертається протягом 15 років зі ставкою 3% річних, починаючи з 12 місяця після закінчення навчання [4]. Такі умови дійсно є вигідними для населення, однак існує очевидна проблема - відсутність коштів для надання таких кредитів. Оскільки державні кредити відзначаються тривалими строками їх погашення та надзвичайно низькими процентними ставками, український бюджет на сьогодні не може дозволити собі фінансування таких кредитів у великих обсягах.

Стосовно третьої ролі, яку може виконувати держава в державному кредитуванні, тобто ролі гаранта, то Україна має значні зобов'язання як гаранта повернення коштів кредитору в разі неплатоспроможності боржника. Так, зокрема, протягом 2008-2011 рр згідно з оформленими державними гарантіями і гарантійними угодами, під гарантію України взяли кредит такі великі українські компанії як Державна іпотечна установа (1 млрд грн), ДП "Київський авіаційний завод "Авіант" (858 млн грн), ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (більше 1,5 млрд доларів США), ДП "ФІНІНПРО" (більше 1 млрд доларів США) та інші [6].

Відповідно до Програми управління державним боргом України на 2013 рік, сукупний обсяг виплат за державним боргом, який має бути здійснений у 2013 році за рахунок коштів державного бюджету, оцінюються в 116.035,0 млн. грн [5]. Водночас, плануються значні обсяги нових запозичень. Зокрема, в програмі чітко прописано, що в 2013 році Державний бюджет України буде наповнюватись з використанням широкого спектру боргових інструментів. Основну частку запозичених коштів буде направлено на реалізацію Проекту покращення автомобільних доріг, Проекту розвитку міської інфраструктури та Проекту з передачі електроенергії. Сума нових запозичень на внутрішньому ринку перевищуватиме обсяг платежів з його погашення на 14,5%. Ще гірша ситуація із запланованими запозиченнями на зовнішньому ринку - вони перевищуватимуть заплановані виплати з погашення на 19,9%. Подібна тенденція є характерно для всіх країн постсоціалістичного табору і спричинена неспроможністю контролювати дефіцит державного бюджету: державні запозичення використовуються здебільшого для покриття поточних бюджетних витрат, в тому числі - на обслуговування державного боргу. Відповідно до зазначеної програми, очікуваний обсяг сукупного державного боргу України становитиме 483032 млн. грн [5], (30,6% від ВВП). Такий показник не суперечить умовам збалансованості фінансового ринку, укладеним згідно з Маастрихтським договором, оскільки не перевищує 60%, однак динаміку, описану вище, не можна назвати позитивною.

На останок слід зазначити, що великі обсяги державного боргу, хоч і характеризуються як негативне явище, не завжди призводять до кризових явищ в економіці. В Україні ж, описані вище перевищення нових запозичень над виплатами з їх покриття, а також високі темпи інфляції, наявність високого рівня безробіття, свідчать про неефективне використання залучених коштів, що і є основною проблемою.

Відповідно до результатів дослідження, вважаємо за необхідне оптимізувати механізм використання запозичених коштів та обирати більш доцільні сфери їх вкладення. Так зокрема, на противагу будівництву і ремонту доріг, електромереж, міської інфраструктури та іншим поточним потребам держави, в якості більш ефективних сфер вкладення можуть виступати інвестиції в пріоритетні галузі промисловості і сільського господарства (фінансове розміщення), розвиток яких у довгостроковій перспективі забезпечить збільшення надходжень до державного бюджету, розвиток вітчизняного товаровиробника, збільшення кількості робочих місць.

Джерела:

1. Закон України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515- VI / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 5-6, ст.60

2. Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI [Електронний ресурс] / Офіційний веб-портал Верховної ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws /show/4282-17

3. Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 23.12.2010 № 2857-VI [Електронний ресурс] / Портал "Ліга-закон". - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ T102857.html

4. Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затверджений постановою КМУ від 16 червня 2003 р. № 916 Київ.

5. Програма управління державним боргом на 2013 рік [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=366222&cat_id=289710

6. Інформація щодо фактичного стану кредитів, залучених під державні гарантії станом на 20.05.2011[Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua /control/uk/publish/archive/main?cat_id=74685